ПРАКТИЧНЕ Заняття №16

Тема. Клас Стьожкові (Cestoidea) – бичачий, свинячий, карликовий ціп’яки; ехінокок, – збудники захворювань людини

Вид заняття: лабораторно-практичне.

Актуальність теми: для вивчення теніозу, теніаринхозу, гіменолепідозу та ехінококозу необхідно ознайомитись із циклом розвитку гельмінтів, що викликають ці захворювання та шляхами інвазії.

Мета заняття: знати особливості будови представників класу Cestoidea, їх складні життєві цикли, патогенну дію на господаря, шляхи зараження, діагностику і профілактику викликаних ними захворювань.

Зміст теми:

1. Особливості будови стьожкових червів у зв’зку з паразитичним способом існуванння.

2. Морфоанатомічні особливості будови і цикл розвитку ціп’яків озброєного, неозброєного, карликового.

3. Географічне поширення, патогенне значення, діагностика і профілактика теніозу, теніаринхозу, гіменолепідозу та ехінококозу.

4. Цикл розвитку ехінокока.

5. Медичне значення цестод.

Обладнання для проведення заняття: навчальні таблиці, макропрепарати стьожкових форм ціп’яків озброєного, неозброєного та ехінококового міхура, мікропрепарати гермафродитних і зрілих проглотид, муляжі сколексів гельмінтів.

Інтегративні зв’язки теми: знання особливостей будови та розвитку гельмінтів необхідні для подальшого вивчення епідеміології та клініки захворювань.

Хід заняття:

1. Контроль вихідного рівня знань студентів з даної теми (на основі перелічених питань змісту теми).

2. Практична частина

2.1 Характеристика етапів роботи.

2.1.1 Вивчення представників класу Стьожкові черви

а) Ціп’як озброєний (Taenia solium) - збудник теніозу

На фіксованих препаратах ознайомитись із зовнішньою будовою ціп’яка свинячого.

На передньому кінці тіла знаходиться головка - сколекс, далі шийка і стробіла, що складається із члеників - проглотид. Розміри тіла ціп`яка свинячого 1, 5 - 2 м.

Головка свинячого ціп`яка має 4 присоски і подвійний віночок гачечків.

З боків гермафродитної проглотиди добре видно канали протонефридіальної видільної системи, які тягнуться вздовж тіла і з`єднуються поперечними анастомозами у кожному членику. В центральній частині розташована гермафродитна статева система. Чоловіча статева система представлена багаточисельними сім`яниками. Від них відходять сім`явивідні канали, які збираються у сім`явипорскувальний канал, який заходить у статеву клоаку. В задній частині членика розташований яєчник, який має дві великі частки округлої форми і одну маленьку, яка називається додатковою. Між частками яйника видно оотип. Від нього починається трубчаста матка. Нижче яєчника розташовані жовтівники.

Рис. 27 Ціп ’ як озброєний (Taenia solium):

а) сколекс 1. віночок гачків; 2. присоски; 3. шийка;

b) гермафродитна проглотида 4. сім’яники; 5. матка; 6. яєчники; 7. оотип; 8. залоза Меліса; 9. жовтівник; 10. сім’явиносний канал; 11. піхва;

с) зріла проглотида 12. бічні відгалуженння матки

Розглянути під мікроскопом препарати зрілих проглотид гельмінта. Довжина цих члеників є більшою за ширину. Звернути увагу, що із органів статевої системи видно лише матку, яка у ціп`яка озброєного має від 7 до 12 бічних розгалужень з кожного боку, сім`явипорскувальний канал і піхву. У зовнішнє середовище виділення яєць відбувається при виведенні з організму зрілих нерухливих проглотид, які відриваються від стробіли групами. Яйця кулясті, вкриті щільною оболонкою, що зумовлює їх стійкість до несприятливих чинників довкілля.

За схемою проаналізувати цикл розвитку ціп’яка свинячого.

Рис. 28 Цикл розвитку Ціп ’ яка озброєного (Taenia solium):

1. людина як кінцевий господар; 2. зрілі проглотиди; 3. яйце; 4. проміжні господарі (свиня; людина – факультативний проміжний господар); 5. онкосфера; 6. цистицерк; 7. фінозне м'ясо свині; 8. цистицерки у головному мозку людини

б) Ціп’як неозброєний (Taeniarhynchus saginatus) - збудник теніаринхозу

На фіксованих препаратах ознайомитись із зовнішньою будовою ціп’яка бичачого.

Рис. 29 Ціп ’ як неозброєний (Taeniarhynchus saginatus):

а) сколекс 1. присоски; 2. шийка;

b) гермафродитна проглотида 3. сім’яники; 4. матка; 5. яєчники; 6. залоза Меліса 7. оотип; 8. жовтівник; 9. піхва; 10. сім’явиносний канал;

с) зріла проглотида 11. бічні відгалуження матки

На передньому кінці тіла знаходиться головка – сколекс, який несе 4 присоски, далі шийка і стробіла, що складається із члеників - проглотид. Розміри тіла ціп`яка бичачого 4 -10 м.

З боків гермафродитної проглотиди добре видно канали протонефридіальної видільної системи, які тягнуться вздовж тіла і з`єднуються поперечними анастомозами в кожному членику. В задній частині членика розташований яйник. У ціп`яка неозброєного він має лише дві округлі частки, між якими знаходиться оротип і залоза Меліса. Від нього починається трубчаста матка. Нижче яєчника розташовані жовтівники.

Рис. 30 Цикл розвитку Ціп ’ яка неозброєного ((Taeniarhynchus saginatus):

1. людина як кінцевий господар; 2. зріла рухлива проглотида; 3. яйце; 4. проміжний господар; 5. цистицерк; 6. онкосфера у тонкому кишківнику людини; 7. фінозне м'ясо

Розглянути під мікроскопом препарати зрілих проглотид гельмінтів. Довжина члеників більша за ширину. Із органів статевої системи видно лише матку, яка у ціп`яка неозброєного має від 17 до 35 бічних розгалужень з кожного боку, сім`явипорскувальний канал і піхву. Зрілі проглотиди здатні самостійно рухатися. При русі проглотиди по субстрату відбувається розсіювання яєць, які містять інвазійні онкосфери.

Яйця кулястої форми з прозорою оболонкою. Всередині яйця знаходиться онкосфера з товстою радіально посмугованою оболонкою темно-коричневого кольору.

За схемою проаналізувати цикл розвитку ціп’яка бичачого.

в) Ціп`як карликовий (Hymenolepis nana) - збудник гіменолепідозу

Має довжину від 1 до 5 см. У стробілі 200 і більше члеників. На грушоподібному сколексі розташовані 4 присоски і втяжний хоботок з віночком гачків.

Статева система гермафродитна. Матка нерозгалужена мішкоподібної форми. У матці зрілих члеників виявляється до 200 яєць.

Яйця ціп`яка карликового еліпсоподібної форми з прозорими безбарвними оболонками, на полюсах тонкі мікрофібрили. В яйці міститься розвинута шестигачкова онкосфера. Розміри 40х50мкм. Яйце у зовнішньому середовищі швидко гине від висихання.

Рис. 31 Цикл розвитку Ціп ’ яка карликового (Hymenolepis nana):

1. людина як кінцевий і проміжний господар; 2. яйце; 3. онкосфера; 4. цистицеркоїд у ворсинці кишки; 5. доросла особина у кишківнику людини

За схемою проаналізувати цикл розвитку ціп’яка карликового. Звернути увагу на розвиток личинок у ворсинках кишки, а паразитування статевозрілих особин у просвіті кишки. Тому в розвитку захворювання виділяють тканинну і кишкову фази.

г) Ехінокок (Echinococcus granulоsus) – личинкова стадія є збудником ехінококозу

Ехінокок – дрібний гельмінт довжиною до 5 мм, білого кольору. На сколексі містить 4 присоски і віночок з 36-40 гачків. Стробіла складається із 3-4 проглотид, з яких перша – незріла, друга і третя є гермафродитні, а остання – зріла, найбільша і містить близько 800 яєць. У процесі росту остання проглотида відривається від стробіли і з випорожненнями остаточного хазяїна виділється у зовнішнє середовише. Зрілі проглотиди можуть самостійно повзати по рослинах, шерсті собаки, виділяючи при цьому яйця. Яйцям ехінокока властивий високий ступінь життєздатності у зовнішньому середовищі.

За схемою проаналізувати цикл розвитку ехінокока.

Розглянути препарат фіни – ехінококового міхура (лярвоцисти), розмір якого може досягати від 1мм до 10-20см в діаметрі. Стінка міхура утворена зовнішньою кутикулярною капсулою і внутрішньою паренхіматозною оболонкою. На останній утворюються дочірні міхурці. При розриві виводкових капсул і дочірніх міхурів протосколекси потрапляють у порожнину міхура і утворюють «гідатидний пісок». Міхур заповнений безбарвною рідиною, яка містить продукти життєдіяльності паразита. При розриві міхура сколекси і дочірні міхурці можуть призвести до рецидиву захворювання. Зовні внаслідок реакції тканин хазяїна формується щільна фіброзна капсула. Міхурі гинуть тільки при загибелі живителя.

Рис.32 Цикл розвитку ехінокока (Echinococcus granulоsus):

1. кінцевий господар; 2. зріла рухлива проглотида; 3. яйце; 4. онкосфера; 5. фрагмент ехінококового міхура; 6. проміжні господарі (травоїдні тварини; людина – факультативний проміжний господар); 7. органи проміжних господарів, заражені ехінококовими міхурами

2.2 Оформлення результатів практичної роботи

Зарисувати в альбом сколекси, гермафродитні і зрілі членики ціп`яків озброєного, неозброєного, цикли розвитку у ворсинках тонкого кишечника ціп’яка карликового, ехынокока.

Описати за схемою вище розглянутих гельмінтів.

3. Вироблення практичних навиків

На основі знань морфо-анатомічних особливостей будови сколекса, гермафродитних і зрілих члеників вміти визначати ціп’яка озброєного, неозброєного, карликового та ехінокока. Навчитись ідентифікувати фіни ехінокока

4. Питання для контролю засвоєння теми

1.Характерні особливості будови стьожкових червів і їх пристосування до паразитизму.

2.Відмінності в морфо-анатомічній будові ціп`яків озброєного і неозброєного.

3.Цистицеркоз, збудник захворювання, діагностика і профілактика.

4.Патогенна дія ціп`яків озброєного та неозброєного, діагностика і профілактика.

5.Морфологічні особливості будови та життєвий цикл ціп`яка карликового.

6.Патогенна дія ціп`яка карликового, діагностика і профілактика гіменолепідозу.

7. Особливості будови фіни ехінокока

8. Лабораторна діагностика і профілактика ехінококозу.

9. Можливості дії фармацевтичними засобами при цестодозах.

5. Тестовий контроль до практичного заняття № 16

1. Вкажіть шляхи зараження ехінококозом:

A. Проковтування яєць проглотид

B. Вживання погано термічно обробленої риби

C. Перкутанно

D. Вживання недостатньо термічно обробленої свинини

E. Вживання недостатньо термічно обробленої яловичини