Документи що ведуться на командно спостережному пункті.

На кожному КСП розробляють і ведуть:

- робочу карту;

- картку топогеодезичної прив’язки;

- журнал розвідки та обслуговування стрільби батареї;

- схему орієнтирів;

- великомасштабний планшет;

- схему цілей;

- схему полів невидимості (за необхідності).

Крім того, на КСП (СП) може розроблятись артилерійська панорама місцевості.

Робоча карта є основним документом, який розробляють і ведуть на КСП (СП).

На робочу карту наносять: смугу (сектор) розвідки і РОУ; умовні найменування місцевих предметів і орієнтири; спостережні пункти (бокові, передові); основний напрямок стрільби; пункти управління командира; передній край противника і цілі, розвідані зі своїх СП і отримані від сусідів та інших джерел; інженерне обладнання та інші дані розвідувального характеру; вогневі завдання батареї; положення і завдання загальновійськових підрозділів в обсязі, необхідному для взаємодії, їх пункти управління, призначені рубежі (місця) розгортання; маршрути і порядок пересування СП у ході бою; дані радіаційної і хімічної обстановки.

Крім того, на карту командира взводу управління наносить ВП, метеорологічні дані, позивні радіостанцій і посадових осіб, сигнали управління і сповіщення, схему радіо- і кабельного зв’язку, розрахунок сил і засобів зв’язку. Координатну сітку карти кодують.

Цілі на робочу карту наносять умовними позначеннями.

Картка топогеодезичної прив’язки КСП (СП) виконується у довільному масштабі, як правило, на аркуші стандартного паперу. Картку топогеодезичної прив’язки складає командир відділення управління або один із підготовлених солдатів групи самоприв’язки, підписує картку топогеодезичної прив’язки командир взводу управління після перевірки точності визначення координат.

Журнал розвідки та обслуговування стрільби є робочим документом, до якого записують результати спостережень за противником, відліки при обслуговуванні стрільби. У ньому здійснюється облік і систематизація отриманих розвідданих. По кожній цілі (об’єкту) зазначається: від кого отримані дані; час отримання даних і знаходження цілі; номер; назва; характер; координати; засіб розвідки і точність координат.

Запис у журналі розвідки та обслуговування стрільби здійснюється розвідником відразу ж після виявлення цілі або з’ясуванні тих чи інших дій противника. Запис повинен коротко і точно відображати результати спостереження.

Якщо при спостереженні не визначені явні розвідувальні ознаки тієї чи іншої цілі, то для того щоб зробити у подальшому точний висновок, розвідник у журналі розвідки та обслуговування стрільби лише фіксує замічене або записує попередній висновок.

Журнал розвідки та обслуговування стрільби систематично проглядається командиром відділення для узагальнення добутих розвідувальних даних. Записи, які стосуються однієї й тієї самої цілі, вивчають і аналізують для визначення назви цілі, характеру інженерного обладнання, ступеня достовірності й точності.

Журнал розвідки та обслуговування стрільби, як правило, веде: в командирській машині – командир відділення-старший топогеодезист; у відділенні управління – підготовлений до цієї роботи радіотелефоніст.

Топогеодезична прив’язка КСП здійснювалася по карті за допомогою апаратури ТГП. Контроль визначення координатполярним способом від КТ „Труба заводу”(5112). Дирекційні кути орієнтирних напрямків визначалися за допомогою ГКВ. Контроль – гіроскопічним способом.

Схема орієнтирів призначена для: швидкого пошуку орієнтирів (місцевих предметів) на місцевості; швидкого і надійного передавання (приймання) цілевказівок; визначення положення розвіданих цілей на місцевості стосовно орієнтирів; також для приймання і передавання доповіді про розвідані цілі.

Схему орієнтирів, як правило, розробляє командир відділення управління або один із розвідників за його дорученням. При розміщенні КСП у командирській машині схема орієнтирів складається старшим розвідником-дале-комірником.

Схема орієнтирів являє собою креслення довільного масштабу, на якому в перспективній формі наносять у смузі (секторі) розвідки орієнтири справа наліво по рубежах, починаючи з ближнього, із збереженням їх виду і відносного розташування на місцевості.

Розвідувальні відомості мають різну достовірність, точність та повноту і тому повинні ретельно оброблятися командиром взводу управління та наноситися ним на великомасштабний планшет.

Великомасштабний планшет є робочим документом командира взводу управління, який використовується для обробки і вивчення розвідувальних даних.

Необхідність ведення великомасштабного планшета викликана тим, що на робочу карту, насамперед масштабу 1: 50000, неможливо нанести умовними тактичними позначеннями усі розвідані цілі, неможливо встановити місцезнаходження кожної цілі.

Тому великомасштабний планшет, як правило, складають на аркуші паперу у масштабі 1: 10000. На нього наносять координатну сітку, найбільш характерні місцеві предмети для загального орієнтування, спостережні пункти, усі розвідані цілі із зазначенням їх номерів та засобів розвідки, якими вони були виявлені, час виявлення. Великомасштабний планшет повинен графічно відображати журнал розвідки і обслуговування стрільби, наочно демонструючи взаємне положення цілей та їх положення стосовно місцевих предметів.

На великомасштабний планшет також наносять положення взводних опорних пунктів, а також інших цілей.

Після визначення положення взводних опорних пунктів, а також інших цілей їх переносять з планшета на робочу карту.

Цілі, положення яких визначено неточно або які потребують додаткової розвідки і уточнення, при нанесенні на схему (карту) обводяться пунктирним колом.

Схема цілей оформляється, як правило, на кальці, на якій нанесена координатна сітка. На схему цілей наносять з карти об’єкти (цілі), які були розвідані за певний проміжок часу із зазначенням їх координат. Її складає командир взводу управління, і вона є одним із основних документів, які ведуться на КСП.

Схема полів невидимості призначена для визначення ділянок місцевості, які не спостерігаються із СП. Вона складається шляхом порівняння карти з місцевістю. На карті з точки СП у межах смуги розвідки проводять прямі лінії через висоти та характерні предмети, які є на карті і які спостерігаються на місцевості.

Спостерігаючи місцевість послідовно в кожному напрямі, відмічають на них межі неспостережуваних із СП ділянок місцевості. Відмічені на лініях кордони неспостережуваних ділянок, ретельно порівнюючи з місцевістю, з’єднують лінією. Отримані таким чином на карті поля невидимості заштриховують, межі смуги розвідки і полів невидимості, які нанесені на карту, копіюють (переносять) на восківку (папір). На восківку також переносять координатну сітку, точку СП, характерні місцеві предмети і передній край своїх військ і противника. Таким чином отримують схему полів невидимості з даного пункту.

На КСП може складатися зведена схема полів невидимості, на яку наносять смугу розвідки, передній край своїх військ та спостережні пункти. Для кращого розуміння кожен СП і його поля невидимості наносять відповідним кольором, таким самим кольором легко штрихуються неспостережувані райони місцевості. Схему полів невидимості, як правило, складає командир взводу управління.

За результати розвідки командир взводу управління доповідає командиру батареї усно, з показуванням на місцевості або по карті, а начальнику розвідки дивізіону (начальнику штабу) – технічними засобами зв’язку або наданням схеми цілей із зазначенням координат.

Завдання з вогневого ураження противника можуть бути успішно вирішені за умови глибоких знань порядку роботи командира взводу управління з організації бойових дій. Особливо це стосується вміння чітко і зрозуміло довести завдання підлеглим, організувати і особисто вести розвідку, підтримувати зв’язок, управляти взводом у ході бойових дій і під час здійснення маршу.

Важливим елементом у роботі командира взводу управління є вміння розробляти і вести бойові документи, які сприяють чіткій організації бойової роботи на КСП (СП).