Захист довкілля при будівництві ЗС в Степу.

По широті впливу на природні комплекси зрошувальна меліорація в Україні це (15-20) років назад вийшла на регіональний рівень. Поряд з забезпеченням росту продуктивності земель і збільшенням с.-г. продукції зрошення в окремих випадках призводить до виникнення не передбачених або неврахованих при проектуванні, будівництві і експлуатації ЗС наслідків, до яких відносяться підтоплення і вторинне засолення земель, підвищення мінералізації дренажного стоку, іригаційна ерозія грунтів, забруднення поверхневих і підземних вод, зниження рибопродуктивності водоприймачів і інші.

Діючі законодавчі і нормативні документи про охорону природи з одного боку, почали вимагати від проектних організацій принципово нових підходів по обґрунтуванню кожного проекту: поряд з економічною оцінкою роблять оцінку його на природні комплекси регіону. Перевагу віддають варіанту, забезпечую чому екологічну надійність ЗС.

Під екологічною надійністю ЗС розуміють здатність її в проектних умовах експлуатації обмежувати на протязі певного часу вплив на природні комплекси на рівні доступних значень.

Але стан вивченості природних умов території, що зазнає впливу ЗС, не завжди дозволяє врахувати всі фактори і причини очікуваних змін природних комплексів. Тому в ряді випадків дослідні організації обмежуються врахуванням одного провідного (для кожного з них) і ряду супутніх факторів. Детальний аналіз зміни провідного фактору дозволяє тільки на самих загальних закономірностях розвитку природного комплексу і припущень щодо діянь визначити майбутні зміни тільки на якісному рівні. Кількісна ж оцінка можлива лише при наявності характеристик вузлів і елементів іригаційних об’єктів і даних про їх взаємодії з природними компонентами.

Так, в процесі досліджень було встановлено, що в ряді впливів з боку зрошуваних систем на природні комплекси в умовах Причорномор’я найбільш негативним являється повертаємий стік зі зрошуваних земель, хоч спочатку таким вважали фактори підтоплення і вторинного засолення. Але не дивлячись на велику значимість останніх, українські меліоратори одержали досвід їх прогнозування.

Влаштування дренажу на зрошуваних землях з його розсолюючим і водовідводячим ефектом являється складовою частиною природоохоронних заходів. З одного боку, дренаж позитивно впливає на охорону грунтів від підтоплення (РГВ≤ 1, 5м для Лісостепу і (1, 5-2)м – для Степу), на їх родючість. З іншого боку, будівництво дренажу породжує таку важливу природоохоронну проблему, як забруднення водоприймачів при скиданні дренажного стоку. Натурними спостереженнями встановлено, що модуль дренажного стоку з орних земель складає (0, 03-0, 08) л / сּ га, а з території сільських населених пунктів- (0, 8-0, 12) л / сּ га.

В середині 80-х років минулого століття з дренованих площ України відводилось біля (600-700) млнּ м³ дренажних вод в основному сульфатного і хлоридно-сульфатного типів з мінералізацією від 1, 5г/л до 10 г/л. На даний час об’єм дренажних вод складає близько 300 млн ּ м³/рік.

Таким чином, для зрошувальної меліорації в Україні актуальними питаннями природоохоронних заходів стало повторне використання дренажних вод і часткове захоронення їх на великих глибинах в Чорному морі. До речі, в США питання утилізації дренажних вод вирішується шляхом випарювання їх в випарних ставках (в шт. Колорадо площа таких ставків складала на кінець 80-х років 19 тис. га) пл.. зрошення ≈ 1.5 млн ּ га.

Було обгрунтовано необхідність акумуляції дренажного стоку в водосховищах, створених відгородженням дамбами малопродуктивних частин деяких заток Чорного моря (Картинська), будівництва станції очищення дренажних вод від сполук заліза в Голопристанському районі Херсонської області і застосування насадження вищої водної рослинності для очищення вод в Скадовському районі від залишків отрутохімікатів, перспективність повторного використання 500 млн ּ м³ дренажно-скидних вод для зрошення в Херсонській і Кримській областях. В проекті III черги Північно – Кримського каналу відведення дренажних вод передбачено здійснити трубопроводами з випуском в глибокі шари Чорного моря за межі зони водокористування. Але всі ці заходи не були реалізовані через згортання меліоративних робіт.