Стан розвитку осушення в Україні

Лекція 6. Регулювання водного режиму осушуваних земель

1. Стан розвитку осушення в Україні

2. Поняття про осушення та класифікація перезволожених земель

3. Джерела і типи водного живлення перезволожених земель

Стан розвитку осушення в Україні

Перші спроби меліорації надмірно зволожених або періодично перезволожуваних малостічних земель у гумідній зоні відносяться до кінця минулого століття. У 1917 р. площа осушуваних земель в Україні становила 430 тис.га. До 1940 року вона збільшилась до 900 тис., а в 1965-му досягла 1318 тис.га.

Інтенсивного розвитку водні меліорації в гумідній зоні України набули в 1966-1990 рр. На початок 1997-го загальна площа меліорованих земель у цій зоні становила вже 3, 3 млн.га, з них близько 650 тис.га – торфові. В окремих областях, де площі осушуваних земель досягають 200-500 тис.га, вони відіграють важливу роль у веденні сільськогосподарського виробництва.

Меліоративний фонд гумідної зони України – 5, 4 млн.га. Землі цього фонду представлені постійно або тимчасово перезволожуваними мінеральними й заболоченими торфовими грунтами з шаром торфу потужністю менше 0, 5 м. На більшій частині земель меліоративного фонду (60, 5%) проведено меліоративні заходи. Завдяки цьому показник меліорованості земель гумідної зони України досить високий і відповідає рівню таких країн, як США (60%), ФРН (66%), Нідерланди (81%).

Не меліоровані землі меліоративного фонду представлені окремими невеликими масивами та ділянками із западин ним характером рельєфу, де перезволоження має тимчасовий, локальний характер і властиве окремим западинам.

Усього в гумідній зоні побудовано 1160 меліоративних систем. Технічний рівень їх досить високий і відповідає кращим зразкам меліоративних систем країн СНД, а також США, Німеччині, Польщі та ін. Переважна більшість систем споруджена наприкінці 20 століття і має значний експлуатаційний ресурс, а також можливості для модернізації. Є також системи, які перебувають в експлуатації понад 60-70 років (Львівська, Чернівецька області).

За своїм технічним рівнем і конструктивними особливостями, зумовленими, в першу чергу, природно-кліматичними умовами, технологічним призначенням та вкладеними коштами, виділяються декілька типів меліоративних систем.

Найпоширенішими є меліоративні системи односторонньої дії (осушувальні), побудовані на площі понад 1, 6 млн.га. Природні умови на цій площі дають змогу на осушуваних сільськогосподарських угіддях без додаткового зволоження одержувати досить високі врожаї сільськогосподарських культур, а затрати на додаткове зволоження (гідротехнічні споруди) мають незначні строки окупності. Такі умови характерні для більшості територій Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької і Тернопільської областей. До цієї категорії належать також морально і технічно застарілі системи, побудовані в 60-роках минулого століття і ще не реконструйовані.

На площі більш як 1, 1 млн.га побудовано осушувально-зволожувальні системи. Залежно від природно-кліматичних умов у гумідній зоні України набули впровадження меліоративні системи двосторонньої дії з регульованим дренажем у вигляді закритих горизонтальних і вертикальних дрен (близько 1, 0 млн.га) і додатковим зволоженням шляхом дощування (36, 4 тис.га) та ін. Найбільш поширеними серед них є меліоративні системи двосторонньої дії з матеріальним дренажем – понад 90% загальної площі.

У заплавах річок на площі майже 300 тис.га побудовано технічно найдосконаліші меліоративні системи – п о л ь д е р н і, які дають змогу оперативно з високою якістю управляти водним режимом грунтів.

Розвиток меліорацій у гумідній зоні в перспективі повинен бути націлений в основному на реконструкцію і модернізацію меліоративних систем, на зменшення їхньої енерговитратності, надання їм природоохоронних (екологічних) функцій, а також на пристосування їх до нових соціально-економічних, передових технологій сільськогосподарського виробництва, тобто забезпечувати умови для переходу від екстенсивного ведення меліоративного землеробства до інтенсивного на основі використання найновіших наукових досягнень і передового досвіду.

За даними гідролого-меліоративної служби Держводгоспу України можна прийти до висновку, що меліоративний стан осушуваних земель переважно добрий і задовільний. Лише близько 6, 5% осушених площ вимагають корінного поліпшення. Найбільші площі із незадовільним меліоративним станом розміщені у Волинській, Житомирській, Київській і Черкаській областях – у межах 8, 1 – 11, 8% їхньої загальної кількості. Аналізуючи причину цього стану, 1, 8% з них мають таку оцінку внаслідок високих рівнів грунтових вод, 2, 4% - внаслідок пізніх термінів відведення надлишків води і 2, 4% - унаслідок рівнів грунтових вод і термінів відведення. Крім названих показників, важливим оцінювальним критерієм еколого-меліоративного стану осушуваних земель є гідрохімічні та радіологічні показники грунтових вод і хімічні характеристики грунтів, які можуть впливати на стан посівів і якість врожаю, а також гідрохімічний та радіологічний стан дренажних вод, як джерела забруднення водоприймачів.

Існуючи осушувальні системи конструктивно і технологічно запроектовані для експлуатації в цілісному комплексі, а меліоровані землі на них – для використання крупними колективними чи державними господарствами. Тому реформування господарств і схеми землеустрою на цих системах, що здійснюється, як правило, в бік їх розукрупнення та приватизації, повинно проводитись на основі чинного законодавства і правових актів, але з урахуванням технологічних умов експлуатації системи. При роздержавленні для збереження технологічної цілісності комплексів широке застосування можуть знайти акціонерні об’єднання сільськогосподарських виробників.

Особливістю гідротехнічних споруд на меліоративних системах є цільове їх призначення для обслуговування меліорованих земель. Тому питання власності на ці споруди мають вирішуватися на основі норм земельного законодавства з визначенням реальної вартості цих споруд як основних засобів виробництва меліоративного призначення.

Взаємовідносини між сільськогосподарськими товаровиробниками та Державними водогосподарськими організаціями доцільно будувати на договірній основі з використанням положень Водного і Земельного кодексів.

У подальшому розвитку осушувальних меліорацій повинен забезпечуватись комплексний підхід, поєднання водних з іншими видами меліоративних заходів, таких, як культуртехнічні, протиерозійні, ґрунтозахисні тощо. Доцільно розширювати кормові поля сівозмін за рахунок зернових, передбачати ренатуралізацію частини малопродуктивних угідь шляхом виведення їх із складу орних сільськогосподарських земель.