' ~'t' '•w** ' • • Глава 12

одну з важливих функцій Генеральної Асамблеї саме сприяння співробітництву держав практично у всіх сферах міжнародних відносин.

У наступні роки принцип співробітництва держав знайшов свій подальший розвиток у Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. Нормативний зміст цього принципу розкритий у цьому документі в такий спосіб: " Держави, незалежно від відмінностей їх політичних, економічних і соціальних систем, зобов'язані співробітничати одна з одною у різних галузях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру і безпеки та сприяння міжнародній економічній стабільності і прогресу, загальному добробуту народів і міжнародному співробітництву, вільному від дискримінації, яка має в своїй основі такі відмінності".

Як бачимо, найважливішою характерною рисою принципу є юридичне закріплення його як обов'язку держав співробітничати одна з одною. При цьому визначаються і пріоритети такого співробітництва, що має на меті:

• підтримання міжнародного миру і безпеки;

• сприяння міжнародній економічній стабільності і про-

гресу;

• загальний добробут народів;

• звільнення від дискримінації.

Значний внесок у кодифікацію і подальший розвиток принципу співробітництва держав зробила Нарада з безпеки і співробітництва в Європі. Ідеєю співробітництва держав були пройняті підготовка і проведення цього безпрецедентного в історії міжнародних відносин повоєнної Європи форуму. Заключний акт наради від 1 серпня 1975 р. визначив, що " держави-учасниці розвиватимуть своє співробітництво одна з одною, як і з усіма державами, в усіх галузях відповідно до цілей і принципів Статуту ООН. Розвиваючи своє співробітництво, держави-учасниці надаватимуть особливого значення галузям, як вони визначені в рамках Наради з безпеки і співробітництва в Європі, причому кожна з них робитиме свій внесок в умовах повної рівності".

Характерно, що процес розвитку багатостороннього співробітництва, початок якому поклала нарада 1975 p., тепер не тільки не слабшає, а й набирає сили. Саме тому Україна на початку 1992 р. приєдналася до Заключного акта Наради

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА________________ 253

з безпеки і співробітництва в Європі і бере участь у всіх зустрічах, нарадах, семінарах, що відбуваються у межах ОБСЄ (у Гельсінкі — 1992 p., Будапешті — 1994 p., Лісабоні — 1996 p.).

5. Принцип сумлінного виконання зобов'язань з міжнародного права сягає своїм корінням римського права. Досить згадати політичну, юридичну і моральну значущість давньоримської максими: pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися). Саме цей принцип, маючи велике практичне значення, був необхідний для існування міжнародного права з давніх часів. Відмова від принципу сумлінного виконання зобов'язань " означала б позбавлення міжнародного права його юридичне обов'язкової сили. Становлення і розвиток цього принципу і міжнародного права в цілому відбувалися водночас як єдиний процес".

Виходячи з цієї єдності, не можна не відзначити зв'язку цього принципу міжнародного права з прагненням держав жити в мирі. Про це прагнення зазначав у першому в Росії XIX ст. курсі міжнародного права (1847 р.) професор Харківського університету Т. Ф. Степанов. Він виступав " за додержання прав народів, рівність, життя в мирі,... проти тих, хто не дотримувався законів і звичаїв війни, проти знищення мирного населення, убивства жінок і дітей, проти застосування отруйної зброї, за гуманне ставлення до військовополонених" [21].

Інший відомий юрист-міжнародник Л. А. Камаровський на початку XX ст. писав, що " обов'язковість договорів з логічною необхідністю випливає прямо з основних положень права, що забезпечує мирне співжиття народів" [22].

Прагнення держав до збереження миру на основі принципу сумлінного виконання зобов'язань з міжнародного права було закріплене після Першої світової війни в Статуті Ліги Націй. У п. 2 ст. 1 Статуту, зокрема, вказувалося на можливість держав стати членами Ліги Націй лише за умови, якщо " ними будуть дані справжні гарантії їх щирого наміру виконувати міжнародні зобов'язання".

Але в повному обсязі нормативний зміст принципу сумлінного виконання зобов'язань закріплений у Статуті ООН та наступних міжнародних актах, які розвивали його. У пре-