З промови статс-секретаря Німецької імперії фон Бюлова у німецькому рейхстагу. 6 грудня 1897 р.

«Ми дотримуємося тієї думки, що Німеччину не слід виключати зі змагання інших народів за панування над країнами, які володіють багатими перспективами. Часи, коли німець одному із сусідів поступався землею, іншому — морем, а собі залишав небо, де царює чиста теорія, давно минули. Ми вважаємо однією з наших найважливіших задач заохочення й розвиток нашого судноплавства, нашої торгівлі та нашої промисловості саме у Східній Азії… Ми повинні вимагати, щоб німецький місіонер, німецький підприємець, німецькі товари, німецький прапор і німецький корабель так само поважалися в Китаї, неначебто вони належали іншим державам… Одним словом: ми не хочемо нікому заважати, але ми претендуємо на наше місце під сонцем».

Визначте характер зовнішньої політики Німеччини.

Який зовнішньополітичний напрям канцлер вважав найперспективнішим?

Що, на вашу думку, означає вираз «місце під сонцем»?

Як ви думаєте, з якими державами перетиналися інтереси Німеччини в освоєнні Китаю?

Чому до сер. XIX ст. Німеччина не робила колоніальних захоплень?

Чому в 90-і рр. XIX ст. відносини Німеччини з Великобританією погіршилися?

Назвіть регіон, який почали «освоювати» Японія і Франція.

Які держави почали боротьбу за отримання контролю над Китаєм? Чим закінчилася ця боротьба?

Іноземні держави забезпечили собі значні переваги за кордоном орендувати територій шляхом отримання концесій.

Концесія — договір, що укладається державою з приватним підприємцем, монополією, іноземною фірмою про передачу в експлуатацію на певних умовах підприємств, земельних угідь з правом будівництва споруд, видобутку корисних копалин та ін.