Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Теорії походження слов’ян
|
|
1. Дунайська.
«По довгих же часах сіли слов'яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов'ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми, - [од того], де сіли, на котрому місці. Ті, що, прийшовши, сіли по ріці на ймення Морава, і прозвалися моравами, а другі чехами назвалися. А се - ті самі слов'яни: білі хорвати, серби і хорутани. Коли ж волохи найшли на слов'ян на дунайських, і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов'яни ті, прийшовши, сіли на Віслі і прозвалися ляхами. А від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися полянами, другі ляхи [прозвалися] лютичами, інші - мазовшанами, ще інші - поморянами …» («Повість минулих літ»)
2. Вісло-одерська.
3. Вісло-дніпровська.
4. Дніпро-одерська.
Перші слов’яни в історичних джерелах називаються венедами. Вони займали територію від Балтійського моря до Карпат і від Одри до Дніпра. З ними пов'язують зарубинецьку культуру.
| Назва | Період існування | Територія України | |
| Праслов’яни | Білогрудівська | ХІІІ-ХІІ ст. до н.е. | Правобережжя |
| Чорноліська | Х-УІІ ст. до н.е. | Лісостеп | |
| Давні слов’яни | Зарубинецька (венеди) | ІІІ ст. до н.е. – ІІ н.е. | Наддніпрянщина |
| Черняхівська | ІІІ- У ст. | Лісостеп | |
| Східні слов’яни | Празько-корчацька (склавини) | У-УІІ ст. | Північний-захід |
| Пеньківська (анти) | У-УІІ ст. | Середнє Подніпров’я |
Племінний союз — об'єднання кількох племен, особливо часто зустрічається у суспільствах, які перебували на стадії військової демократії (анти і склавини у слов'ян)
Анти представляють собою пеньківську культуру. Вони жили між Дністром і Дніпром.
«Бо цими народами — склавинами і антами — не править один муж, але з давніх часів живуть так, що порядкує громада, і для того всі справи, чи щасливі чи лихі, до громади йдуть. Та можна сказати — і в усіх інших справах однаково ведеться у обох цих варварських народів і це усталилося здавна. Єдиного бога, що блискавки насилає, признають єдиним владикою всіх і жертвують йому корів і всяку худобу.» (Прокопій Кесарійський)
Велике розселення слов’ян V- VII ст.
Велике переселення слов’ян — розселення слов’янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V—VII ст.
Після Великого розселення народів сформувалися 3 гілки слов’ян 
Слов’яни жили гніздами. Гніздо – община у слов’ян, що складалася з 10-15 поселень.
Житло – землянки або напівземлянки.
.
| Малюнок 22 Житло слов’ян |
Політеїзм – багатобожжя.
| Малюнок 23-24 Збруцький ідол |
Язичництво – віра в багатьох богів, що уособлювали сили природи.
Збруцький ідол є чотиригранним стовпом заввишки 2, 67 м, вага – близько тони, виготовлений із сірого вапняку. Зображує чотирьох богів або чотириокого бога Святовита. Дата створення ідола –приблизно ІХ - X століття.
Ідол символізує устрій світу. Стовп розподілений на три яруси, на кожному з яких висічені різні барельєфи. Нижній ярус зображує підземне божество, середній – світ людей, верхній – богів. Кам’яну брилу вінчає кругла шапка. За даними археологічних розкопок, ідол був встановлений на території святилища, розташованого на горі Богит на Тернопільщині.
Він зберігається в Краківському археологічному музеї. У Києві, Варшаві, Вільнюсі, Тернополі, Гродно і Москві встановлені копії ідола.