Визначення ціни та обсягів виробництва монополістом.

Основні риси чистої монополії

Визначення ціни та обсягів виробництва монополістом

Економічні наслідки монополії

Основні риси чистої монополії

Ринок монополії має такі ознаки:

1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Отже, фірма-монополіст це і є певна галузь.

2. Товар, який виробляє монополіст, не має близького замінника. У споживача існує лише 2 варіанти: взагалі відмовитися від споживання товару або придбати у монополіста.

3. Чистий монополіст сам встановлює ціну на свій товар. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит збігається з ринковим то встановити рівноважну ціну він може маневруючи пропозицією.

4. Вступ у галузь інших виробників заблокований. Монополізація ринку може досягатися:

- Зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням.

- Об’єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворенням на панівного виробника.

Форми монополістичних об’єднань такі:

- картель;

- синдикат;

- трест.

Картель – як досягнення угоди про розподіл ринків збуту, цін та квот виробництва за умови збереження виробничої та комерційної самостійності.

Синдикат – зберігають виробничу самостійність спеціального спільного підрозділу, який здійснює постачально-збутові операції для всіх членів об’єднання.

Трест – самостійні підприємства однієї галузі, втрачаючи і комерційну, і виробничу самостійність.

Блокування вступу в галузь – обов’язкова умова існування чистої монополії. Ці бар’єри можуть набувати різних форм:

- масштаби виробництва. Фірма-монополіст – це досить велике п-во, тому для створення конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що не під силу ін. фірмам.

- Легальні бар’єри: законодавчі норми, патенти, ліцензії.

- Власність на найважливіші види ресурсів за допомогою яких виробляється продукція монополіста.

- Недобросовісна конкуренція. Деякі фірми-монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі, а й заборонені законом. Це може бути тиск на постачальників сировини, профспілки, банки, переманювання провідного персоналу і цінова війна з метою банкрутства конкурента та інше.

Визначення ціни та обсягів виробництва монополістом.

Відмінність між чистою конкуренцією і чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту.

Для конкурентної фірми попит абсолютно еластичний, а для чистого монополіста-має спадний характер.

Якщо монополіст обере ціну, яка відповідає нееластичній ділянці попиту (Р2), то отриманий ним валовий доход (ТR2) може бути отриманий і за меншої кількості випуску продукції (в межах від Q2 до Q3).Монополіст, який намагається максимізувати прибуток завжди буде намагатися уникати нееластичної ділянки попиту на користь комбінації «ціна-кількість» на еластичній ділянці. Але, яку конкретно комбінацію обере монополіст буде залежити не тільки від попиту, а й від витрат на виробництво. З попередніх тем відомо, що вироблятиме кожну додаткову одиницю продукціє до того часу, поки МR (гран. доход) буде переважати МС (граничні витрати)

Так само діятиме і монополіст.

Вибір співвідношення «ціна-кількість», що max прибуток монополіста можна зобразити графічно:

У довготерміновому періоді для конкурентної фірми рівновага встановлюється тоді, коли ціна досягає min. Середніх витрат. Оскільки крива граничного доходу монополіста не збігається з кривою ціни (кривою попиту), точка max. прибутку завжди лежатиме лівіше від точки кривих попиту, АТС і МС. Тобто, монополіст max. прибуток, якщо обсяги вир-ва менші, ніж це могло би бути на конкурентному ринку (Q1 < Q2). При цьому він реалізуватиме продукцію за цінами Р1, що перевищують середні витрати для запропонованого обсягу продаж (АТС1) і отримує економічний прибуток.

Оскільки вступ у галузь заблоковано, то для монополіста не існує загрози з боку конкурентів, які збільшили б пропозицію, відповідно, пересунули б її впраао, знизили б ціну рівноваги і ліквідували економічний прибуток. Слід мати на увазі, що ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додатковий доход, отриманий від її продажу. Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки додаткову одиницю продукції, а й весь обсяг продаж. Якщо на конкурентному ринку граничний доход продавця формується лише за рахунок виграшу від збільшення обсягу продаж, то для чистого монополіста цей виграш зменшується на розмір програшу від зниження ціни на попередній обсяг проданої продукції.

Отже, для монополіста збільшення обсягів продажу буде супроводжуватися зниженням ціни. Треба відмітити, що валовий доход при збільшенні обсягів продажу зростає не завжди. Динаміка валового доходу тісно пов’язана з рівнем граничного доходу. Якщо граничний доход має позитивне значення, то валовий доход із збільшенням продажу зростає.

МR > 0 ТR↑

Якщо граничний доход набуває від’ємного значення, то валовий доход зменшується

МR < 0 ТR↓

Максимально значення валовий доход набуває у точці, де граничиний доход =0. МR=0 ТR-max.

Застосовуючи еластичність попиту ми дійшли висновку:

що при еластичному d зниження ціни буде збільшувати сукуп. доход ТR.

при нееластичному d зниження ціни буде зменшувати ТR.

при одиничній еластичності d ТR досягне максимуму.

Якщо поєднати ці висновки з поведінкою монополіста при виборі комбінації «ціна-обсяг продукції», то отримаємо певні залежності.

На відміну від конкурентної фірми, монополіст має змогу як у короткостроковому так і довгостроковому періоді отримувати економічний прибуток.

Інколи складається помилкове уявлення про цінову політику монополіста:

1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Збільшення ціни для монополіста обертається зменшенням обсягів продаж. Насправді монополіст не має за мету максимізацію ціни, а шукає такий її рівень, що забезпечив би йому max прибуток.

2. Чим більша різниця між ціною реалізації продукції та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримує монополіст. Монополіст ставить за мету max загальний прибуток, але його максимізація не збігається з максимізацією з одиниці продукції.

(Н-д: продати 40 од. прод-ції по 10 грн., вит-ти на одиницю заг. приб. 5 грн.=200 або продати 100 шт. по 9 грн., вит-ти 6 грн.; заг. приб.=300)

3. Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. Варіант беззбитковості в тому випадку, якщо крива попиту перетинатиме криву середніх витрат, але якщо крива середніх витрат, не маючи з нею жодних спільних точок – це варіант збитковості. Коли монополіст продовжує випускати продукцію, попит на яку різко впав.

Варіант беззбитковості Варіант збитковості