Трипільска культура

Початок раннього залізного віку на території України був пов'язаний з виникненням найдавніших великих племінних союзів та рабовласницьких держав. Першим народом Східної Європи, ім'я якого зафіксоване в писаних джерелах, були кіммерійці…

Існувала поряд із Кіммерйскью й Чорноліська культура (кінець 9 – 7 ст до н. е.). Основоїю їх господарства було орне землеробстве. Територія розміщення: межиріччя Дніпра й Дністра. Значного розвитку досягло металообробне ремесло. Черняхівська культура У ПІ—IV ст. після Н. X. зумовила появу одного з перших могутніх праукраїнських утворень — Антського державного об'єднання.

4. Кіммерійці – (9 - перша половина 7 ст. до н. е.) - перше етнічне утворенням на території України. Про них повідомляють відомі античні автори, як Геродот, Каллмах, Страбон. Кіммерійці займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський і Таманський півострови. Були першими на території України, хто перейшов від осілого до кочового скотарства, а також першими, хто почав на цих землях виплавляти з болотяної руди залізо. Вони здійснювали широкомасштабні походи в Малу Азію, де успішно воювали з Урарту, Ассирією, Лідією. Хоча кіммерійці і мали своїх царів, утворити повноцінну державу їм так і не вдалося. У VII ст. до н. е. могутня хвиля численних, згуртованих та активних скіфських племен витіснила кіммерійців з Причорномор'я, внаслідок чого Кіммерія розпалася.

5. Скіфи (7 ст. до н. е. – 3 ст. до н. е.) Прийшли з Північного Іроану. У другій половині VII ст. до н. е. утворили політично консолідоване об'єднання племен — Велику Скіфію, що проіснувала до III ст. до н. е. (найвищим органом влади були народні збори – «рада скіфів», яка мала право усувати царів. Давньогрецький історик Геродот поділив місцеве населення на 4 групи: царські скіфи, скіфи-кочовики, скіфи-хлібороби і скіфи-орачі (Можливо автохтонні нащадки трипільців). Різними були і напрями діяльності скіфських племен: якщо для скіфів-кочівників та царських скіфів основним заняттям були кочове скотарство і грабіжницькі воєнні походи, то для скіфів-орачів — зернове землеробство Територія розміщення: Причорноморські та приазовські степи. Значного поширення набули металообробка, гончарство, кушнірство, ткацтво, ювелірне виробництво. Невичерпним джерелом збагачення були воєнні походи. Насамперед скіфи проводили активну войовничу політику проти своїх сусідів. Основою скіфського мистецтва був так званий звіриний стиль. Зображеннями коней, пантер, оленів, вовків, птахів, риб прикрашали зброю, уздечки (золота пектораль). Ховали померлих в курганах. Найбільшої могутності Скіфія набула за царя Аттея в 4 ст. до н. е. (зіткнувся з македонських царем Філіппом II, програли).

6. Сармати - (3 ст. до н.е. – 3 ст. н. е.) Войовничі та агресивні сарматські племена просувалися в західному напрямку кількома хвилями. Царські сармати та язиги були лідерами першої хвилі, що прокотилася межиріччям Дніпра і Дністра в II ст. до н. е. і дійшла аж до Дунаю. Поява в II ст. до н. е. у степах Поволжя та Приуралля нового могутнього племінного об'єднання, на чолі якого стали роксолани. Сарматське суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних відносин до ранньокласових. Жінки цього народу відрізнялися войовничим характером, їздили верхи, володіли зброєю, нарівні з чоловіками ходили в походи, не вступали в шлюб доки не вб'ють першого ворога.Основу сарматської " економіки" становили війна й грабіжництво. Нападаючи на степових селян і мешканців грецьких полісів, вони їх оббирали і забирали в рабство здорових міцних чоловіків. Розводили коней і овець У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Вже згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу. Вміли добувати й обробляти метали – ливарники відливали казани, дзеркала, металеві частини кінської збруї; ковалі кували залізні мечі, кинджали; ювеліри із золота й срібла виготовляли прикраси.