![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
сторія волонтерського руху
Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький письменник-журналіст, вражений кривавими картинами битви при Сольферино, запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються сьогодні волонтерські організації у всьому світі.
Зокрема, князь Володимир закликав людей турбуватися про ближніх, ставитися до них із благодійністю, бути милосердними. Пройнявшись духом християнських повчань, Володимир, за свідченням літопису, велів «усякому старцеві й убогому приходити на княжий двір, брати їжу і питво, і гроші з казни». Прагнучи розвинути, надати йому організованого характеру, князь Володимир у 996 році видав Устав, згідно з яким духовенству й церковним структурам було доручено опікування та нагляд за лікарнями, лазнями, притулками для одиноких тощо, установлено «десятину» для благодійних закладів. Під час його правління засновано училище для навчання вбогих людей, богадільню, будинок для паломників, запроваджено народні свята, під час яких виявлялася турбота про убогих, сиріт, мандрівників, яким роздавалася милостиня.
Як окремий феномен вияву благодійності (ХVII–ХVIIIст.) стало меценатство видатних людей України: гетьмана Петра Сагайдачного, Івана Виговського, Івана Мазепи, Кирила Розумовського та ін., які сприяли поширенню освіти та просвітництва, створюючи нові навчальні заклади (Києво-Могилянська академія й культурні центри, Миколаївський собор, будинок Лаврської друкарні, кам’яний мур навколо Києво-Печерської лаври) опікуючись найздібнішими краянами, яких посилали на навчання до найкращих європейських університетів. У ХІХ – на початку ХХ ст. добродійництво набуло особливого поширення серед відомих українців – Григорій Ґалаґан, родина Симиренків, Євген Чикаленко, батько й син Рильські, брати Бродські, Сергій та Михайло Грушевські, кілька поколінь Терещенків, меценатів Катеринославщини – М.Корф, М.Родзянко, П.Міклашевський, Я.Савельєв, які зробили вагомий внесок у розвиток української культури, освіти, промисловості, поліпшення медичної справи тощо. У радянський період волонтерство набуло риси почесної повинності і вся добровільна робота із надання конкретної допомоги провадилася в межах громадських організацій: профспілок, комсомолу і піонерії. Існували ради ветеранів війни і праці, клуби за інтересами тощо.
|