Біохімія м’язів при втомленні та під час відпочинку.

Втома – нормальний стан організму який сигналізує про наближення несприят-ливих біохімічних та фізіологічних змін в результаті тривалої роботи, шляхом тимчасового зниження працездатності.

Втома – захисний механізм що викликається слідуючими факторами– зниженням концентрації АТФ та порушенням синтезу ацетилхоліну в нервових клітинах і синаптичних утвореннях, що приводить до:

порушення діяльності ЦНС у формуванні та передачі рухових імпульсів до працюючих м‘язів;

сповільнення швидкості обробки сигналів від пропріо– та хеморецепторів;

утворення «захисного гальмування» моторних центрів внаслідок посиленого утворення -аміномасляної кислоти;

пригнічення діяльності залоз внутрішньої секреції, що викликає зниження активності ферментних систем: міофібрилярної АТФ-ази яка контролює роз-пад АТФ міофібрил та ферментів аеробного окислення;

зміни якісного і кількісного складу працюючого волокна. Зокрема зменшу-ються концентрації креатинфосфату, глікогену та іонів калію. Якщо перші два відповідають за енергетичне забезпечення м‘язевого скорочення, то іони калію – за збудливість м‘язевого волокна; підвищення концентрацій молочної кисло-ти та кетонових тіл приводить до «закислення» середовища.

Причини розвитку втоми при м‘язевій діяльності не зовсім з‘ясовані. Проте вважають що при інтенсивній короткочасній роботі основною причиною втоми є розвиток «захисного гальмування» в ЦНС із-за порушення співвідношення кон-центрацій АТФ/АДФ та пригнічення активності міозинової АТФ-ази продуктами обміну. При виконанні довготривалої роботи помірної потужності втома насту-пає внаслідок порушення механізмів енергетичного забезпечення: зменшення внутрім‘язевих запасів глікогену, накопичення молочної кислоти та продуктів неповного окислення жирів, зниження збудливості м‘язів.

Накопичення продуктів «робочого метаболізму» і посилення гормональної активності стимулюють процеси тканинного окислення в період відпочинку. Це сприяє відновленню внутрім‘язевих запасів енерговмісних речовин; вирівню-ванню водно-електролітного балансу тканини та організму в цілому; індуктив-ному синтезу білків в органах що виконували роботу.

Залежно від загального напрямку біохімічних зрушень розрізняють термінове та відставлене відновлення.

Термінове відновлення проходить в перші пів – півтори години після роботи. Приводить до усунення продуктів анаеробного розпаду та задоволення кисне-вого боргу.

Відставлене відновлення– полягає у посиленні процесів пластичного обміну і протікає тривалий час (індивідуально для кожного компоненту – явище гетеро-хронізму).

Інтенсивність і терміни протікання процесів відновлення приводить до того, що у певний момент відпочинку після роботи, запаси енерговмісних речовин пере-вищують їх вихідний (доробочий) рівень. Це явище отримало назву суперком-пенсації чи зверхвідновлення.