Геп-менеджмент

Геп-менеджмент використовується для управління обсягами активів і зобов'язань банку. Геп – індикатор чутливості балансу до зміни процентних ставок.

Показник гепу визначається як різниця між величинами активів і зобов'язань, чуттєвих до зміни процентних ставок у кожному зафіксованому інтервалі, є мірою процентного ризику банку і дозволяє управляти співвідношенням обсягів активів і зобов'язань банку.

Можливі три варіанти співвідношення між активами і пасивами, чуттєвими до зміни процентних ставок:

- нульовий геп ();

- геп позитивний;

- геп негативний.

Метод нульового гепу (метод фіксації спреду) використовується банком при реалізації стратегії мінімізації ризику: при нульовому гепі процентна маржа банку буде стабільною, а процентний ризик мінімальним. І позитивний і негативний геп дають банку можливість одержати більш високу маржу, ніж при нульовому гепі, що використовується при реалізації стратегії максимізації прибутку.

Правила управління гепом (позитивним чи негативним) полягають ось у чому:

- якщо геп позитивний, то із зростанням процентних ставок маржа буде зростати, а зі зниженням процентних ставок - знижуватися;

- якщо геп негативний, то із зростанням процентних ставок маржа буде знижуватися, а при їхньому зниженні – збільшуватися;

- якщо прогнозується зниження процентних ставок і геп позитивний, то менеджерам необхідно змінити структуру балансу і перейти від позитивного гепа до нульового, щоб звести до мінімуму процентний ризик.

Головна мета управління гепом – домогтися того, щоб геп відповідав тому напрямку руху ставок, що забезпечує підвищення прибутку: був позитивним при підвищенні ставок і негативним – при їх зниженні.