Порядок документального оформлення кредиту

„ Документування кредиту” полягає в підготовці та складанні кредитного договору, договору застави та інших документів щодо кредитної угоди, складанні термінового зобов'язання, документуванні й відображенні в обліку операцій за кредитною угодою, формуванні та веденні кредитної справи позичальника.

Після завершення структурування кредиту відповідний кредитний підрозділ переходить до підготовки та складання кредитного договору. Проект кредитного договору разом із документами, які підготовлені на підставі здійсненого аналізу, та іншою кредитною документацією, а також із пропозиціями кредитного підрозділу, управління активних і пасивних операцій, юридичного відділу, відділу забезпечення (якщо такий створений), подається до Кредитного комітету банку для прийняття рішення щодо надання кредиту. Кредитний комітет приймає остаточне рішення про видачу кредиту та може встановлювати специфічні умови надання кредиту.

Робочі документи кредитної справи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом з метою прийняття рішення щодо здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв.

Робочі документи кредитної справи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв.

Банк зобов'язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.

51 Критерії класифікації кредитних операцій

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та
визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати
кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій
(валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку5) Оцінку фінансового стану позичальника банк здійснює в кожному випадку укладанням договору про здійснення кредитної операції, а надалі — не рідше ніж один раз на три місяці; для банків-позичальників — не рідше ніж один раз на місяць.
Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників.;

стан обслуговування позичальником (контрагентом банку)
кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій
та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної
окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі
обслуговувати цей борг;

рівень забезпечення кредитної операції.

де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів), Ск - сума кредиту та відсотки за ним (за кредитами в
іноземній валюті ця сума приймається до розрахунку з урахуванням
зміни валютного курсу), n - кількість місяців дії кредитної угоди, Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника
(адміністративно-господарські витрати тощо), Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед
кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім
сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії
кредитної угоди (за даними останнього балансу). Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких
пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума
надходжень визначається за 12 місяців. Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж
1, 5.