Контрольне завдання

На допомогу слухачам підготовчих курсів

Теоретичний матеріал та контрольні завдання до заняття №1

Тема: Будова слова. Орфоепія. Словотвір.

Опрацюйте теоретичний матеріал та виконайте контрольні завдання.

Значущі частини слова: корінь, суфікс, префікс, постфікс, інтерфікс, закінчення.

Корінь – це головна частина слова, спільна для всіх споріднених слів (сад – садок – садівник). Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється (воля – вільний).

Суфікс – це значуща частина слова, яка стоїть після кореня і служить для творення нових слів чи нових форм (малий – маленький, малесенький).

Префікс – це значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для творення нових слів чи нових форм (казати - сказати, наказати, переказати, підказати).

Постфікс – це значуща частина, що стоїть після закінчення і служить для творення нових слів чи нових форм (бити – битися).

Інтерфікс – це службові морфеми, що не мають власного значення, і слугують для зв’язування коренів у складних словах (вод-о-спад).

Закінчення – це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, указуючи на відношення з іншими словами у словосполученні і реченні (далек(ий), коханн(я)). Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення (земл(я), земл(і), земл(ею), на земл(і)).

Афікси – цепрефікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної осно-ви для творення нового слова.

Контрольне завдання

Морфеми позначте за зразком:

Перебудова

Розберіть такі слова: перенасичення, запрошення, призвичаїтися, підвіконник, сутінки, екранізація, перегляд, знесилитися, розрізнення, дієприкметниковий, займенник, суцвіття, прізвище, співчуття, позалекційний, самофінансування.

Орфоепія – це розділ мовознавства, який вивчає систему правил, що визначають єдину вимову, властиву літературній мові.

Основні правила орфоепії:

1. Вимова голосних звуків. Голосні в українській мові у наголошеній позиції звучать чітко і виразно (го́ лос, си́ ла). Так само чітко і виразно вимовляються і голосні [а], [і], [у] в ненаголошених складах (співати).

Ненаголошений [е] при вимові наближається до [и], так само як і ненаголошений [и] наближа-ється до [е]. Особливо помітно це у випадку, коли [и] чи [ е] знаходяться перед наголошеним складом (заметіль).

Голосні [е], [и] майже не змінюються у кінці слова і у складі з побічним наголосом (пити, пуля).Ненаголошений звук [о], як і наголошений, теж вимовляється голосно, ніколи не перетворюючись на [а], як у російській мові. Проте перед складом з наголошеним [у] ненаголошений [о] стає схожим на [е] (ноша).

У дієслівних формах 3-ї особи однини і множини теперішнього часу буквосполучення -ться вимовляється як ц': (сміється- с'м’іjец': а).

Буквосполучення -шся вимовляється як довгий м'який [с’]: (смієшся - с'м’іjес': а).

2. Вимова приголосних звуків. Дзвінкі приголосні [б], [д], [д’], [ґ], [ж], [з], [з’], [г], [дж], [дз], [дз’], як правило, зберігають свою дзвінкість.

Зокрема, це відбувається:

· на кінці слова (ні ж, гед з);

· у середині слова перед наступним глухим приголосним, найчастіше на межі кореня і суфікса (дi ж ка, жа б ка); виняток – дзвінкий приголосний [г], який в окремих випадках чергується з глухим [х] перед глухими [ т'] і [к] (н'і хт 'ї, ву хк иї);

· у кінцевих дзвінких приголосних префіксах роз-, без-, через- та інших перед глухим приголосного кореня (ро з повідати).

Дзвінкий [з] чергується з глухим [с] тільки у префіксі з- перед наступним глухим кореня (крім [ш] і [ч]) – с' ц'іпити, с хот'іти. У випадку знаходження дзвінкого свистячого [з] перед шиплячими [ш] і [ч] він чергується з глухим шиплячим [ш] (зш ити).

Глухі приголосні в середині слова перед дзвінкими чергуються з відповідними дзвінкими (Ви ш город).

Приголосні шиплячі звуки [ж], [ч], [ш] перед наступними свистячими [ц'], [с'] чергуються відповідно зі свистячими [з'], [ц'], [с'] (кни ж ка).

Сонорні приголосні [в], [й], які не мають глухих відповідників, в середині слова після голосного і перед голосним, на початку слова перед будь-яким приголосним і у кінці слова перетворюються на короткі нескладові голосні [я], [ї] (во я к, га ї).

Нормативним для української мови є чергування [у] та [в]; [і] та [й] у мовному потоці, яке залежить від кінця попереднього і початку наступного слова (на ш у читель, наш а вчителька).

3. Склад. Слова в українській мові поділяються на склади. Склад – це частина слова, що складається з одного чи кількох звуків і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря: кни-га, по-ле, га-зе-та, на-го-лос, Ін-тер-нет.

Склад може бути утворений з одного чи кількох звуків, причому один з них повинен обов'язково бути голосним. У зв'язку з тим, що саме голосні звуки утворюють склад, їх називають складотворчими.

У залежності від кількості склідів слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладові і багатоскладові: вік-но, слог, ма-ту-ся, кі-не-ма-то-граф.

Склад, що закінчується на голосний звук, називають відкритим (а-рі-я, ка-ли-на).

Склад, який закінчується на приголосний звук - закритим (ліс, май-дан).

Існує декілька правил поділу слів на склади:

· Якщо між голосними звуками є один приголосний, то він належить до наступного складу (о- л ень, жи- т о).

· Якщо між голосними є кілька приголосних, то звуки в, р, л, й, що стоять після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, які знаходяться після них - до наступного (зі р -ка, ма й -ка).

· Якщо другим приголосним є звук й, л або р, то разом з попереднім приголосним він відходить до наступного складу (ме- тр о, ку- пл ю).

· Якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього, а решта до наступного складу (ки с - л ий, сте р - т и).

· Якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім й, в, р, л відходять до наступного (про- сте -жити, се- ст ра).

4. Наголос. Наголос – це вимова одного із складів з більшою силою.

Наголос завжди падає на голосний звук у складі (чуд о 'во, б i 'гати, веч е 'ряти).

Голосний звук і склад, на який падає наголос, називається наголошеним; усі інші голосні і склади – ненаголошеними (у слові вi-тер склад ві- наголошений )..

Наголошений склад вимовляється з більшою силою, ніж усі інші.

Наголошеними можуть бути різні за порядком склади (рiч-ка, пе-ре-рва).

Наголос може переміщуватися з однієї частини слова на іншу при зміні форми цього слова (нога' - но'ги).

За допомогою наголосу іноді розрізняються лексичні значення слів (за'мок - замо'к, му'ка - мука') та їхні граматичні форми (стi'ни – називний відмінок множини і стіни' – родильний відмінок однини).

Більшість слів в українській мові має один наголос, але складні слова можуть мати два і навіть більше наголосів (багатомільйонний).

Смисловий наголос – це вимова одного із слів чи словосполучення в реченні з посиленням голосу (Це я' хотів піти звідси – не хтось інший, а саме я).

Фонетична милозвучність – це чітко враховані фонетичні закони мови.