Управлінське рішення — це процес, який реалізується суб'єктом управління й визначає дії, спрямовані на вирішення поставленого завдання в наявній чи спроектованій ситуації.

Тема 4. Розробка та ухвалення управлінських рішень

1. Сутність та особливості управлінських рішень

2. Процес прийняття управлінських рішень

3. Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень

4. Організація та контроль виконання рішень

Сутність та особливості управлінських рішень

Рішення — це творчий процес вибору однієї або кількох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Рішення визначають такі чинники:

• хто і що має здійснити;

• в які строки;

• з якими затратами праці і коштів;

• в якому порядку;

• з яким розподілом обов'язків, прав і відповідальності;

• за якої організації контролю;

• яких результатів слід очікувати.

Управлінське рішення — це процес, який реалізується суб'єктом управління й визначає дії, спрямовані на вирішення поставленого завдання в наявній чи спроектованій ситуації.

Виділяють організаційні, інтуїтивні й раціональні рішення. Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення — забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.
Організаційні рішення ділять на дві групи:

- запрограмовані;

- незапрограмовані.

Запрограмовані рішення - не такі рішення, що однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незапрограмовані рішення пов'язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на " шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умов, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху. Інтуїтивні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умов, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які уже були.

Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на усесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні.

Безальтернативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій.

Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимальний.

Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше, були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.

Будь-яке управлінське рішення має:

• суб'єкт, тобто особу або орган, що приймають це рішення;

• об'єкт, тобто трудовий колектив або окремі працівники, які повинні виконувати це рішення;

• предмет, тобто зміст рішення, в якому визначається, що потрібно робити, як саме й що в результаті необхідно отримати.

За допомогою рішень:

- встановлюються цілі діяльності;

- закріплюються люди за посадами і робочими місцями;

- визначаються функції, права й відповідальність працівників;

- встановлюються правила поводження на роботі;
- розробляється система заходів щодо заохочення працівників і стягнення;

- розподіляються ресурси — матеріальні, трудові, фінансові тощо;

- оцінюється якість продукції та ін.

Управлінське рішення має комплексний характер. У правовому відношенні — це владний акт суб'єкта керування, в якому він висловлює свою волю, реалізує надані йому владні повноваження й несе відповідальність за можливі несприятливі наслідки. З іншого боку — управлінське рішення є актом соціальним, тому що приймається людьми і стосується людей. Управлінське рішення також є психологічним актом, адже являє собою результат розумової діяльності людини і її вольового зусилля. Нарешті, з інформаційного погляду, рішення є результатом опрацювання інформації, у ході якої здійснюється вибір серед можливих варіантів такого, що найбільше близький до оптимального, тобто є найкращим.

Важливим елементом процесу управління є люди, які беруть у ньому участь і приймають найрізноманітніші за змістом, значенням і характером рішення. Характер основних рішень менеджера залежить від його місця в системі ієрархічних відносин організації, а також від предметного кола функцій, які закріплюються за ним у цій організації.

Причому, чим вищим є ієрархічний рівень менеджера, їм більшою мірою в його діяльності наявні функції стратегічного планування, а чим нижчим — тим більше управлінські функції стосуються безпосереднього виконання роботи {рис. 1).

Зокрема керівники вищого рівня визначають загальні напрями діяльності підприємства, приймають ключові рішення щодо поточних справ розробляють стратегію, формують політику організації.

Рис. 1.1Розподіл видів управлінських рішень за рівнями управління

Керівники середньої ланки розробляють плани для здійснення загальних завдань, встановлених вищим керівництвом, вносять пропозиції щодо поліпшення роботи очолюваного ними підрозділу та організації в цілому, координують роботу керівників нижчої лан­ки. У їхній роботі переважає вирішення тактичних завдань.

Керівники низової ланки (менеджери-контролери) відповідають за виконання виробничих завдань, за безпосереднє використання виділених ресурсів, контролюють роботу виконавців, реалізують плани, розроблені на вищих рівнях управління. Вони вирішують переважно оперативні завдання.

Рішення мають відповідати певним вимогам. Основні з них — це обґрунтованість, своєчасність, здійсненність, економічність, точність формулювань, ефективність. Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює розвиток підприємства. Рішення слабке, прийняте передчасно або із запізненням, знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.