Та цифрові позначення.

Місцевість - частина земної поверхні.Сукупність її нерівностей називається рельєфом, а все, що на ній розташоване – місцевими предметами. Місцеві предмети по ознаці однорідності їх господарського та військового значення діляться на групи, що називаються топографічними елементами. Під час вивчення місцевості по карті ми розглядаємо її одночасно ніби у двох планах: по-перше, уявляємо собі вигляд і особливості самої земної поверхні за її зображенням горизонталями і, по-друге, з’ясовуємо наявність і характер розміщених на ній об’єктів місцевості. Ці об’єкти зображуються на картах топографічними умовними знаками.

Топографічні умовні знаки являють собою єдину систему позначення різних географічних об’єктів, яка у сполученні з горизонталями відтворює на карті дійсну картину місцевості.

Однак, навіть на карті самого великого масштабу, неможливо відобразити у всій повноті і деталях безліч різних місцевих предметів та їх індивідуальних особливостей. Якщо намагатися зробити спробу зробити це, карта стане надмірно перевантажена різними деталями, що ускладнюють її вивчення і користування. Тому під час зйомок і складання карт доводиться, тою чи іншою мірою, що залежить головним чином від масштабу і призначення карти, проводити відбір і узагальнення другорядних деталей місцевості, щоб більш вразливо показати її більш суттєві елементи і характерні особливості. Чим дрібніше масштаб, тим менша кількість предметів і з меншими подробицями їх показують на карті.

Всі місцеві предмети під час зображення на топографічних картах розділяють на такі основні групи, для кожної з яких встановлена своя система умовних позначень: рослинне покриття і ґрунти; гідрографія; населені пункти; промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об’єкти; дорожня мережа; адміністративні кордони і огорожі; окремі місцеві предмети – орієнтири.

Умовні знаки, встановлені для різних об’єктів, подані у спеціальних таблицях, які є стандартними; вони обов’язкові для всіх міністерств і відомств України, що займаються виготовленням топографічних карт.

Для кожної однорідної групи місцевих предметів (наприклад, для населених пунктів, доріг, мостів) встановлено, як правило, загальний умовний знак, що визначає рід предмета. Він має звичайне просте креслення, зручне для креслення і запам’ятовування, і своїм рисунком або кольором деякою мірою нагадує зовнішній вигляд або будь-які ознаки предмета, що зображується.

Якщо дана група місцевих предметів має кілька типових різновидів, то для їх показу основний знак частково видозмінюється або доповнюється, як це показано на рис.3.6.

Види умовних знаків. Умовні знаки місцевих предметів за їх призначенням і властивостями поділяють на такі три види: масштабні, позамасштабні і пояснювальні.

Масштабні, або контурні, умовні знаки застосовуються для позначення місцевих предметів, що виражаються у масштабі карти, тобто розміри яких (довжину, ширину, площину) можна виміряти по карті, наприклад площа лісу, болота, населеного пункту (рис.3.7.).

Кожний масштабний знак складається з контуру, тобто межі площі даного об’єкту і однаковими за своїм малюнком знаками, що його заповнюють. Їх називають умовним знаками заповнення.

Всі контури зображуються на карті точно у масштабі зі збереженням їх орієнтування і подібності з дійсними контурами на місцевості. Викреслюються вони пунктиром, якщо вони не збігаються з іншими лініями на місцевості (канавами, дорогами, парканами), які відображаються своїми умовними знаками.

Рис. 3.6. Умовні знаки певних місцевих предметів і їх різновидів.

Умовні знаки заповнення, що накреслені всередині контуру, не вказують ні на місцеположення окремих предметів у межах контуру (наприклад, дерева у саду), ні на їх кількість.

Позамасштабні умовні знаки застосовуються для зображення дрібних місцевих предметів, які не виражаються у масштабі карти, – окремі дерева, будинки, колодязі та ін. (табл.3.2). Під час зображення такого об’єкта в масштабі на карті отримаємо точку. Позамасштабний умовний знак включає цю якби головну точку, яка показує точне місцеположення даного об’єкта на карті, і своїм рисунком показує, що це за об’єкт.

Таблиця 3.2 – Приклади зображення позамасштабних умовних знаків

	Заводські и фабричні труби		Бензоколонки і заправні станції
	Заводи, фабрики і млини з трубами: 1) які виражаються у масштабі карти; 2) не виражаються у масштабі карти		Шахти і штольні діючі
	Нафтові і газові вишки		Шахти і штольні недіючі
	Капітальні споруди баштового типу		Електростанції
	Вишки легкого типу		Будки трансформаторні
	Пункти державної геодезичної мережі		Аеродроми і гідроаеродроми

Продовження табл.3.2

	Торфорозробки		Нафтопроводи наземні і станції перекачування
	Церкви		Нафтопроводи підземні
	Пам’ятники, монументи, братські могили		Каменеві, цегляні стіни
	Скелі-останці		Дамби і штучні вали

Продовження табл.3.2

	Заводи, фабрики і млини без труб: 1) які виражаються у масштабі карти; 2) які не виражаються у масштабі карти		Водяні млини і лісопильні
	Радіостанції і телевізійні центри		Вітряні млини
	Радіощогла і телевізійні щогли		Вітряні двигуни
	Склади пального і газгольдери		Окремо стоячі дерева, які мають значення орієнтирів: 1) хвойні; 2) листяні
	Окремі посадки, які мають значення орієнтирів		Окремо лежачі камені (3-висота у метрах)
	Вузькі смуги лісу і захисні лісонасадження		Нагромадження каменів
	Вузькі смуги кущів і живих парканів		Кургани (5-висота у метрах)
	Окремі кущі		Ями (5-глибина у метрах)
	Будинки лісників		Лінії зв’язку
	Метеорологічні станції		Лінії електропередачі на дерев’яних опорах
	Місця добування корисних копалин відкритим способом		Лінії електропередачі на металевих або залізобетонних опорах

Продовження табл.3.2

	Торфорозробки		Нафтопроводи наземні і станції перекачування
	Церкви		Нафтопроводи підземні
	Пам’ятники, монументи, братські могили		Каменеві, цегляні стіни
	Скелі-останці		Дамби і штучні вали

Така головна точка розміщена, рис.3.8.:

- у знаків симетричної форми (коло, квадрат, прямокутник, зірка) – у центрі фігури;

- у знаків, що мають в основі прямий кут, - у вершині кута;

- у знаків, які являють собою сполучення кількох фігур, – у центрі нижньої фігури.

Цими головними точками потрібно користуватися під час точних вимірювань по карті відстаней між об’єктами і під час визначення їх координат.

Рис. 3.7. Масштабні умовні знаки: