Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Підклас каріофіліди
Види підкласу каріофіліди — Саryophyllidае — це в основному трав'янисті рослини і кущі з ценокарпним гінецеєм, зігнутим периферійним зародком і периспермом. Наявність у примітивних видів цього підкласу апокарпного гінецея споріднює його з підкласом магноліїди. Родина гречкові. До родини гречкові — Polygonaceae належить 40 родів і близько 900 видів, широко розповсюджених майже по всій земній кулі. Це трави, кущі або ліани, рідко невеликі дерева. Плід псевдомонокарпний, тригранний, іноді крилатий горішок. Насіння містить борошнистий ендосперм. Типовим для родини є вид гречка звичайна — Fagopyrum sagittatum. Це однорічна рослина з червонуватим заввишки ЗО— 70 см стеблом. Плід — псевдомонокарпний тригранний бурий горішок. Батьківщиною гречки є Східна Азія. Ця культура широко культивується в Україні та інших країнах. Очищені від оплоднів плоди гречки відомі в ужитку під назвою «гречана крупа», вони є цінним продуктом харчування. Із квітучих верхівок гречки одержують глікозид рутин, який застосовується при захворюваннях, пов'язаних з підвищеною проникливістю судин і їх ламкістю, а також для зниження кров'яного тиску. Гірчак зміїний, ракові шийки, або змійовик — Polygonum bistorta — це багаторічна трав'яниста рослина з товстим зігнутим червонуватим кореневищем. Плід — горішок. Росте гірчак зміїний скрізь на вологих луках, вздовж річок, у чагарниках, на торфовищах, іноді зустрічається в лісотундрі та тундрі. У медицині використовується його кореневище як в'яжучий засіб. Рослина медоносна. Гірчак перцевий, або водяний перець— Polygonum hydropiper — це однорічна рослина з галузистим червоніючим восени, лежачим або підведеним стеблом заввишки 10—70 см, видовжено ланцетними листками, часто з чорними залозистими крапками з нижнього боку. Плід — горішок. Рослина розповсюджена скрізь (крім півночі) на зволожених місцях, по берегах річок, канавах. її сира трава має смак перцю. У медичній практиці використовується надземна частина рослини як кровоспинний засіб. Із гірчака перцевого добувають жовту фарбу. Гірчак почечуйний — Polygonum persicaria — це однорічна рослина. Листки ланцетні з червонувато-бурою плямою (у вигляді підківки) в середній частині листкової пластинки. Плід — тригранний горішок. У медичній практиці використовують траву як сечогінний і протигемороїдальний засоби. Гірчак звичайний, або спориш звичайний, — Polygonum aviculare — це однорічна рослина заввишки 10—40 см з підведеним або лежачим стеблом. Спориш — одна з найпоширеніших рослин, росте по всій Україні. В медичній практиці використовують траву споришу як сечогінний засіб при захворюванні нирок, як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, при туберкульозі легенів. Ревінь тангутський— Rheum tanguticum — це багаторічна трав'яниста рослина з великим кореневищем, що досягає маси 12 кг, і прямим стеблом до 3 м заввишки. Плід — червоно-бурий, тригранний, окрилений горішок. У всіх частинах рослини знаходиться велика кількість друз оксалату кальцію. Батьківщиною ревеню тангутського є Північно-Західний Китай і Тібет. У багатьох країнах він широко культивується. У медицині застосовується кореневище з коренями як проносний і в'яжучий засіб. У побуті використовують черешки прикореневих листків для приготування компотів, киселів, начинки для пиріжків4. З цією ж метою використовують і черешки ревеню городнього — R. rhaponticum. Щавель кінський — Rumeх confertus — це багаторічна трав'яниста рослина з борозенчастим стеблом заввишки до 1, 5 м. Плоди — темно-бурі окрилені горішки, що залишаються на рослині протягом усієї зими. Щавель кінський розповсюджений майже по всій Європі (крім північних районів), на Кавказі, в Сибіру, Казахстані, Середній Азії і на Далекому Сході в лісах, на луках, по берегах річок, озер, біля доріг, на вигонах. У медицині використовують його кореневище з коренями і плоди для лікування дизентерії, легеневих і маткових кровотеч, захворювань печінки, опіків. Щавель кислий —Rumeх confertus — це багаторічна дводомна трав'яниста рослина з борозенчастим стеблом заввишки до 1 м і стріловидними черешковими нижніми листками. Плід — тригранний, темно-коричневий, блискучий горішок. Щавель кислий росте по всій Європі (за винятком Криму), на Кавказі, в Сибіру, на Далекому Сході на луках, у розріджених лісах, у горах, культивується як овочева культура. У медицині використовуються: сік трави цієї рослини — для лікування лихоманки, цинги, ревматизму, корости; плоди — як в'яжучий і кровоспинний засіб; кореневище й корені — як в'яжучий засіб. . Підклас диленіїди Підклас диленіїди — Dilleniidae найбільший серед підкласів квіткових рослин. Він об'єднує 95 родин. Види цього підкласу походять від магноліїд, тому найдавніші види диленіїд мають багато спільних ознак з видами магноліїд. Разом з тим деякі родини цього підкласу дуже спеціалізовані і за особливостями будови квіток значно відрізняються від магноліїд. Родина хрестоцвіті, або капустяні — Cruciferae, або Brassicaceae, об'єднує 380 родів (близько 3 000 видів), що розповсюджені по всій Землі, але найбільша їх різноманітність характерна для країн помірного клімату північної півкулі Хрестоцвіті — це трав'янисті (одно- і багаторічні) рослини, рідко кущі й кущики. Плід ценокарпний: стручок (іноді членистий) або стручечок (рідко горішок), розділений вздовж перетинкою, на якій розміщується насіння. Серед видів родини багато овочевих, олійних, лікарських рослин, є декоративні види. Характерними видами родини є такі. Грицики — Capsella bursa pastoris — однорічний бур'ян (може давати 2—3 покоління за рік), заввишки 15—50 см. Плоди — оберненотрикутно- серцевидні стручечки. У медицині використовують траву грициків при маткових кровотечах. Народна медицина використовує їх також при захворюваннях печінки, нирок і сечового міхура, при каменях у нирках і жовчному міхурі. Жовтушник сірий — Erysimum canescens —це дворічна рослина з галузистим стеблом заввишки 30—80 см. двокінцевими волосками. Плід — тонкий стручок (шириною 1 мм і довжиною 4—7 см), відігнутий від стебла. Вся рослина сіра від опушення притисненими двороздільними або двокінцевими волосками. Ця рослина зустрічається в Європі, Середній Азії, Західному і Східному Сибіру, на Кавказі в степах, по сухих підвищеннях і схилах. Вона введена в культуру, оскільки містить глікозиди серцевої дії і використовується як серцевий і сечогінний засіб. Жовтушник лакфіолевидний — Е. cheiranthoides — це однорічна рослина, що може давати два-три покоління на рік. Плоди до 4 см завдовжки з чотирироздільними волосками. Використовується як і Е. canescens. Рід гірчиця — Sinapis налічує кілька видів, серед яких гірчиця чорна — S. nigra, або Brassica nigra, гірчиця біла — S. alba і гірчиця сарептська, або гірчиця сиза, — S. juncea (Brassica juncea), використовуються в медицині. Гірчиці — це однорічні рослини з ліровидними нижніми листками, ланцетовидними середніми і вузьколанцетними верхніми. Морфологічними діагностичними ознаками цих видів є будова стручків і положення їх на стеблові, розміри та забарвлення насіння. У гірчиці білої стручки розташовані під кутом 90° до стебла і мають довгий, сплюснутий і шаблевидно зігнутий носик. Крім того, всі частини рослини вкриті шорсткими волосками. Насіння порівняно велике, жовте, у воді ослизнюється. Остання властивість використовується в медицині. У гірчиці сарептської стручки розміщені під кутом 45° до стебла, майже циліндричні, з видовженим, шиловидно звуженим носиком; насіння жовте, буре або сизувате.У гірчиці чорної стручки притиснені до стебла, чотиригранні, з коротким носиком; насіння темно-буре. У насінні S. nigra і S. juncea міститься глікозид синігрин, у насінні S. alba він відсутній. У насінні всіх видів гірчиць міститься жирна олія. Після її видалення із насіння S. nigra, S. juncea одержують, гірчичне борошно для виробництва столової гірчиці і гірчичників. Молоді рослини гірчиць використовують як зелений корм і силосують. До складу родини входить багато овочевих культур, для яких характерні цілющі властивості. Наприклад, поширені види роду капуста — Brassica, зокрема капуста головчаста, або городня, — В. capitata (В. oleracea), їстівною частиною якої є величезна верхівкова брунька. Капуста брюссельська — В. gemmifera відзначається високим стеблом, у пазухах листків якого утворюються невеличкі (розміром з волоський горіх) качанці. Капуста савойська — В. sabauda має пухирчасті або гофровані листки. Капуста квіткова — В. cauliflora характеризується розрослими галузистими суцвіттями і недорозвиненими квітками на соковитих квітконіжках. Капуста кольрабі — В. caulorapa відзначається ріпо- видно потовщеним стеблом, яке використовується в їжу. Всі види капусти мають цінні харчові властивості. Вони містять вітаміни А, В,, В2, С, Р, К і мінеральні солі. Сік В. capitata використовують для лікування виразки шлунку і дванадцятипалої кишки. До роду Brassica належать також: ріпа — В. гара — дворічна рослина, підземним органом якої є коренеплід; брюква — В. napus і турнепс — дворічні рослини з коренеплодами; суріпка — В. саш- pestris — дикоросла рослина, що засмічує посіви культурних рослин. Редька городня — Raphanus sativus і редис — R. sativus var radicula утворюють коренеплоди, що містять вітаміни та ефірну олію. їх використовують в їжу, а народна медицина сік коренеплодів з медом або цукром застосовує як відхаркувальний засіб. Хрін звичайний — Armoracia rusticana утворює соковиті, м'ясисті корені, які широко використовуються як приправа до страв. Корені й листки хрону вважаються ефективним протицинготним, фітонцидним і бактерицидним засобом. Декоративними рослинами цієї родини є нічна фіалка —Hesperts matronalis, левкой однорічний — Matthiola annua, лакфіоль звичайний — Cheiranthus cheiri та ін. Родина вересові. Ця родина — Ericaceae об'єднує 140 родів і близько 3 500 видів, поширених переважно в північній півкулі в країнах з субтропічним, помірним і холодним кліматом. Це кущі, рідко напівкущі, дерева або ліани, вічнозелені і листопадні, з простими черговими листками, без прилистків, з відносно широкою, голчастою або лускатою пластинкою. У багатьох видів спостерігається мікориза.Плід — коробочка, кістянка або ягода, насіння — з ендоспермом і коротким зародком. Багно звичайне — Ledum palustre — вічнозелений кущ. Багно росте дико в тундрі, лісотундрі, лісовій смузі, на торфових болотах. Ця рослина отруйна, з різким п'янким, запаморочливим запахом і гірким смаком. У народній медицині застосовуються листки при різних захворюваннях, переважно проти коклюшу, золотухи, ревматизму, кровотеч. Багном обкурюють приміщення для знищення комах. Ефірна олія багна звичайного дуже подразлива і, всмоктуючись, паралізує центральну нервову систему. Верес звичайний — Calluna vulgaris — це вічнозелений кущ заввишки. Плід—куляста коробочка, опушена білими щетинистими волосками. Верес росте в соснових борах Європи, в Західному і Східному Сибіру. У народній медицині він застосовується при ниркових каменях, катарі шлунку. Ця рослина—добрий медонос. Мучниця звичайна — Arctostaphylos uva ursi — це сланкий вічнозелений напівкущ із шкірястими оберненояйцевидними листками, що звужуються в короткий черешок. На кожній тичинці є два вирости — шпорці. Плоди являють собою кістянки червоного кольору, борошнисті, з однією — п'ятьма кісточками, малоїстівні. Мучниця росте дико в лісовій зоні, на піщаних місцях, під кущами. У медицині застосовуються листки мучниці як сечогінний і в'яжучий засоби. В листках і стеблах містяться дубильні речовини. З них видобувають чорну фарбу. Брусниця — Уассіпіит уіїіб ісіаеа — це вічнозелений кущик заввишки із шкірястими еліптичними або овальними, зверху темно-зеленими, знизу бліднішими, з бурими (майже чорними) залозками листками, краї яких трохи загнуті вниз. Плід — куляста багатонасінна яскраво-червона їстівна ягода. Брусниця дико росте в Європі, Азії, Америці в сухих соснових лісах, рідше на вапняних грунтах. Надземну частину брусниці застосовують у медицині при каменях нирок, ревматизмі, подагрі як сечогінний засіб. В її листках міститься багато дубильних речовин. Плоди брусниці використовують у харчовій промисловості і в домашньому побуті. Рослина медоносна. Чорниці — Vaccinium myrtillus являють собою листопадний напівкущик з ребристими зеленими прямостоячими стеблами, що відходять від повзучого стебла. Плоди — кулясті, чорні з сизуватим нальотом ягоди. Чорниця розповсюджена в Європі, Сибіру, росте головним чином в ялинових лісах, на багатих гумусом грунтах. Сушені плоди чорниці використовуються при шлункових захворюваннях, проносах (особливо в дітей). Крім того, вони широко вживаються для їди. Листки чорниці рекомендуються для лікування діабету. Буяхи — Vaccinium uliginosum — це кущик заввишки з прямостоячими, округлими, зеленими пагонами, еліптичними або оберненояйцевидними листками на коротких черешках із трохи завернутими вниз краями.. Плоди — ягоди, округлі, овальні з сизим нальотом. Вони приємні на смак і містять багато вітаміну С, моно- і дисахариди, органічні кислоти, дубильні речовини. Буяхи ростуть у сируватих хвойних і листяних лісах, на торф'яних болотах, у заростях кедра і рододендрона, на півночі і в середній зоні Європи, в Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході, на Кавказі. Плоди застосовують як протицинготний засіб. Чай з листків рекомендовано вживати при анемії, діабеті, для поліпшення обміну речовин. Журавлина болотна — Oxycoccus palustris являє собою вічнозелений кущик з нитковидними лежачими стеблами. Плід — куляста, темно-червона, багатонасінна, кисла, соковита ягода. Журавлина росте дико на торф'яних болотах у середній і північній смузі Європи, в Сибіру, на Далекому Сході. У медицині застосовують: плоди — як жарознижуючий, протицинготний, протизапальний засіб, при захворюваннях шлунку, печінки тощо; листки — як протицинготний засіб, при простудних захворюваннях, зниженій кислотності. Плоди використовують у харчовій промисловості. До їх складу входить бензойна кислота, що зумовлює їх зберігання протягом 8—9 місяців у свіжому вигляді. - Декоративними видами цієї родини є види роду рододендрон — Rhododendron. Деякі з них культивують у закритому грунті під назвою азалії.
|