Підклас ламіїди

Підклас ламіїди — Lamiidae є найбільшим за кількістю видів. Вважають, що види ламіїд походять від найдавніших видів розід. До підкласу належать високорозвинені представники квіткових рослин. Квітки ламіїд завжди мають зрослопелюстковий віночок, а кількість частин квітки завжди постійна.

Родина пасльонові — Solanасеае об'єднує близько 90 родів і не менше 2 900 видів, розповсюджених досить широко, але найбільші концентрація і різноманітність їх характерні для Центральної і Південної Америки й Австралії. Це в основному багаторічні трави, напівкущі, рідше кущі і навіть невеликі дерева (в тропіках). їх листки прості, чергові, без прилистків. Багато видів цієї родини отруйні, містять алкалоїди, наявність яких зумовлює застосування їх в медицині.

Беладона звичайна — Atropa belladonna є бага­торічна трав'яниста рослина з коротким кореневищем і товстим м'ясистим коренем. Беладона поширена в Карпатах, Закарпатті, Криму, на Кавка­зі, в Закавказзі. Вона росте поодиноко або групами на узліссях, вирубках, уздовж доріг; подекуди культивується. Рослина дуже отруйна. У всіх органах рослини містяться алкалоїди, головним з яких є атропін. Рослина виявляє протиспазматичну та болетаму­вальну дію. Препарати беладони рекомендуються при функціональ­них розладах вегетативної нервової системи, алергічних захворю­ваннях, безсонні та ін.

Скополія карніолійська — Scopolia carniolica — це багаторічна трав'яниста рослина з великим товстим багатого­ловим кореневищем. Скополія карніолійська поширена в Карпатах, Закарпатті, на Західному Кавказі, в Закавказзі. Вона росте у вологих букових і ялинових лісах. Рослина дуже отруйна, містить алкалоїди, які використовують як заспокійливий і снотворний засоби в психіатрії, для лікування паркинсонізму, в офтальмології.

Блекота чорна — Hyoscyamus niger являє собою дворічну трав'янисту рослину. В перший рік життя блекота утво­рює прикореневу розетку черешкових довгасто-яйцевидних, виїмчасто-перистолопатевих листків. Блекота чорна поширена як бур'ян по всій території Європи (крім Крайньої Півночі), на Кавказі, на півдні Середньої Азії, в Сибіру, на Далекому Сході. Вона зустрічається невеликими групами на пустирях, біля житла, на смітниках; подекуди культивується. Рослина дуже отруйна; у всіх її частинах містяться алкалоїди. Листки використовують як протиспазматичний і болезаспокій­ливий засоби; олійний екстракт ефективний при невралгіях і рев­матизмі.

Дурман звичайний — Datura stramonium це однорічна рослина з трійчастовильчастим стеблом. Дурман звичайний поширений по всій Україні, в Прибалтиці, Білорусії, на Кавказі, півдні Середньої Азії, в окремих районах Західного Сибіру і Далекого Сходу. Він росте здебільшого на сміт­никах, але подекуди культивується. Рослина дуже отруйна.. Вона містить алкалоїди, які застосовуються як заспокійливий засіб при бронхіальній астмі. Листки входять до складу лікувальних сигарет «Астматол» і препарату «Астматин».

Перець стручковий однорічний — Capsicum annuum культивується як однорічна овочева рослина. Батьківщина стручкового перцю — Мексика, де він росте як кущ. У культурі є два різновиди: перець гіркий і перець солодкий. Перець гіркий у харчовій промисловості використовується як приправа в маринадах, соліннях, а в медицині — для покращен­ня апетиту і як місцевий подразливий засіб. Солодкий перець містить багато вітаміну С (навіть більше, ніж плоди шипшини). Його плоди споживають в їжу сирими та у складі різних страв. Паслін дольчастий — Solarium laciniatum на батьківщині (в Австралії, Новій Зеландії) є багаторічною росли­ною, але культивується як однорічна. Вся рослина (крім пло­дів) отруйна, містить глюкоалкалоїди, з яких одержують кортизон.

Паслін солодко-гіркий — Solanum dulcamara — це невеликий ліановидний напівкущ. Паслін солодко-гіркий поширений майже скрізь. Він росте на вологих місцях. Свою видову назву рослина одержала за гіркий смак кори і солодкий — деревини. В гомеопатії її пагони застосо­вують для лікування грипу, кашлю, кропивниці, м'язового ревма­тизму.

Картопля — Solanum tuberosum являє собою багаторічну трав'янисту рослину з підземними бульбами. Батьківщина картоплі — Південна Америка. В Європі ця рос­лина культивується з кінця XVI ст. Бульби вживають в їжу, вико­ристовують для виробництва крохмалю, патоки, глюкози, декстрину, спирту. Крім того, бульбами вигодовують сільськогосподарських тварин.

Баклажан синій — Solanum melongena — це однорічна овоче­ва рослина. Плоди — темно-фіолетові, великі (завдовжки до 20см), витягнуті ягоди. Баклажан культиву­ється по всій Україні. Використовують плоди, з яких готують різні страви. Вважається, що при споживанні в їжу плодів баклажана знижується вміст холестерину в організмі.

Помідор їстівний — Lycopersicum esculentum, або Solanum lycopersicum, в культурі є однорічною овочевою рослиною. Плоди — соковиті, багатонасінні ягоди, різні за розмірами, формою і забарвленням (червоні, оран­жеві, жовті). Батьківщина помідора — Південна Америка. Лише в другій половині XIX ст. він почав культивуватися на території України. Використовують плоди, які містять вітаміни, цукри, органічні кис­лоти. Плоди споживають сирими, солять, маринують; з них готують соки, пасти, пюре.

Фізаліс перуанський, або перуанська вишня, — Physalis peru­viana — це багаторічна трав'яниста кореневищна рослина. Плоди — кулясті, жовтуваті ягоди 1 —1, 5 см у діаметрі. Вони знаходяться в міхуро- видній чашечці. Батьківщина фізаліса — Південна Америка (Перу, Болівія). Він поширений у Криму, зустрічається майже по всій Україні, роз­сіяно росте в лісах, чагарниках. Фізаліс культивують як овочеву і декоративну культуру. Рослина є отруйною, але її плоди їстівні. Вони містять органічні кислоти, вітамін С, каротин і вважаються діє­тичним продуктом. Зрілі плоди вживають в їжу свіжими і перероб­леними (варення, повидло, мармелад тощо). У медицині вони вико­ристовуються як сечогінний засіб, а також при подагрі і суглобово­му ревматизмі. Олійний настій чашечок сприяє епітелізації тканин. Таке ж застосування має фізаліс звичайний — Physalis alkekengi— дворічна рослина.

Тютюн справжній — Nicotiana tabacum — це однорічна трав'яниста рослина. Вся рослина вкрита клейкими залозистими воло­сками. Батьківщина тютюну — Південна Америка. В Європі він культи­вується з кінця XVI ст. Рослина дуже отруйна, містить алкалоїд нікотин. У гомеопатії препарати із листків використовують при морській хворобі, блювоті у вагітних, запамороченні. Тютюн ку­рять, нюхають, жують. Порошок з листків тютюну використовують як інсектицид.

Тютюн махорка—Nicotiana rustica — це од­норічна трав'яниста рослина. Вся рослина вкрита липкими зало­зистими волосками. Батьківщиною махорки вважається Мексика. Культивують махорку майже по всій Україні. Рослина дуже отруйна, містить алкалоїд нікотин. її використовують як і тютюн (курять, нюхають). Крім того, листки махорки є сировиною для добування лимонної і нікотинової кислот, а їх порошок вживається як інсектицид. Поширеним бур'яном є паслін чорний — Solanum nigrum — це однорічна отруйна рослина, що засмічує пропашні культури. Плоди — їстівні чорні ягоди. Їх споживають свіжими, варять варення тощо. Народна медицина застосовує паслін чор­ний при отруєнні маточними ріжками і судомах.

Родина ранникові — Scrophulariaceae об'єднує близько 250 родів і 3 000 видів, поширених майже по всій земній кулі, але головним чином у помірних областях. Це трав'янисті рос­лини, рідко кущі й дерева з простими, цільними, черговими, супро­тивними або мутовчастими листками без прилистків. Рослини опушені.

Наперстянка пурпурова— Digitalis purpurea — це дворічна трав'яниста рослина.

Плід — багатонасінна коробочка яйцевидної форми, що зали­шається в чашечці. Батьківщина наперстянки пурпурової — гірські райони Цент­ральної і Південно-Західної Європи. Вона культивується в Україні і Білорусії як лікарська і декоративна рослина. Наперстянка містить глікозиди серцевої групи, особливістю яких є нагромадження їх в організмі, що веде до небажаних на­слідків (до отруєння і навіть смерті). Тому препарати наперстянки треба вживати лише під наглядом лікаря. Глікозиди серцевої групи містяться також в інших видах роду наперстянка, переліче­них нижче.

Наперстянка великоквіткова — D. grandiflora являє собою багаторічну залозистоопушену трав'янисту рослину. Вона поширена в Європі, в Західному Сибіру, культивується.

Наперстянка шерстиста — D. Lanata —це дво- або багаторічна трав'яниста рослина. Рослина поширена на Балканах, у Молдові, культивується.

Наперстянка іржава — D. ferruginea — це ба­гаторічна трав'яниста рослина. Наперстянка іржава росте в гірських букових лісах Закар­паття.

Дивина лікарська — Verbascum flomoides яв­ляє собою дворічну трав'янисту рослину. Дивина лікарська поширена переважно в Закарпатті. Вона росте на сухих схилах, уздовж доріг, серед чагарників. У медицині застосовують віночки з прирослими до них ти­чинками, що містять слизисті речовини, як відхаркувальний, пом'якшувальний засіб. Вони входять також до складу відхарку­вальних зборів.

Вероніка лікарська — Veronica officinalis — це багаторічна трав'яниста рослина з повзучими опушеними стеблами. Вероніка лікарська поширена скрізь по вологих місцях, на уз­ліссях. Траву використовують як відхаркувальний, протизапальний засіб при бронхіті, для покращення апетиту, а листки — від пітли­вості ніг.

Льонок звичайний — Linaria vulgaris являє собою багаторічну трав'янисту рослину. Льонок поширений по всій Україні як бур'ян на полях, по ме­жах, біля доріг, серед чагарників. Трава льонку містить алкалоїди, органічні кислоти, вітамін С, флавоноїди. її використовують як жовчогінний, сечогінний і по­слаблюючий засоби, а також як засіб, що підвищує кров'яний тиск і регулює серцевий ритм.

До родини ранникові також належать: рослина-паразит Пет­рів хрест — Latraea squamaria, що паразитує на коренях ліщини та інших дерев; напівпаразити дзвінець — Rhinanthus і очанка — Euphrasia; декоративні рослини — ротики — Antirrhinum.

Родина губоцвіті (ясноткові) — Labiatae (Lamiaсеае) об'єднує 200 родів, близько 3 500 видів, дуже поширених на всіх континентах. Найбільша їх різноманітність спостерігається в районах Середземномор'я. Це в основному трав'янисті рослини, напівкущі і кущі, нездерев'янілі частини яких вкриті звичайними і залозистими волосками з ефірною олією. Вид і будова залозок є характерними видовими ознаками, а наявність ефірної олії зумов­лює застосування рослин у різних галузях промисловості.

Шавлія лікарська — Salvia officinalis — це напівкущ з гіллястим стеблом. Шавлія лікарська поширена в районах Середземномор'я. Вона широко культивується. Її листки містять дубильні речовини й ефіну олію. Вона застосовується як антисептичний і в'яжучий засоби, входить до складу грудних, пом'якшувальних і шлункових чаїв. Трава рослини використовується як прянощі.

Шавлія мускатна — Salvia sclarea являє со­бою однорічну рослину з галузистим у верхній частині стеблом. Шавлія мускатна поширена в Південному Криму. Вона росте на кам'янистих схилах, рідше як бур'ян у садах і на полях. Ця рос­лина культивується на півдні України. Ефірна олія в медицині застосовується для лікування радикуліту і ароматизації ліків, а в парфумерії — для фіксування запаху. Народна медицина вико­ристовує шавлію для лікування захворювань нирок і покращення травлення.

Шавлія ефіопська — Salvia aethiopis — це дворічна трав'я­ниста рослина з густим білоповстистим опушенням. її стебло гіллясте. Рослина поширена в південній частині лісостепу, в степу, зустрічається в Криму. Вона росте на схилах, на полях як бур'ян. Застосовується як сечогінний засіб.

М'ята перцева, або холодна, — Mentha piperita — це багаторічна кореневищна трав'яниста рослина зі сланким укорінливим стеблом. М'ята перцева широко культивується, це дуже запашна і медоносна рослина. Ефірну олію м'яти використовують: для по­кращення травлення, як болезаспокійливий засіб, при нудоті; для виготовлення зубних паст, порошків, еліксирів у парфумерії; в харчовій і кондитерській промисловості. Ментол, що міститься в ефірній олії, застосовується як місцевий анестезуючий засіб. Він входить до складу мігреневих олівців, крапель і мазей від нежитю, інгалятора «Інгафен», валідолу.

Собача кропива п'ятилопатева — Leonurus quinquelobatus — це багаторічна трав'яниста рослина з гіллястим стеблом. Рослина поширена по всій Україні, росте на засмічених місцях, пустирях, уздовж лісопосадок. Траву собачої кропиви застосовують як заспокійливий засіб і на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби.

Собача кропива звичайна — Leonurus cardiaca відрізняється від попереднього виду тим, що її стебло опушене направленими вниз волосками лише на ребрах, а верхні листки трилопатеві або цільні, з двома направленими вперед зубцями і лише трохи опушені. Рослина поширена в Закарпатті, лісостепу, степу, росте на за­смічених місцях. Використовується подібно до собачої кропиви п'ятилопатевої.

Чебрець плазкий — Thymus serpyllum являє со­бою напівкущик з лежачим, трохи здерев'янілим головним стеблом. Чебрець плазкий поширений у лісній і лісостеповій зонах України, в Західному Сибіру й Забайкаллі. Він росте на піщаних грунтах, у соснових лісах, на укосах залізниць. Трава використовується як відхаркувальний та протизапальний засоби при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, коклюші, як заспокійливий і болетамуючий засіб.

Чебрець звичайний — Thymus vulgaris зовні схожий на чебрець плазкий. Відрізняється від чебреця плазкого дрібніши­ми листками, які при підсиханні скручуються в трубочку, і більш розтягненим, пухкішим суцвіттям. Дико росте на берегах Середземного моря. Культивується в Україні, Молдові, у Краснодарському краї Росії. Антимікробна дія чебрецю звичайного подібна до дії чебрецю плазкого, але значно сильніша. Препарати з чебрецю звичайного «Пертусин» і «Тімол» використовуються як відхаркувальний, пото­гінний, протизапальний і антибактеріальний засоби. Трава засто­совується як прянощі.

Материнка звичайна — Origanum vulgare — це багаторічна трав'яниста рослина з горизонтальним кореневищем і прямостоячими, пурпуровими, опушеними стеблами. Материнка поширена в лісних і лісостепових районах Європи, на Кавказі, в південних районах Сибіру, в Казахстані і Середній Азії. Росте в сухих лісах, На узліссях, галявинах, сухих відкритих кам'янистих місцях, суходольних і заплавних луках. Материнка застосовується як відхаркувальний, бактерицидний, заспокійливий засоби при шлунково-кишкових захворюваннях і при зубному болю. Вона входить до складу зборів, що викори­стовуються при простудних захворюваннях. Трава материнки застосовується як прянощі.

Лаванда вузьколиста—Lavandula angustifolia — це напівкущ сірувато опушений зірчастими волосками. Батьківщина лаванди — країни Середземномор'я. Вона культи­вується на півдні України (у тому числі в Криму), в Грузії, Молдові. У квітучих частинах рослин міститься ефірна олія, яка застосо­вується як антисептичний засіб для лікування гнійних ран, а та­кож у парфумерії.

Глуха кропива біла — Lamium album являє собою багаторічну трав'янисту кореневищну опушену рослину. Глуха кропива поширена по всій Україні, на Кавказі, в Серед­ній Азії, Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході. Росте на затінених смітниках, у садах, біля тинів, будинків, серед чагар­ників. Квітки містять дубильні речовини, слиз, цукри, ефірну олію, сапоніни; листки — багато каротину. Народна медицина застосовує квітки при катарі дихальних шляхів, маткових захворюваннях, малярії, захворюваннях селезінки.

Розхідник звичайний — Glechoma hederacea — це багаторічна трав'яниста рослина. Розхідник поширений майже по всій Україні, росте в лісах і чагарниках.

Народна медицина застосовує цю рослину при хронічних ката­рах, захворюваннях шкіри й сечового міхура.

Горлянка повзуча — Ajuga reptans являє собою багаторічну трав'янисту рослину. Горлянка поширена майже всюди, але головним чином у лісній зоні (серед чагарників). Народна медицина використовує цю рослину як засіб проти ма­лярії й ревматизму.