A. *Зелені водорості

1. Лишайники
2. Червоні водорості
3. Синьо-зелені водорості
4. Діатомові водорості

219. При аналізі рослини виявлені ефірноолійні залозки, що мають парну кількість клітин, розташованих в 2 ряди по 3-5 ярусів.Це дозволяє припустити, що рослина належить до родини...

A. *Asteraceae

B. Scrofulariaceae

C. Solanaceae

D. Apiaceae

E. Lamiaceae

220. При мікроскопії підземних органів рослини з родини Аsteraceae виявлені членисті молочні судини з анастамозами, заповнені білим латексом, що характерний для

A. *Taraxacum officinale

B. Helianthus annuus

C. Artemisia absinthium

D. Bidens tripartitа

E. Achillea millefolium

221. Ефіроолійні залозки, що складаються з 8-ми секреторних клітин, розташованих в два ряди і чотири яруси, виявлені у більшості рослин родини:

А. *Asteraceae

В. Rosaceae

С. Apiaceae

D. Scrophulariaceae

E. Lamiaceae

Додаток

Ефемероїди – це рослини з під­земним органом (цибулиною) які своєрідно пристосувались до розвитку в умовах недостатнього зволоження, вони розвивають листки і цвітуть лише в період, коли випадають опади або ґрунт насичений талими водами. Коли настає посушливий період, їх надземна частина відмирає, а цибулини за допомогою втягуючих коренів заглиблюються в ґрунт (тюль­пан, луківка надморська, пізньоцвіт осінній тощо).

Еуксерофіти – це рослини з невеликою надземною частиною і розвиненою кореневою системою.

Гідрофіти — це рослини, що ростуть у водоймах (глечики жовті, латаття біле, жабурник звичайний, елодея канадська, ряска мала, стрілолист звичайний тощо). Вони прикріплюються до дна водойм і утворюють фітобентос, рідше плавають на поверхні води, утворюючи так званий фітоплейстон. У цих рослинах добре розви­нена аеренхіма, устячка розміщені на поверхні листків (у рослин, що плавають на поверхні водойм), кутикула майже не розвинена.

Гігрофіти являють собою рослини, що ростуть на добре зволо­жених місцях (болотистих, заплавних луках, на мілководді). У цих рослин також розвинена аеренхіма, опушення невелике або його зовсім немає, на кінчиках зубчиків листків знаходяться гідатоди, устячок небагато. До гігрофітів належать аїр тростиновий (татар­ське зілля), багно звичайне, журавлина, пухівка піхвова, росичка круглолиста, гравілат річковий, калюжниця болотна, очерет звичайний, півники болотні, рогіз широколистий, череда трироз­дільна, чемериця Лобеля тощо.

Мезофіти — це рослини, що пристосувались до життя в умовах помірного зволоження. До них належить більшість лугових і лісових рослин, у тому числі ефемери — рослини, вегетаційний період яких закінчується протягом чотирьох — шести тижнів (період посухи вони переносять у вигляді насіння) і ефемероїди — багаторічні рослини, які переносять періоди посухи у вигляді цибулин або кореневищ.

Ксерофіти — це рослини сухих місць зростання, здатні перено­сити нестачу ґрунтової й атмосферної вологи. Для ксерофітів ха­рактерні різні пристосування для збереження та економної витрати вологи або добування води із глибоких ґрунтових горизонтів. Так, у багатьох видів ксерофітів листки мають невелику пластинку; на період посухи деякі види здатні скидати не лише листки, а й молоді гілочки (наприклад, середньоазіатська акація — Ammodendron); іноді листки і вся рослина опушені (дивина ведмежа, або ведмеже вухо — Verbascum thapsus); продихи часто знаходяться в спе­ціальних поглибленнях—кріптах (олеандр — Nerium oleander); кутикула нерідко буває товста. У багатьох ксерофітів підвищена концентрація клітинного соку, у пустельних і напівпустельних видів коренева система проникає на значну глибину (у верблюжої колюч­ки— Alhagimancerum — до 15 м), досягаючи водоносних шарів.

Біогенні, або біотичні, фактори — це наявність живих орга­нізмів, що оточують рослини, живуть поряд з ними, впливають на їх ріст і розвиток. Вплив живих компонентів середовища зумов­лений двома групами факторів — фітогенними й зоогенними.

Антропогенні фактори — це фактори впливу людини на росли­ни.

Фітоценози – це різні види рослин які пристосувалися до життя в однакових умовах, утворивши рослинні угрупування, які характе­ризуються відповідним складом і знаходяться у взаємозалежності і певних взаємовідношеннях із середовищем.

Рослин­ність – сукупність фітоценозів на даній територі.

Флорою називають сукупність видів, що населяють дану тери­торію, незалежно від їх угрупувань.

Ареал — це площа, яку займає певний вид (рід, родина) рос­лин.

Космополіти – види рослин, які ростуть по всій території Землі (тростина, кульбаба, кропива, дурман, осот, деякі водяні рослини).

Релікти – рослини, які в давні часи займали значні ареали, а потім внаслідок зміни кліматичних умов вимерли на більшій частині території і залишилися лише в місцях, де збе­реглись умови для їх існування. Наприклад, секвоя, в минулому дуже поширена на Землі, тепер займає лише невелику територію в Каліфорнії.

Ендеміки – рослини, що обмежені в поширенні (мають обмежені ареали). Особливо багаті на ендеміків гірські країни й острови. Прикладами ендемічних рослин є полин цитварний, що росте тільки в районі Чимкента в Казахста­ні, і камчатська ялиця, що зустрічається лише на східному березі Камчатки.