Главная страница
Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Грунтовий профіль і генетичні горизонти
Поняття про грунтовий профіль і профільний ме- тод вивчення грунтів в науку ввів В. В. Докучаєв в кінці минулого століття. Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти. В сучасному грунтознавстві під генетичним горизонтом розуміють однорідні шари грунту, з яких складається грунтовий профіль і які різняться між собою зо морфологічними ознаками, складом і властивостями.
Сукупність генетичних горизонтів називають грунтовим про- філем. Для кожного природного типу грунтоутворення характерна своя сукупність горизонтів. Всі горизонти в профілі взаємно по- в’язані і взаємно зумовлені. Вони формуються в процесі генезису грунту з материнської породи одночасно як єдине ціле. Отже, про- філь грунту—це генетична цілісність всіх його горизонтів.
В свій час В. В. Докучаєв виділив в грунті всього три генетич- них горизонти і позначив їх першими літерами латинського алфа- віту А В С (А — перегнійно-акумулятивний, В — перехідний, С — материнська порода). З накопиченням знань про грунти ця номен- клатура горизонтів стала недостатньою. Над її доповненням і удо- сконаленням працювали Г. М. Висоцький, К. Д. Глінка, С. О. Заха- ров, Д. Г. Віленський, Б. Б. Полинов та ін.
У тридцятих роках нинішнього століття український грунтозна- вець О. Н. Соколовський (1936) запропонував принципово нову си- стему індексів. Детальніше її розробили його учні (М. К. Крупсь- кий та інші, 1979). Систему індексів О. Н. Соколовського в наш час з успіхом використовують в Україні.
Розвиток грунтознавства привів до виділення великої різнома- нітності генетичних горизонтів різних типів грунтів. На жаль, до сьогоднішнього дня у грунтознавстві різних наукових шкіл немає єдиного підходу до діагностики і символіки різних грунтових го- ризонтів. Далі наведено індексацію генетичних горизонтів, запро- поновану Б. Г. Розановим (1983), який сподівається, що ця систе- ма стане загальновизнаною і буде узаконена як стандартна (табл. 5).
Крім головних символів у всіх системах індексації використо- вується додаткова символіка, яка розкриває специфіку тихчи ін-
Таблиця 5. Система індексів генетичних горизонтів грунту
| Індекси горизонтів
|
| Назва горизонтів
| За систе- мою В.В. Докучаєва
| За систе- мою О.Н. Соколовсь- кого
| За систе- мою Б.Г. Розанова
| Коротка характеристика
| Торф’яний
| ат
| Т
| Т
| Формується на поверхні в умо вах постійного надмірного зволоження
| Торф’яний мінералі-
зований
| ат
| ТС
| ТА
| Орний торф’яний горизонт змінений осушенням і обро- бітком
| Лісова підстилка або степова повсть
| Ао
| Но, Нл, Нс
| О
| Шар відмерлих органічних решток рослин і тварин
| Дерновий
| Ad
| Hd
| Ad
| Формується під трав’янистою рослинністю, половину і біль- ше об’єму становлять коріння рослин
| Перегнійний або торфово-перегнійний
| А
| ТН
| АТ
| Гумусно-акумулятивний, вміст органічної речовини 15–35%, мулуватий, чорний, постійно або періодично насичений водою
| Гумусний
| А; А1
| Н
| А
| Гумусно-акумулятивний гори-зонт з вмістом органічних ре- човин до 15%
| Орний
| АОРН
| Н
| АОРН
| Поверхневий гумусний гори- зонт, змінений обробітком
| Елювіальний
| A2
| Е
| Е
| Освітлений, білястий, розта-шований під гумусним гори-зонтом (підзолистий, осолоді- лий та ін.)
| Ілювіальний (пере-хідний)
| В (В1, В2, B3)
| І
| В
| Глинисто-ілювіальний (Bt), залізисто-ілювіальний (Bf), гумусо-ілювіальний (Bh), сольовий (Bsa), гіпсовий (Bcs) та ін.
| Глейовий
| G
| Gl
| G
| Формується в умовах постій-ного надмірного зволоження, має сизе або оливкове забарв-лення, іноді з іржавими пля-мами
| Солонцевий
| В1
| Sl
| Впа
| Характерний для солонців, має високий вміст обмінного Na+
| Карбонатний
| Вк
| Ік, Рк
| Вса
|
| Материнська порода
| С
| Р
| С
|
| Підстилаюча порода
| D
| D
| D
|
|
ших горизонтів. Так, в системі О. Н. Соколовського перехідні гори- зонти позначають мішаними символами, які складаються з симво- лів основних горизонтів. Наприклад, Не — гумусно-елювіальний,
Рис. 12. Типи будови грунтових профілів (за Б. Г. Розановим. 1983): 1 — примітивний; 2 — неповнорозвинений; 3 — нормальний; 4 — слабкодиферен- ційований; 5 — порушений (еродований); 6 — реліктовий; 7 — багаточленний; 8 — поліциклічний; 9 — порушений (перевернутий); 10 — мозаїчний (строкатий).
Іh — ілювіально-гумусний, Egl — елювіально-глейовий, Pk — кар- бонатна материнська порода та ін.
Отже, українська символіка більше відбиває характерні озна- ки горизонтів.
Різноманітні природні умови зумовлюють велику різноманіт- ність грунтових профілів. За характером співвідношення генетич- них горизонтів всі грунтові профілі поділяють на дві великі групи:
Рис. 13. Схема формування (будови) профілю автоморфних (1) і гідроморфних грунтів (2).
прості і складні. В межах кожної групи виділяють кілька типів грунтових профілів.
До групи простих профілів належать грунти з примітивним, не- повнорозвиненим, нормальним, слабкодиференційованим і еродо- ваним профілями.
До групи складних профілів належать профілі реліктового, ба- гаточленного, поліциклічного, перевернутого глибоким обробітком, строкатого (мозаїчного грунтів) (рис. 12). Переважна кількість су- часних зональних і інтрозональних грунтів мають нормальний тип будови профілю, який і потрібно детально вивчити.
Залежно від ландшафтно-геохімічних умов формування грунти поділяють на дві групи: автоморфні і гідроморфні.
Лвтоморфні грунти формуються на добре дренованих вододілах під впливом низхідного руху атмосферних опадів, які зумовлюють рух хімічних елементів зверху донизу.
Гідроморфні грунти формуються в умовах близького заляган- ня грунтових вод. У цьому разі грунтоутворення відбувається під впливом висхідного руху води, яка періодично або постійно зба- гачує грунт хімічними сполуками і таким чином формується хіміч- ний склад грунту. Схеми будови автоморфного і гідроморфного грунтів наведені на рис. 13.
|