Склад органічної частини грунту

Невід’ємною складовою частиною будь-якого грун-
ту є органічна речовина — сукупність живої біомаси і органічних
решток рослин, тварин, мікроорганізмів, продуктів їх метаболізму
і специфічних новоутворених речовин — гумусу. Складний комп-
лекс органічних сполук грунту зумовлений різним складом орга-
нічних решток, що надходять у грунт, неоднаковою спрямованістю
мікробіологічного процесу, різноманітними гідротермічними умо-
вами тощо. Нежива органічна маса перебуває в грунті в різних
формах.

1. Скупчення нерозкладених та слабкорозкладених органічних
решток, які утворюють лісову підстилку, степову повсть, торф. Це
так званий грубий гумус, або мор (нім. moor — торф). Неозброєним
оком видно шматочки органів рослин, під мікроскопом — клітини і тканини.

2. Глибоко перетворені органічні рештки у вигляді однорідної
пухкої маси чорного забарвлення. Під мікроскопом можна поба-
чити лише дрібні ділянки деяких тканин з залишками напівзруй-
пованих клітин. Вся маса просякнута новоутвореними сполуками

Рис. 15. Склад органічної речовини грунту (за Д. Шредером, 1978 з доповнен-
нями Л. О. Гришиної, 1988) у складі гумусу:

1 — нерозчинний залишок (гумін); 2 — неспецифічні речовини; 3 — фульвокислоти, 4 —
гумінові кислоти.

темно-бурого кольору. Цю форму органічної речовини називають
модер (нім. moder—порохня). В народі її називають перегноєм,

3. Органічний мул (від нім. mull—пил), або власне гумус—
комплекс органічних високомолекулярних сполук, специфічних для
грунту. Це аморфна маса без залишків органічних решток (лат.
Humus—земля). Гумусні речовини дифузно розташовані між мі-
неральними частками грунту, склеюють їх.

Між наведеними формами органічної речовини існують посту-
пові переходи. Джерелами органічної речовини можна вважати всі
компоненти біоценозу, проте рослини є основним. Склад органічної
речовини різних типів грунту неоднаковий (рис. 15).

Неспецифічні органічні речовини грунту. В процесі розкладан-
ня відмерлих решток рослин, тварин і мікроорганізмів грунт зба-
гачується речовинами індивідуальної природи. Вони становлять
10—15% загальної маси органічних речовин грунту. Найпошире-
нішими в грунтах є такі.

Азотисті сполуки— білки і амінокислоти. У процесі розкладан-
ня білків утворюються амінокислоти. Найчастіше в грунтах міс-
тяться аланін, гліцин, серин, цистеїн, треонін, валін, метіонін та ін.

Вуглеводи — велика група органічних сполук, які є джерелом
енергії для мікроорганізмів і багатьох видів безхребетних тварин.
У грунтах містяться моносахариди (глюкоза, фруктоза, манноза,
галактоза та ін.), олігосахариди і полісахариди (крохмаль, целю-
лоза та ін.).

Ліпіди — велика група органічних сполук, до якої входять
жирні олії, фосфоліпіди, віск, кутин, суберин та ін.

Ароматичні сполуки. В грунтах виявлені ароматичні кислоти
протокатехова, ванілінова, бузкова та ін.), кумарини, флавоної-
ди, таніни (дубильні речовини), лігнін та ін.