Австралія

Австралійський континент лежить в тропічному
і субтропічному поясах. Особливості розташування грунтових зон
зумовлені наявністю над континентом області тропічного макси-
муму тиску і гірського бар’єру Великого Водороздільного хреб-
та, які здійснюють перерозподіл вологи.

Найменше зволожена центральна частина континенту, яка
знаходиться саме в зоні максимального тиску. Тому більша час-
тина Австралії зайнята ландшафтами тропічних пустинь і напів-
пустинь.

Від центру континенту зволоження зростає в трьох напрямах.
На півночі Австралії зволоження вище завдяки діяльності еквато-
ріальних мусонів, на півдні — західного циклонічного перенесення
повітряних мас, на сході — в результаті проникнення на материк
вологого південно-східного пасату.

Такий характер зволоження рівнинної частини Австралії зумо-
вив кільцеве (циклічне) розташування грунтових зон. Пустинні
грунти в центрі континенту облямовані грунтами більш вологих
територій — на півдні і південному сході сіро-коричневими і ко-
ричневими субтропічними, на сході чорними тропічними, на півно-
чі червоно-жовтими і червоними фералітними. Лише на заході
континенту, де кількість опадів незначна, це кільце зон не замк-
нене.

В цілому на рівнинній частині континенту виражена широтна
зональність грунтового покриву. На сході Австралії виражена ме-
ридіональна зональність грунтового покриву. Це зумовлено наяв-
ністю Великого Водороздільного хребта, який є бар’єром для про-
никнення теплих вологих вітрів углиб континенту. Основна маса
опадів випадає на східних схилах гір, а західні знаходяться в умо-
вах сухішого клімату (правило так званого «дощового затінку»)

Нижній пояс східних схилів Великого Водороздільного хребта
вздовж всього узбережжя вкритий лісами: на півночі — вологими
тропічними, в центрі — мусонними і на півдні — вологими субтро-
пічними. Під ними відповідно сформувались червоно-жовті, чер-
воноземи і жовтоземи. Другий пояс вкритий евкаліптовими ліса-
ми, під якими сформувалися бурі лісові грунти. Верхній пояс зай-
нятий гірсько-лучними грунтами.

У північних районах західного схилу гір сформувалися червоні
грунти високотравних саван, які в передгірській зоні змінюються
червоно-бурими сухих саван. У південних районах, в межах суб-
тропічного поясу, поширені коричневі грунти сухих лісів і чагар-
ників, а за ними зона сіро-коричневих грунтів. Далі вглиб конти-
ненту поширені грунти пустинь.

На алювіальних рівнинах східної Австралії поширені чорні і сірі злиті грунти. Вони сформовані на алювіях основних і середніх
порід. Найбільші масиви їх розташовані в басейнах річок Фіцрой,
Бердекін і Дарлінг.

Тасманія являє собою гірський острів. Він достатньо зволоже-
ний і майже весь вкритий лісами, під якими сформувались жов-
тоземи і бурі лісові грунти. В горах вище 1200 м на центральному
плато поширені гірсько-лучні грунти.

Острови Нової Зеландії також в основному є гірською, достат-
ньо зволоженою країною. На значній території грунти формуються
на вулканічному попелі, продуктах вивітрювання вулканогенних
(туфи) і основних порід (базальтів і андезитів). На Північному
острові поширені жовтоземи і жовто-бурі лісові грунти, на Пів-
денному — бурі лісові.

Розділ 23
ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ СВІТУ