Північна Америка

Північноамериканський континент перетинають
всі грунтово-біокліматичні пояси. На формування його грунтово-
го покриву впливали такі фактори, як значна протяжність конти-
ненту з півночі на південь, наявність уздовж всього західного узбе-
режжя гірської системи і наслідки четвертинного зледеніння, яке
досягало 40°пн. ш. На значній території Північної Америки грун-
ти формуються на гляціальних, перигляціальних, моренних і вод-
но-льодовикових відкладах. Північну частину континенту (до
55° пн. ш.) займають грунти, які формуються під впливом багато-
річної мерзлоти.

Основна частина континенту зайнята рівнинами. Гори займа-
ють лише 14% загальної площі материка, але значною мірою
впливають на розподіл вологи і, як наслідок, на географію грунтів.

На рівнинах Північної Америки широтні термічні пояси пере-
хрещуються з довготними зонами зволоження. В результаті на
континенті створились своєрідні умови, які зумовлюють процеси
вивітрювання і грунтоутворення.

Основною особливістю грунтового покриву Північної Амери-
ки є широтна зональність грунтів полярного і бореального поясів
і меридіональна — суббореального і субтропічного. Це зумовлено
тим, що від крайньої півночі до 50° пн.ш. термічні пояси і зони зво-
ложення збігаються. Тут простежується широтна протяжність арк-
тичних, тундрових, мерзлотно-тайгових, підзолистих і дерново-
підзолистих грунтів.

На південь від 50° пн. ш. в межах того самого термічного поя-
су простежується закономірна зміна грунтових зон в напрямку
від східного узбережжя материка до внутрішньоконтинентальних
областей.

У цілому західні і центральні райони Північної Америки вкри- ті грунтами аридних ландшафтів, а східні — грунтами гумідних
ландшафтів.

У гумідній частині континенту з півночі на південь, в зв’язку
із змінами термічних умов, змінюються зони арктичних, тундро-
вих, мерзлотно-тайгових, підзолистих, дерново-підзолистих, бурих
лісових і грунтів вологих субтропіків.

Внутрішня частина континенту відокремлена від океанів
гірськими масивами Аппалачів на сході і Кордильєр на заході.
Теплі вітри з Атлантичного океану не доносять до центральних і
західних областей вологу, а з Тихого океану вологі вітри не дола-
ють бар’єра Скелястих гір. Тому в цій частині материка склалися
умови недостатнього зволоження. Сухість клімату наростає як з
півночі на південь, так і з сходу на захід.

В аридній частині континенту з півночі на південь змінюються
зони чорноземовидних прерій, чорноземних, каштанових, бурих
напівпустинь, сіро-бурих пустинь, сіро-коричневих субтропічних
чагарникових степів і грунтів субтропічних пустинь.

Зони зволоження, які простягаються з півночі на південь, пере-
тинають бореальний, суббореальний, субтропічний, а деякі — і
тропічний пояси.

В межах суббореального поясу коефіцієнт зволоження на різ-
них довготах неоднаковий і тому з сходу на захід відбувається
меридіональна зміна зон бурих лісових, чорноземовидних прерій,
чорноземних, каштанових і бурих пустинних грунтів.

У субтропічному поясі в тому самому напрямі розташовані
зони червоноземів і жовтоземів, коричневих, сіро-коричневих,
сіроземів і пустинних грунтів.

Незначна частина Північної Америки розташована в межах
тропічного поясу. Залежно від зволоження тут виділяють зони
червоно-жовтих, червоних, коричнево-червоних і червонувато-бу-
рих грунтів.

На островах Карібського моря поширені в основному корич-
нево-червоні і червоні фералітні грунти. На Алеутських остро-
вах — тундрові і дерново-грубогумусні грунти трав’янистих лісів
і луків.