Аттрактори, біфуркація, фрактали, детермінований хаос.

Поняттям " біфуркація" позначається стан системи, що знаходиться перед вибором можливих варіантів функціонування або шляхів еволюції. У точці біфуркації (на роздоріжжі) система знаходиться в нерівноважному стані, де випадкові обставини можуть кардинально змінити напрямок подальшого розвитку, закриваючи тим самим можливості руху альтернативним шляхом.

Поняття " аттрактор" (від латинського - притягати) означає деяку сукупність умов, при яких вибір шляхів руху або еволюції різних систем відбувається по збіжних траєкторіях, і, в кінцевому результаті, як би притягається до однієї точки. Наочно це можна представити у вигляді конуса побутової воронки, що направляє рух частинок рідини або сипких тіл (наприклад, піску) до свого центру (вершині конуса - горловині воронки) незалежно від початкових траєкторій. Простір всередині конуса воронки (аттрактора), де будь-яка частинка (система) туди потрапила поступово зміщується в заданому напрямі, називають " зоною аттрактора".

Розрізняють декілька різновидів аттрактора, серед яких слід виділити так званий " дивний атрактор". При станах системи характеризуються дивним аттракторів, стає неможливим визначити поведінку частинок (їх поведінка) в кожен даний момент, хоча ми, і впевнені, що вони знаходяться в зоні аттрактора.

Важливе значення для синергетичного світорозуміння має поняття фрактальності (самоподібності). Фракталами позначають явища масштабної інваріантності, коли подальші форми самоорганізації матеріальних і соціальних систем нагадують за своєю будовою попередні. Такі явища ми досить часто спостерігаємо в природі. Наприклад, наукою давно підмічено, що будова сонячної системи (як і всіх зоряних систем) у певній мірі подібна будові атома.

Фрактальні аналогії в синергетиці є одним з методів пізнання природних і соціальних явищ, оскільки часто служать основою для побудови наукових гіпотез і теорій.

Самоорганіза́ ція — термін, який вживається для визначення процесів виникнення складних структур при відсутності нав'язаного зовнішнього середовища.

Самоогранізація виникає у відкритих нелінійних, нерівноважних системах. Одним із проявів самоорганізації вважається виникнення та існування життя.

Процеси самоорганізації вивчає сучасний міждисциплінарний розділ науки— синергетика.

Самоорганізація та ентропія

Процеси самоорганізації виникають в системах, далеких від стану рівноваги. В рівноважному стані ентропія системи має максимальне значення, що відповідає максимально можливому безпорядку.

Впорядкований стан може виникнути в тому випадку, коли система відкрита.

Такі системи називають дисипативними, оскільки вони розсіюють (дисипують) отриману від зовнішнього джерела енергію.

До змісту