Державний борг, його формування і обслуговування

Закономірним наслідком застосування державного кредиту є державний борг. Державний борг - сума прямих договірних зобов’язань органів державного управління перед економічними суб’єктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними кредиторами.

Державний борг виникає у результаті:

- запозичень у грошовій формі і випуску боргових зобов’язань;

- прийняття боргів інших економічних суб’єктів;

- безготівкового випуску боргових зобов’язань.

Отже державний борг - сума всіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами, а також відсотків за ними (включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземними позичальниками державним підприємствам).

Розрізняють первинний борг, який дорівнює сумі основного боргу без нарахованих відсотків і непогашений борг, який складається із основної суми боргу і нарахованих відсотків.

Розрізняють також поточний і капітальний державний борг, внутрішній і зовнішній.

Поточний борг – сума основного боргу, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати у цей період відсотків за усіма випущеними на цей момент позиками.

Капітальний борг – це загальна сума боргу й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Внутрішній борг – це сукупність зобов’язань держави перед резидентами.

Зовнішній борг – це сукупність зобов’язань держави перед нерезидентами.

Вважається, що внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Це пояснюється тим, що повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить насамперед від валютних надходжень, тобто від позитивного сальдо торговельного балансу держави.

Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Величина боргу характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування його урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто податки, можна стверджувати, що величина боргу – це узяті авансом у населення податки. Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100 %.

У більшості країн світу величина державного боргу регулюється законодавчо. В Україні величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту.

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років і заборгованості, яка виникає по поточних боргових зобов’язаннях Уряду України.

До боргових зобов’язань Уряду України відносяться випущені їм цінні папери, інші зобов’язання в грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також отримані ним кредити.

Боргові зобов’язання Уряду України можуть бути короткострокові (до 1 року), середньострокові (1-5 років) і довгострокові (5 і більше років).

Боргові зобов’язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішньої державної позики і зобов’язань державного казначейства України.

В окремих випадках можуть бути застосовані і інші форми урядових боргових зобов’язань. Характер і умови таких зобов’язань у кожному конкретному випадку визначає Уряд України за узгодженням з Національним банком України.

Держава повинна забезпечити обслуговування державного боргу.

Обслуговування державного боргу – це комплекс заходів держави по погашенню позик, виплаті відсотків по ним і зміні умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава удається до рефінансування державного боргу, тобто погашенню заборгованості шляхом випуску нових позик.

Основну частину витрат на обслуговування державного боргу становить виплата відсотків, виграшів, коштів на погашення позик. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення тощо.

При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Цей коефіцієнт розраховують для зовнішнього боргу як відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника на рівні 25 %.

Обслуговування зовнішнього боргу в Україні здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки зобов’язань по зовнішньому боргу виконуються в доларах США, а перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередню оплату здійснює Державне казначейство.

До основних джерел погашення зовнішнього боргу належать:

- бюджетні кошти;

- золотовалютні резерви;

- нові запозичення;

- кошти, отримані від приватизаціх державного майна.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходів по ним.

Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.