Поняття і предмет кримінологічної віктимології

Дослідження генезису вчення про жертву злочину дає можли-вість дійти висновку: ця проблема за останні роки отримала достат-нє обгрунтування. Водночас окремі її аспекти, зокрема криміноло-гічні, потребують своєї розробки та аргументації.

Ґрунтовний кримінологічний аналіз злочинності як соціального явища неможливий без вивчення негативних її аспектів і, насампе-ред, жертв злочинних посягань та ступеня віктимізації у країні. За даними лабораторій кримінологічних досліджень НД1 Національ-ної академії внутрішніх справ України, якщо у 2003 році від зло-чинних посягань постраждало 43, 6% опитаних громадян, причому

51, 7% із них - більше одного разу, то вже у 2004 році - відповід-но, - 50, 8 та 54, 5%'.

Щороку в Україні унаслідок вчинених навмисних злочинів гине понад 5 тис. осіб (у 2003 році - 5900, у 2004 році - 5600). Тільки у 2004 році було вчинено 3, 7 тис. убивств і близько 1, 8 тис. завдано тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілих". Віктимологічна ситуація, що склалася в державі, може бути оцінена як напружена, що потребує створення системи заходів, які забезпечать особисту та майнову безпеку громадян і юридичних осіб. Розв'язання цього завдання неможливе без глибокого дослі-дження детермінаційних факторів і процесів, які зумовлюють зро-стання рівня віктимізації, зокрема, з позиції криміногенної поведін-ки жертв злочинів. Саме ця обставина ініціювала дослідження, що проводяться в межах відносно нового напряму в кримінології, який дістав назву - кримінологічна віктимологія - вчення про криміногенну характеристику особи потерпілого (жертви злочи-ну), причини й умови такої поведінки та систему заходів віктимо-логічної профілактики.

Науковий інтерес до характеристики і визначення соціально-пси-хологічних особливостей жертви злочину виник давно і має майже сторічну історію. Однак виникнення цілісної теорії про жертву да-тується серединою XX століття. Віктимологія виконує функцію дослідження усіх закономірностей, пов'язаних із жертвою злочи-ну. З цього моменту проблема жертви стала по суті кримінологіч-ною, тобто розглядається в межах детермінації конкретного зло-чину та злочинності загалом.

Вивчення обставин учинення злочинів дає змогу зробити ви-сновок, що поряд з тим, що потерпілих, які стали такими через збіг певних обставин більшість, значною є і кількість жертв, які своєю поведінкою провокують злочини або полегшують їх учинення.

Тому особливий інтерес для кримінологічної віктимології ста-новлять жертви з віктимологічними девіаціями, тобто особи, яким, з огляду на певні соціальні (представники окремих професій, соці-альних груп) чи фізіологічні (вік, стать, стан здоров'я) характерис-тики, притаманна підвищена схильність стати жертвою злочинного посягання. Без вивчення всіх і, зокрема, таких осіб, неможлива

¹ Див.: Аналіз криміногенної ситуації в Україні у 2004 році.- К.: НДІ Нац. акад. внутр. справ України, 2005.

" Див.: Стан злочинності на території України за 12 місяців 2004 року.

розробка спеціальних, нетрадиційних (віктимологічних) заходів профілактики злочинності, основними завданнями яких є: запобі-гання необачній, ризикованій, легковажній, провокуючій поведінці особи, яка може бути небезпечною для неї.

Безперечно, що ґрунтовне всебічне вивчення жертв злочинів необхідне, оскільки значна кількість потерпілих опиняється в такій ролі через небезпечну для них, але вимушену поведінку (напри­клад, при виконанні службового чи громадського обов'язку). Крім того, узагальнення даних про потерпілих допомагає встановити реальну об'єктивну кримінальну ситуацію та передбачити її соці-альні наслідки.

Віктимність, віктимізація, віктимологічні фактори, віктимогенні ситуації в системі детермінації злочину і злочинності - все це за-галом сьогодні частково досліджуються в рамках предмета кримі-нології, але цього недостатньо.

Для більш глибокого їх вивчення необхідно розробити й запро-вадити спеціальний курс віктимології, який деталізував би кримі-нологічне значення феномена жертви злочину. Цей науковий напрям виник як реалізація ідеї вивчення жертв злочинів у кримі-нології. Однак з часом уявлення про неї зазнали змін, визначилися різні думки відносно предмета віктимології та її наукового стату-су. Якщо узагальнити наукові погляди і думки, що висловлюються сьогодні, то їх можна звести до такого:

віктимологія - самостійна наука, причетність якої до юридич-ної можна визнати лише частково. Це - вчення про жертву, пред-метом дослідження якого є жертва будь-якого діяння чи явища як протиправного, так і не пов'язаного із правопорушенням;

віктимологія - допоміжна для кримінального права, криміналь-ного процесу, криміналістики міждисциплінарна наука про жертву злочинних посягань, що функціонує паралельно з кримінологією;

віктимологія - галузь кримінології чи окрема кримінологічна теорія, що розвивається в межах її предмета.

Отже, віктимологія може бути визначена як загальнотеоретична концепція чи система знань про природу, закономірності й зумов-нсність поведінки людини, яка наражає себе на небезпеку запо-діяння шкоди; про потерпілого від нещасного випадку чи іншого ннливу, що не передбачає юридичної відповідальності щодо запо-діяної шкоди; про потерпілого від протиправного посягання та за-ходи профілактики віктимної поведінки. Водночас як науково-

прикладний напрям віктимологія виникла в рамках кримінології, оскільки об'єктивна необхідність соціальної практики потребувала відповіді на питання: через які причини або обставини ті чи інші особи або соціальні групи стають жертвами злочинних посягань частіше, ніж інші, які перебували в аналогічних ситуаціях. Тому абсолютно логічним є висновок про те, що віктимологія - наука кримінологічна, основним завданням якої є дослідження специфі-ки причинового комплексу злочинності загалом та конкретного злочину зокрема, з урахуванням обставин ситуативного характеру, які формуються під впливом поведінки жертви злочинного пося-гання чи підвищеної схильності стати жертвою злочину.

Тому, з урахуванням природи формування віктимної поведінки, віктимологія може бути казусною (неправовою), тобто заподіяння шкоди внаслідок екологічного лиха, техногенної катастрофи тощо, та деліктною (правовою: цивільно-правовою, адміністративно-правовою та кримінально-правовою) - заподіяння шкоди внаслі-док протиправної поведінки.

Особливе значення для кримінологічної науки має розвиток кримінальної віктимології як комплексної міждисциплінарної га-лузі, що досліджує проблему жертви злочину з позицій криміналь-ного, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого пра-ва, криміналістики та кримінології¹.

Урахування потреб практики диктує необхідність «роз'єднати» цю комплексну міждисциплінарну галузь знань на такі складові: кримінально-правову, кримінально-процесуальну, кримінально-виконавчу, криміналістичну та кримінологічну. Це необхідно зро-бити, беручи до уваги істотні розбіжності предмета, мети, завдань, функцій та принципів віктимології.

Кримінально-правова віктимологія - вчення про роль потерпі-лого у злочинних діяннях. Його завданням є вивчення особистіс-них якостей і використання віктимологічних знань у вирішенні питань кваліфікації діяння, індивідуалізації покарання, можливості кримінально-правового переслідування чи відмови від нього, а та-кож кримінально-правового захисту потерпілого від злочину в рам-ках кримінального закону.

Кримінально-процесуальна віктимологія - система знань про роль потерпілого як учасника кримінального процесу, яка розроб-

¹ Див.: Джужа О. М. Віктимологія на захисті прав і законних інтересів жертви злочину // Право України.- 2002.- № 2.- С. 134.

ляє критерії визнання особи потерпілого, визначає статус потерпі-лого, його права й обов'язки, можливість порушення кримінального переслідування за скаргою потерпілого, визнання потерпілого ци-вільним позивачем, відшкодування майнової та немайнової шкоди потерпілому, захист потерпілого та інших учасників процесу під час розслідування, судового слідства, про реалізацію покарання щодо особи, яка вчинила злочин.

Кримінально-виконавча віктимологія - система знань про жерт-ву злочинів у місцях позбавлення волі; ефективність запобігання конкретним злочинам та злочинності загалом серед засуджених шляхом застосування безпосередніх заходів правового та виховного впливу, орієнтованих як на безпосередніх жертв, так і на потен-ційних потерпілих з високим ступенем ризику (віктимності) в кр-мінально-виконавчих установах.

Криміналістична віктимологія - окремий напрям знань у кри-міналістиці, завданням якого є оптимізація процесу розслідування злочинів, удосконалення тактичних і методичних рекомендацій на основі специфічної віктимологічної інформації про потерпілу осо-бу, її поведінку, зв'язки та взаємини¹.

Кримінологічна віктимологія - вчення про жертву злочину, її кримінолого-віктимологічні характеристики, якості та властивості; систему віктимологічних детермінант індивідуальної та групової віктимності, віктимізації та віктимної поведінки жертви злочину на основі накопичення віктимогенного потенціалу, а також про систему заходів віктимологічної профілактики на загальному, спе-ціальному та індивідуальному рівнях.

Специфіка кримінологічної віктимології зумовлює і специфіку предмета її вивчення. Якщо з позиції кримінально-правової та кримінально-процесуальної віктимології вивчається правовий ста-тус потерпілого, то з огляду кримінологічної віктимології наукові інтереси орієнтовані на кримінологічний аспект, пов'язаний з жерт-вою злочину, її місцем і роллю в причиновому комплексі та меха-нізмі віктимної поведінки, а також віктимологічною профілакти-кою. Щодо оцінки об'єкта дослідження - підходи авторів також неоднакові. Об'єктом кримінально-процесуальної віктимології може бути тільки потерпілий, визнаний таким на підставі закону, тобто особою, яка проводить дізнання чи слідство і виносить з цього

¹ Див.: Криминалистическая виктимология (вопросьі теории и практики): ('6. науч. тр. / Иркутский гос. ун-т им. А. А. Жданова.- 1980.- С. 25.

приводу відповідну постанову (ухвалу). У кримінологічній вікти-мології термін «потерпілий» - не єдиний. Цілком припустимо вжи-вання поняття «жертва», «рецидивна жертва», «потенційна жерт-ва», що значно розширює сферу досліджень і передбачає систему профілактичних заходів.

Із кримінологічних позицій розглядається жертва будь-якого кримінально караного посягання, навіть якщо особа, котра завдала шкоду, не встановлена, і злочин залишається нерозкритим, або коли особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідаль-ності взагалі (зокрема, за бажанням самої жертви, яка вибачає правопорушнику). Водночас для забезпечення практичного засто-сування висновків віктимологічних досліджень необхідна впев-неність практичних працівників правоохоронних органів у можли-вості та потребах реалізації віктимологічних знань у конкретних умовах їх діяльності. Переконанню практичних працівників у по-требі віктимологічних знань немало сприяє і та обставина, що Вер-ховний Суд України у постановах Пленуму та узагальненнях прак-тики¹ послідовно проводить думку про необхідність врахування особливостей поведінки потерпілого, його відносин зі злочинцем з метою правильної кваліфікації злочинів, об'єктивного дослідження всіх обставин справи, індивідуалізації вини та відповідальності.

Підсумовуючи різні напрями та погляди вітчизняних віктимо-логіє, можна зробити такі висновки.

Предметом вивчення кримінологічної віктимології є:

а) віктимологічна характеристика жертв (потерпілих)² від зло-чинних посягань як на соціальному (статистичному), так і на інди-відуальному (фізичному) рівнях, згідно з їх класифікаційними ди-ференційованими ознаками і властивостями віктимності певних груп ризику;

¹ Див.: Узагальнення практики Верховного Суду України щодо застосу­вання кримінально-процесуального законодавства, що передбачає захист прав потерпілого (від 22 жовтня 1998 року).

На нашу думку, основним терміном для визначення тих, кому злочин­ними посяганнями завдана шкода, повинен все ж таки залишатися «потерпі­лий», тобто термін, обраний законодавцем. Однак й інші синоніми «потерпі­лого» (передусім «жертва») можуть бути використані не лише без шкоди для точного викладення тих чи інших положень, а й для точнішого словесного забарвлення багатогранної суперечливої фігури потерпілого в тому чи іншо­му контексті (Див.: Франк Л. В. Потерпевшие от преступления и проблеми советской виктимологии...- С. 9).

б) соціальні та особистісні (об'єктивні і суб'єктивні) причини й
умови, що сприяють становленню потерпілих; їх роль у генезисі
й механізмі злочину;

в) особистісно-ситуаційна природа взаємодії злочинця і жертви
під час вчинення злочину (віктимологічна ситуація);

г) комплекс запобіжних (профілактичних) заходів, спрямованих
на потерпілого та потенційну жертву на різних соціальних, у тому
числі на індивідуальному (фізичному), рівнях;

д) шляхи, засоби та способи захисту і відшкодування збитків,
заподіяних потерпілому (жертві) внаслідок злочинного посягання.

Наведені вище проблеми частково вивчалися в юридичній науці (передусім кримінології) й до виникнення вчення про жертву, але кримінальна віктимологія¹ досліджує їх у комплексі.

Виходячи із зазначеного вище, й була зроблена спроба теоретич-но обгрунтувати необхідність розвитку кримінальної віктимології у вигляді окремої дисципліни і як наукового напряму в межах за-гальнотеоретичної концепції віктимології, розробити низку вузло-вих проблем даного напряму і, зокрема, систему курсу, а підхода-ми до його окреслення слугували як об'єктивні, так і суб'єктивні умови розвитку дисциплін кримінально-правового напряму. Важ-ливу роль тут відіграв закон диференціації наук, тобто виокрем-лення з кримінології приватних теорій. І потерплий від злочину не зміг залишитися в цьому розумінні винятком.

Наведене свідчить, що на грунті кримінальної віктимології, є можливість як її складовий елемент, визначити й обґрунтувати курс кримінологічної віктимології і науковий напрям у межах за-гальної і кримінальної віктимології, а також у межах кримінології окреслити, виходячи з концептуальних проблем, компоненти, які увійшли б до Загальної частини вивчення, поняття предмета, ме-тодологічну базу дослідження, принципи, завдання і функції, істо-рію виникнення і розвитку даного наукового напряму, співвідно-шення зв'язку кримінологічної віктимології з іншими науками, поняття віктимності, віктимізації та їх основні характеристики,

¹ Для чіткості в характеристиках звужуємо дуже широке значення термі-на «віктимологія», тобто вчення про жертву взагалі. З цією метою вводиться визначення «кримінальна віктимологія», тобто галузь знань, що вивчає по-терпілих (жертв) від злочинних посягань, а не жертв природних економічних катаклізмів і не постраждалих від будь-яких правопорушень (адміністратив-них, цивільних, трудових тощо).

потерпілого (жертву) від злочину, віктимологічну детермінацію, прогнозування віктимної поведінки і планування запобіжних вік-тимізації заходів, а також віктимологічну програму щодо вирі-шення проблем компенсації збитків жертвам злочинних посягань.

Спеціальна (Особлива) частина кримінологічної віктимології могла б, на наш погляд, вивчати жертву, її ставлення до злочинних посягань у конкретних видах злочинів, зокрема проти особи, влас-ності, стосовно неповнолітніх, жінок, літніх людей, у місцях по-збавлення волі, стосовно військових, у сфері екології, економіки та в побуті тощо. Показником є все більш зростаючий потік спеціаль-них досліджень з таких проблем, як: потерпілий від статевих зло-чинів, умисних убивств, автодорожніх подій, злочинів, учинених з необережності, та система заходів запобігання віктимності в гене-зисі названих видів злочинів.

Загальна і кримінальна віктимологія (як загальне й особливе) в комплексній загальнотеоретичній концепції системи знань пере-буває на початковому етапі становлення і розвитку, методологія, понятійний апарат якої складається і викристалізовується. І, ви-ходячи з набуття цих знань, як один із наукових напрямів кримі-нології, як її підгалузі, використовуючи понятійний апарат юри-дичних, соціологічних і психологічних галузей науки, формується (як одиничне) кримінологічна віктимологія, спираючись на роз-робки спеціальних галузевих знань, положень і понять, що ви-ступають не лише як результат пізнання кримінальної дійсності, а і як засіб, апарат мислення, на підставі якого відбувається ви-значення й освоєння нових об'єктів дослідження, властивостей і закономірностей віктимологічних процесів у суспільстві та їх нейтралізація.

Такий підхід не суперечить і не заважає, а, навпаки, сприяє об'єктивному розгляду й характеристиці злочинності комплексно, як системи злочинів і злочинців, так і системи жертв (потерпілих) від злочинів у тісній взаємозумовленості і взаємодії. При цьому кримінологічний аспект віктимології, або віктимологічний аспект (фактор) кримінології не повинен розглядатись як додаток (допов-нення) до характеристики злочинності, а як органічно існуючий у складі події злочину фактор. Умовний поділ предмета даної ком-плексної проблеми з виділенням кримінологічної віктимології є лише спробою звернути на цей фактор увагу і більш професійно підійти до його вивчення і дослідження.