Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
В Україні
Сьогодні найбільш незахищеною фігурою в кримінальному процесі є потерпілий від злочину, якому не тільки заподіюється фізична, майнова й моральна шкода, особливо внаслідок учинення насильницьких, корисливо-насильницьких і корисливих злочинів, а й цей збиток не завжди і не повною мірою відшкодовується йому в процесі слідства, суду та виконання вироку. Відповідно до чинного законодавства й на практиці питанню захисту прав жертв злочину в Україні не приділяється належної уваги. На жаль, ще не розроблено і не прийнято закону про охорону прав жертв злочинів. І це при тому, що Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй ще 29 листопада 1985 року прийнята Декларація ос-новних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою, що проголосила правовий захист кримінальних жертв одним із пріоритетних завдань кримінальної юстиції, забезпечення їм доступу до механізмів правосуддя на всіх стадіях кримінально-го процесу, повне відшкодування їм фізичного, майнового та морального збитку у формі реституції й компенсації. У дусі цієї Декларації в багатьох розвинених країнах світового співтовариства (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Голландія, Австралія, Швеція та інші) прийняті спеціальні закони про захист прав потерпілих від злочинів, створені національні служби й фонди допомоги жертвам злочинів. В Україні вживають заходів у напрямі реалізації положень Декларації ООН від 29 листопада 1985 року. Відповідно до чинного в Україні законодавства, потерпілий є самостійним учасником кри-мінімального процесу, наділеним низкою прав та обов'язків. Правоохоронні органи проводять певну роботу з профілактики віктимізації населення від тяжких насильницьких, корисливо-насиль-
ницьких та інших злочинів, втілення в життя одного з основних положень вітчизняного й міжнародного права - повного відшкодування потерпшим від злочинів заподіяної їм майнової, фізичної та моральної шкоди. На це питання постійно звертається увага при підведенні підсумків роботи центральних і місцевих органів та установ кримінальної юстиції. У 2004 році, порівняно з 2003 роком, відшкодування майнового збитку, заподіяного злочинами, зросло з 71, 4 до 73%. Проводяться цільові заходи віктимологічної профілактики. Сьогодні, на жаль, відсутні наукові методики визначення грошових еквівалентів завданої потерпілому фізичної, матеріальної та моральної шкоди внаслідок учинення злочину. Якщо матеріальні втрати жертв злочину можна відносно вірогідно підрахувати за низкою параметрів, які підтверджуються офіційними документами (вартість викрадених товарно-матеріальних цінностей, витрати на лікування в клініках, оздоровчу реабілітацію в диспансерах, санаторіях, лікування вдома, фінансові витрати на похорони й ритуальні обряди, установку пам'ятників тощо), то грошове вираження морального збитку, заподіяного потерпілому від злочину (фізичний біль від тілесних ушкоджень, психічні розлади у зв'язку зі смертю близьких людей, установленням інвалідності, втратою життєвих перспектив у праці, навчанні, творчості, особистому житті тощо) має бути зафіксовано у вироках судів. У роботі із профілактики віктимізації населення істотну роль можуть відігравати індивідуальні засоби захисту від злочинних посягань (газові пістолети, електрошокери, балончики з паралізуючими аерозолями та інше), але нині вони не набули поширення через їх дорожнечу. При анкетуванні осіб, які потерпши від найпоширеніших і соціально значимих насильницьких злочинів (навмисне вбивство, навмисне тяжке тілесне ушкодження, хуліганство, зґвалтування, менш тяжке тілесне ушкодження, розбій, грабіж, вимагання майна), виявлено, що індивідуальні цінності самозахисту мали тільки окремі з них. Реальна кримінологічна обстановка в нашій країні в період переходу до ринкових відносин стає усе більше складною (табл. 4.1). У 2000 році загальний рівень зростання злочинності становив 3, 8%, а по групі тяжких злочинів - 7, 9%. Зростання злочинності закономірно спричинило і зростання органічно пов'язаної з нею кримінальної віктимізації населення - на 9, 9%, у тому числі від тяжких злочинів -на 7, 3%. За останні вісім років (1993-2000 роки) загальна кількість злочинів збільшилася на 31, 2%, а кількість жертв злочинів - на 84, 4% (із 38 611 до 71 197 в абсолютних цифрах). Динаміка рівня кримінальної віктимізації населення (на 10 тис. населення) в Україні за цей період фактично також безупинно зростає: 1993 рік - 37, 4%; 1994 рік - 50, 7%; 1995 рік - 48, 6%; 1996 рік - 48, 7%; 1997 рік -54%; 1998 рік - 56, 6%; 1999 рік - 63, 9%; 2000 рік - 71, 3%; 2001 рік -75, 6%. Таблиця 4.1 Ступінь віктимізації населення України за окремими видами злочинів (у відсотках до загальної кількості опитаних)
1 Див.: Аналіз кримінологічної ситуації в Україні у 2004 році.- К., 2005.-61 с. І Продовження табл. 4.1
Таким чином, у зв'язку зі зростанням рівня злочинності в нашій країні, активна кримінальна віктимізація населення вимагає вжиття більш ефективних заходів протидії цьому негативному явищу, які знизять ризик стати жертвою злочинних проявів, допоможуть засвоїти необхідні правила поведінки в передзлочинних та злочинних ситуаціях, навчать елементарних правил самозахисту, у тому числі з використанням технічних засобів і методів, забезпечать правовий захист прав і законних інтересів жертв кримінального насильства, вжиття важливих заходів для втілення в життя вимог Декларації (ООН від 29 листопада 1985 року) основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою. Рівень віктимізації відображає не тільки досвід спілкування жертв із правопорушниками, а й віктимні перцепції населення, їх відчуття особистої й соціальної безпеки, зміни в соціальній полі-тиці, політиці страхування, вплив засобів масової інформації, суспільний настрій в цілому. Немає потреби зупинятися на описах основних закономірностей поширення злочинності у світі. Абсолютний і відносний показник росту, відставання соціального контролю від тенденцій девіантно-сті зазначаються фахівцями в цій галузі. Практично, починаючи з 50-х років, кількість учинених злочинів у розвинених країнах подвоюється кожних десять років зі стабільним темпом приросту від 5 до 10% за рік. Зазначена тенденція спостерігається в більшості європейських країн. На основі даних кримінальної статистики, а також аналізу матеріалів преси встановлено, що найпоширенішими видами злочинних проявів є: обман споживачів - 40%; крадіжки (житла, дачних ділянок, автомобілів; кишенькові крадіжки тощо) - 41%; гра-бежі - 11%, хуліганські прояви - 8%; нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості - 15%; інші злочини - 14%. В 11% нипадків одні й ті самі особи тричі ставали жертвами злочинних посягань, у 22% випадків - двічі. Із загального числа жертв протягом п'яти років 36% осіб щонайменше один раз стали жертвою. Частка віктимізації становить приблизно (за отриманими резуль-татами) 36%. Диференційований аналіз віктимізації в Україні засвідчив, що в селах віктимність удвічі нижча, ніж у містах за всіма видами злочинів. Дослідження «проблеми страху перед злочинністю» показало, що рік у рік (з 2000-2005 роки) рівень стурбованості за свою безпеку не знижується. У середньому по Україні кожен четвертий громадянин побоюється стати жертвою злочину. Чим більшим є вік громадянина, тим більший його страх перед злочинністю. Що стосується місця проживання, то можна зауважити:
чим більша чисельність населеного пункту, тим вищий рівень незахищеності людей, значна кількість громадян уникають деяких вулиць і місць уночі, оскільки відчувають себе в небезпеці. Як у міській, так і в сільській місцевості у жінок страх перед злочинністю вищий, ніж у чоловіків. У селах 81, 7% чоловіків спокійно або досить спокійно почувають себе вночі у своєму районі (у містах - 77%). У жінок це співвідношення 53 й 66, 7%, відповідно. Отже, можна дійти таких висновків: 1. Проблема страху завжди входила в коло віктимологічних досліджень й у зазначеному змісті повинна розглядатися як категорія не тільки психологічна, а й віктимологічна. Це має важливе значення для організації віктимологічної профілактики. 2. У суспільстві зростає страх стати жертвою. Проблема безпеки й захисту від злочинних посягань хвилює людей не менше (а інколи - навіть більше), ніж інфляція, безробіття та зростання цін. У цілому показники тривоги населення залишаються стійкими, а регіональні відхилення характеризуються, насамперед, більше особливостями конкретної кримінологічної ситуації, ніж загальними соціальними закономірностями. 3. Страх перед злочинністю варто розглядати на фоні загального рівня життя громадян. Отже, стрімка зміна політичної та економічної обстановки в нашій країні, фрустрація населення та зростаюча аномія* не могли не позначитися на кримінальних перцепціях і фобіях населення. Крім того, відсутність довгострокових віктимологічних досліджень не могло не позначитися на якості отриманої інформації. У цьому зв'язку аналіз тенденцій віктимізації в пострадянському просторі показує більше одиничні виміри, ніж закономірності: останнє вимагає застосування дорогих механізмів досліджень. * Аномія (франц.- відсутність закону, організації) - соціологічне і соціально-психологічне поняття, що визначає морально-психологічний стан індивідуальної і суспільної свідомості, який характеризується розкладанням системи цінностей, суперечністю між проголошеними цілями і неможливістю їхньої реалізації для більшості та ін.
|