![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Термінальна психотерапія.
Термінальна психотерапія — це психотерапія пацієнтів, які вмирають від невиліковної хвороби чи від старості. Основна мішень термінальної психотерапії — с трах пацієнта перед стрімким і невідворотним завершенням життя. Біля ліжку умираючого не слід вести бесіди (навіть пошепки), зміст яких не завжди в достатній мірі зрозумілий, що може підсилювати його тривогу і непевність у благополучному результаті захворювання. Типова помилка в спілкуванні з помираючими чи невиліковно хворими — свідоме чи неусвідомлене прагнення оточуючих уникати з ними зайвих контактів. Важливим елементом термінальної психотерапії є повідомлення діагнозу. Щирість у бесідах із хворим — основний закон термінальної психотерапії. Одночасно з повідомленням діагнозу варто сформувати у свідомості пацієнта лікувальну перспективу, зробити по можливості терапевтичну пропозицію або підкреслити в розмові з ним підбадьорюючі дані обстеження. Психотерапія пацієнтів, які помирають від невиліковної хвороби або з причини старості. В якості таких захворювань сьогодні виступають насамперед рак і СНІД, які сприймаються багатьма людьми як процеси, неминуче ведуть через в'янення і біль до смерті. Емоційні навантаження, які відчувають хворі вмирають, визначаються в першу чергу їх особистісними особливостями, а також думками про біль і можливої повільної і болісної смерті. Важливим елементом Т. п. є повідомлення діагнозу. Щирість у бесідах з хворим - основний закон Т. п. Це стосується не тільки різних лікарів, що займаються вмираючими, але й родичів, обслуговуючого персоналу і священнослужителів. В наш час існує тенденція до роз'яснення хворому суті його захворювання, але воно повинно проводитися обережно, індивідуально, з урахуванням того, що пацієнт дійсно хоче знати. Повідомити діагноз по можливості повинен лікар. Однак заперечення проти обережного, адекватного ситуації роз'яснення тяжкохворого чи вмираючого причин та особливостей його стану (проводиться не одноразово, а в ході низки бесід) ще висловлюються окремими фахівцями. Вони стверджують, що хворі або не зацікавлені в подібній інформації, або в результаті це може призвести до суїциду. Лікар, як супроводжуючий партнер, полегшує хворому шлях через відкидання, надію і безнадія. Ці почуття часто раптово змінюються у пацієнта, але можуть і співіснувати, викликаючи невпевненість і змушуючи до пошуку орієнтира. Досвід відкритого партнерства може бути тут, можливо, до того недостававшим життєвим досвідом, який за все більшого догляду в себе може зрештою привести до примирення з думкою про смерть. У контексті Т. п. одночасно застосовуються наступні заходи: 1) вироблення позитивного переносу в рамках стабільних відносин з лікарем; 3) використання можливостей для вербалізації іпохондричних уявлень, почуттів та фрустраційної агресії хворого; 4) психологічна підтримка в якості додаткового фактора програми соматичної терапії;
|