Оцінювання навичок мовленнєвої діяльності

1. Аудіювання (слухання, розуміння прослуханого)

Перевіряється вміння вислухати незнайомий текст і зрозуміти його (зміст, основну думку, образний вислів та ін.). Перевірка здійснюється раз на семестр.

Для слухання пропонують художній текст (тексти, що належать до художньо-наукового, ділового стилів для перевірених робіт не рекомендуються).

Обсяг тексту визначається таким чином, щоб при неквапливому читанні (зі швидкістю 70 – 100 слів за хвилину) час його неперервного звучання був у таких межах:

Робота здійснюється фронтально. Учитель читає текст: у І варіанті – І раз, у ІІ варіанті – двічі. Текст має бути незнайомим для дітей, але складатися переважно з відомих учням слів і не містити таких граматичних ознак, які можуть спричинити нерозуміння тексту.

Слуханню передує вступне слово вчителя, тлумачення окремих слів, реалій побуту тощо. У ІІ варіанті рекомендується пропонувати учням декілька запитань та завдань, щоб спрямувати їхню увагу під час слухання.

Після того як учні прослухають текст, учитель, не вдаючись до жодного обговорення, пропонує серію запитань з варіантами відповідей на них. Школярам треба мовчки вислухати кожне запитання, вибрати один з варіантів відповіді і записати номер обраної відповіді поруч із номером запитання. Наприклад: 1. 2 (цифра “1” – це номер запитання, цифра “2” – номер обраної відповіді).

Учням пропонують 6 запитань за текстом: 4 – щодо змісту (хто? що? у якій послідовності? чим закінчилося? тощо); одне – про сутність, головну думку твору, одне – про значення образного слова, виразу, про побудову тексту та ін. На кожне із запитань пропонується: у І варіанті курсу – три відповіді для вибору, у ІІ варіанті – дві відповіді.

Правильна відповідь на кожне із запитань оцінюється 2 балами. У 2 класі оцінка є суто описовою. У 3-4 класах учень може отримати за роботу від І балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до І2 балів (за бездоганно виконану роботу).

ІІ. Говоріння (діалогічне та монологічне висловлювання)

Перевіряються вміння:

· складати, розігрувати діалог відповідно до запропонованої ситуації; використовувати формули мовленнєвого етикету, репліки для стимулювання, підтримання діалогу; дотримуватись правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохочувати його висловити свою думку, доброзичливо слухати); вміння говорити змістовно, аргументувати свою думку, розуміючи можливість різних поглядів на ту саму проблему;

· будувати переказ (а в 4 класі, що працює за І варіантом курсу – і твір), викладаючи матеріал зв’язно і послідовно, розрізняючи основну та другорядну інформацію, висловлюючи основну думку, вдало добираючи слова, враховуючи при цьому певне комунікативне завдання.

Учням пропонують переказувати прочитані чи прослухані тексти, розповіді інших людей, розказувати про певну подію, річ. Предмет висловлювання визначається на основі тем, які обговорювались, опрацьовувались у класі.

При перевірці навички говоріння враховується ступінь самостійності роботи учнів, міра допомоги вчителя. Учням, які досягли початкового, середнього, достатнього рівнів, пропонують різноманітні допоміжні матеріали: малюнки, сполучення слів, окремі речення, фрагменти діалогу, план висловлювання тощо. Учні, які досягли високого рівня, виконують відповідні завдання самостійно.

Перевірка сформованості діалогічного та монологічного мовлення планується так, щоб кожен учень протягом року мав можливість показати класу свої досягнення і одержав окремі оцінки за ці види мовленнєвої діяльності. Оцінки накопичуються в окремих колонках журналу, не позначених датою.

На тому чи іншому уроці вчитель пропонує двом учням протягом 4-5 хвилин обдумати, підготувати діалог і розіграти його перед класом. Оцінка ставиться кожному учневі. Те саме стосується і монологічного висловлювання, з тією різницею, що завдання пропонують окремому учневі.