Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Опис відповідного типові лісу ґрунту
Надійною допоміжною ознакою є грунти, їх тип, механічний і хімічний склад, глибина залягання підґрунтових вод, товщина грунту. Механічний склад — найважливіша допоміжна ознака для визначення багатства грунту. В різних кліматичних умовах залежно від типу грунтів їх механічний склад і ступінь родючості співвідносяться по-різному. Тому такеспіввідношення повинно враховуватисьстосовно до кожного кліматичного району. До допоміжнихознаквідносятьсятакожгенетичнігоризонти грунту. Закономірнийзв'язокміжрельєфом і едатопамидозволяєкористуватисьрельєфом як допоміжноюознакою для визначеннягрупивологості типу. Однаквінмає, як правило, місцевезначення. Інодідопоміжніознаки є єдиними, тоді вони набуваютьзначенняпровідних. Так, при визначеннілісорослинних умов степовихділянок, провіднимиознакамивиступаютьрельєф, тип грунту, рівеньзакипаннякарбонатів. Лісопридатністьзасоленихмісцеоселеньвизначається за глибиноюзалягання горизонту токсичноїсолі. Враховуючи задані закономірності та специфіку географічного поширення лісів та грунтів України пропонується узагальнений опис відповідного свіжому дубово-сосновому субору типу ґрунту, а саме дерновогослабоопідзоленого. Це диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Зональні для південної частини тайгово-лісової зони. У світі вони займають близько 350-млн. га, в СНД - 185 млн. га, в Україні - 2, 5 млн. га. В Україні дерново-підзолисті ґрунти є зональними для Полісся, інколи зустрічаються на борових терасах і стародавніх прируслових валах рік Лісостепу й Карпатської гірської області. Великі масиви даних ґрунтів є в Канаді (центральній і східній частині), США (північному сході), середній та східній Європі, Японії, Далекому Сході Євразії. Клімат зони розповсюдження цих ґрунтів гумідний бореальний, Кз> 1, континентальний або різкоконтинентальний. Рельєф різноманітний як рівнинний, так і розчленований. Ґрунтотворні породи – водно-льодовикові, моренні, стародавньоелювіальні, в основному безкарбонатні, різного гранулометричного складу. Склад і властивості дерново-підзолистихґрунтів пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу ґрунтоутворення. Гранулометричний та хімічний склад змінюються по профілю, аналогічно вище описаним підзолистим ґрунтам. Гумусу мало (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуманно - фульватний (Сгк: Сфк = 0, 7-0, 9). Фізико-хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи, ступеня розвитку підзолистого процесу. Ємність поглинання низька (5-15 мг-екв/100 г ґрунту), ґрунти кислі (рН=3, 5-5, 5), СНО < 75%, типовий склад обмінних катіонів: Са, Мg, Н. Бідні на азот і фосфор. Фізичні й водно-фізичні властивості різко, змінюються за профілем: щільність, максимальна гігроскопічність найбільші в І- горизонті, а пористість та аерація тут мінімальні, структура ґрунту нестійка. Будова цілинного дерново-підзолистого ґрунту: Не – гумусовий-елювіальний горизонт – до 25 см; сірий грудкувато-пилуватий, слабоущільнений, пронизаний дрібними корінцями, слабовологий, перехід різкий. Е – елювіальний слабогумусовий горизонт – 26-30 см; ясно-сірий з окремими білуватими плямами, плитчаста структура, збагачений кремнієвою присипкою, перехід поступовий. І - ілювіальний, темно-бурий.(у легких – червонувато-бурий), світлий, щільний, грудкувато-призма-тичний або горіхуватий, потужністю 20-120см, затікання органо-мінер-альних колоїдів; Р – материнська порода, від 100см і глибше, морена, лесовидні суглинки, водно-льодовикові відклади.
|