Синтаксичний розбір складного речення

Морфологічний розбір іменника

1. Слово, яке аналізується.

2. Частина мови.

3. Початкова форма (називний відмінок).

4. Назва істоти чи неістоти.

5. Власна чи загальна назва.

6. Рід.

7. Число.

8. Відмінок.

9. Відміна.

10. Група.

11. Синтаксична роль.

Морфологічний розбір прикметника

1. Слово, яке аналізується.

2. Частина мови.

3. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

4. Розряд за значенням.

5. Ступінь порівняння (для якісних прикметників).

6. Повний чи короткий.

7. Рід.

8. Число.

9. Відмінок.

10. Група.

11. Синтаксична роль.

Морфологічний розбір займенника

1. Слово, яке аналізується.

2. Частина мови.

3. Початкова форма(називний відмінок однини).

4. Розряд за значенням.

5. Рід.

6. Число.

7. Відмінок.

8. Синтаксична роль.

Морфологічний розбір числівника

1. Слово. Назва частини мови.
2. Початкова форма (називний відмінок однини).
3. Розряд за значенням (кількісний чи порядковий, якщо кількісний, то який).
4. Група за складом (простий чи складений).
5. Морфологічні ознаки: відмінок, рід і число (якщо є).
6. Синтаксична роль.
7. Вимова і написання.

Морфологічний розбір займенника

1. Слово. Назва частини мови.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. На що вказує (на предмет, його ознаку чи кількість).

4. Морфологічні ознаки: відмінок, рід, число (якщо е)ь

5. Синтаксична роль.

6. Вимова та написання.

Морфологічний розбір дієслова

1. Слово. До якої частини мови належить.
2. Початкова форма (неозначена форма).
3. Вид.
4. Перехідне чи неперехідне.
5. Спосіб.
6. Час.
7. Особа (або рід), число.
8. Дієвідміна.
9. Синтаксична роль,
10. Вимова та написання.

Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова

1. Назва частини мови, її форма.

2. Початкова форма (навивний відмінок однини чолові­чого роду).

3. Активний чи пасивний.

4. Вид.

5. Час.

6. Число.

7. Рід (в однині).

8. Відмінок.

9. Синтаксична роль.

Морфологічний розбір прислівника

1. Слово.
2. Частина мови.
3. Розряд за значенням.
4. Ступені порівняння.
5. Синтаксична роль.
6. Вимова та написання.

Морфологічний розбір прийменника

1. Слово
2. Частинамови.
3. Похідний чи непохідний.
4. Відмінок слова, з яким вживається прийменник.
5. Вимова та написання.

Морфологічний розбір сполучника

1. Слово.
2. Частинамови.
3. Що з’єднує.
4. Сполучник сурядності чи підрядності.
5. Група за значенням.
6. Група за будовою.
7. Група за особливостями вживання.
8. Особливості написання.

Морфологічний розбір частки

1. Слово.
2. Частина мови.
3. Група за значенням.
4. Особливості написання.

Морфологічний розбір вигука

1. Слово.
2. Частина мови.
3. Група за значенням.
4. Особливості написання і вимови.

Розділові знаки

Складне речення

Синтаксичний розбір складного речення

1. Речення.

2. Схарактеризувати речення за метою висловлювання та інтонацією.

3. Вказати вид за типом зв’язку (безсполучникове, складносурядне, складнопідрядне (з одним підрядним, з кількома), речення з різними видами зв’язку).

4. Визначити кількість частин у реченні, смислові зв’язки між ними, виділити граматичні основи у частинах складного речення.

5. У складнопідрядних реченнях визначити вид підрядного, а у реченнях із кількома підрядними — вид підрядності.

6. Пояснити розділові знаки у реченні.

7. Побудувати схему речення.

8. Розібрати кожну частину за схемою розбору простого речення (за потреби).

Зразки розбору

Речення складне, безсполучникове, розповідне, неокличне.

Складається з чотирьох частин. Перша, друга і третя частини пов’язані зв’язком одночасності, третя і четверта — зв’язком протиставлення.

Частини складного речення розділяються комами, тире стоїть тому, що зміст третьої частини протиставляється змісту четвертої.

Речення сполучникове, складносурядне, розповідне, неокличне.

Складається з трьох частин, з’єднаних сполучниками і. Між першою та другою частиною існує причинно-наслідковий зв’язок, між другою і третьою — єднальний, одночасності.

Тире ставиться тому, що друга частина речення виступає як наслідок того, про що говориться в першій. Друга і третя частини відділяються комою за загальним правилом при наявності інтонації перелічення.

У другій частині наявна кома, яка відділяє однорідні члени, з’єднані безсполучниковим зв’язком.

Речення сполучникове, складнопідрядне; розповідне, неокличне.

Складається з двох частин. Перша — головна, друга — підрядна означальна, відповідає на питання які?, відноситься до іменника очі в головній частині; підрядна частина приєднана до головної сполучним словом що.

Підрядна частина від головної відділяється комою за загальним правилом.

Речення складне з різними видами зв" язку — сполучниковим сурядним та підрядним; розповідне, неокличне.

Складається з чотирьох частин. Перша (головна) і друга (підрядна) частини з’єднані підрядним зв’язком (підрядне означальне) за допомогою сполучника що; друга і третя поєднані підрядним з’ясувальним зв’язком (друга частина — головна щодо третьої), поєднані вони сполучним словом як; третя і четверта частини поєднані сурядним протиставним зв’язком за допомогою сполучника а. Частини складного речення відділяються комами за загальним правилом.

Речення складне з різними видами сполучникового зв’язку — сурядним та підрядним; питальне, неокличне.

Складається з трьох частин. Перша частина ускладнена однорідними членами. Між першою (головною) і другою (підрядною) частинами існує підрядний означальний зв’язок (підрядне означальне); поєднані частини за допомогою сполучного слова яке; четверта частина приєднується до речення сурядним зв’язком єднальності за допомогою сполучника і.

Частини складного речення відділяються комами за загальним пра

вилом.