Прискорене розмноження насінного матеріалу

Які особливості розмноження картоплі? Найчастіше кар­топлю розмножують вегетативним способом, переважно ці­лими бульбами. За звичайної підготовки садивних бульб проростає лише 3—4 бруньки, розміщені на їх верхівковій і середній частинах. Якщо врахувати, що на бульбі є в серед­ньому 6—12 вічок і в кожному з них по 3—5 бруньок, то коефіцієнт використання закладених бруньок дуже низький і не перевищує 0, 1—0, 2.,

Після обробки бульб різними фізіологічно активними речовинами або витримування в приміщенні з регульованим вмістом кисню можна значно збільшити кількість пророслих бруньок. За певних умов на бульбах з'являється 25—35 па­ростків. Але внаслідок дії в бульбах системи «регулятори-інгібітори» більша частина проростків припиняє дальший ріст і нормально розвивається лише 6—8 стебел. Спостереження за ростом і розвитком рослин із збільшеною кількістю стебел* свідчать, що в урожаї таких кущів переважають дрібні буль­би, а загальний урожай їх не перевищує врожаю* одержан-го від нормальних кущів з 3—4 стеблами.

Раціональне використання кущів з 6—8 стеблами вима­гає посиленого їх живлення і забезпечення оптимальною во­логістю та аерацією грунту. Тому розробка заходів, спрямо­ваних на значне збільшення стебел у кущі, малоперспектив-на. Разом з тим сама ідея підвищення коефіцієнта викорис­тання закладених на бульбі бруньок заслуговує на увагу.

Чи можна розмножити картоплю частками бульб і віч­ками? Як це робиться? Щоб повніше використати насінні бульби і одночасно скоротити витрати садивного матеріалу вдаються до їх поділу. Такий захід відомий давно, ним корис­туються з часів введення, картоплі в культуру. Тепер поділ бульб застосовують у США, Канаді, Японії, Індонезії,

Індії, Румунії, Чехо-Словаччині, Італії і багатьох інших крг їнах. У нашій країні до цього заходу вдаються, коли невистаі чає садивного матеріалу та при розмноженні цінних нови сортів/Зумовлено це тим, що до останнього часу не розроб лені сучасні технології різання бульб, зберігання їх до садін ня та спеціальних елементів агротехніки вирощування з час-, ток бульб.

При садінні часток бульб необхідно створювати умови, для загоювання пораненої поверхні, запобігання зневодне» ня часток і зараження патогенними організмами.

Картоплю можна розмножати діленням бульби на 2, З 4 і більше часток. По суті, можна нарізати їх Стільки, скільк на бульбі вічок. Як нам уже відомо, в кожному вічку є 3-бруньок, тобто є можливість одержати 2—3 паростки і від. повідну кількість стебел, що цілком достатньо для форму* вання повноцінного врожаю. Як правило, бульби ріжуть н 2, 3, 4, 6 і 8 часток. Якщо ділять на 3 частки, то розріз робля уздовж або спочатку зрізують верхівку, а потім частку, щ залишилася, розрізують навпіл (див. є. 151).

Є інший спосіб, при якому вічка видаляють спеціальна пристроєм або металевою ложечкою. Біля кожного вічк" має залишатися 10—15 г тканини материнської бульби Вічка обробляють фізіологічно активними речовинами, д зинфікують, висаджують у торфоперегнійні горщечки а в ящики, заповнені сумішшю грунту з торфом або перегноєі до якої додають мінеральні добрива. Після висадженн проводять полив теплою водою, накривають на кілька дні солом'яними матами або поліетиленовою плівкою. У прим" ' щеннї підтримують температуру 18—20 °С і відносну вол^ гість повітря 94—96 %. Як тільки з'являються сходи, треб забезпечити добре освітлення приміщення, збільшуюч тривалість світлового дня до 10—12 год. У хмарні дні вмь кають додаткове освітлення (40 Вт на 1 м²). Як тільки рос­лини досягнуть висоти 10—12 см, їх пересаджують на добр заправлену органічними і мінеральними добривами ділянку¹* Схема садійня 30X20 см. За вегетацію двічі-тричі піджие* люють мінеральними добривами з розрахунку на 1 м²: аміач^ ної селітри 3—5 г, суперфосфату 5—8, калімагнезії — 7~ 10 г. Грунт має бути в пухкому стані, достатньо вологий, дл^! чого 2—3 рази поливають у нормі 200—300 л води на 10 м²~ Копають картоплю, коли бадилля набуде жовтого забарвлен ня. З одного куща одержують по 500 г бульб і більше.

Які вічка найбільш продуктивні? У звичайних умова'' першими проростають бруньки, розташовані на верхів бульби, що зумовлено більшим вмістом фізіологічно активни речовин-стимуляторів росту і рухомих поживних речовин. Я

тільки з'являються перші паростки, в бульбі нагромаджують­ся інгібуючі речовини, що гальмують проростання бруньок в її серединній та пуповинній частках. Разом з тим затри­мується проростання інших бруньок на верхівці. Якщо па­ростки обламати, то інгібітори зникають і знову утворюються стимулятори, розвиваються наступні паростки. Отже, перші й найбільш розвинуті паростки на цілій бульбі з'являються на її верхівцГ. Тому тривалий час вважалося, що ціла буль­ба — найкраща для садіння. Пізніше встановили, що в кож­ній частці розрізаної бульби синтезуються стимулятори-інгі-бітори і „відбуваються аналогічні процеси.

Рослини, які виростатимуть з верхівкових бруньок, ско-ростигліші і врожайніші у північних районах, де коротший вегетаційний період. 3. пуповини виростають пізньостигліші рослини, які продуктивніші на півдні.

Але доведено також, що на верхівці бульби частіше, ніж на інших її частинах, сконцентровані віруси і тому з неї нерід­ко виростають вироджені рослини, ніж з середньої або пу-повинної частин. -

Численними дослідженнями доведено, що врожай, одер­жаний з верхівкових і пуповинних часток бульб, не від­різняється, якщо поділ їх провести завчасно, створити умови для швидкого загоювання зрізів, здійснити пророщений бру­ньок і мати на кожній по 1—2 добре розвинутих паростки.

Як треба ділити бульби та якого розміру мають бути част­ки? Наукою та практикою доведено, що частки з будь-якої ділянки бульби придатні. на насіння і дають рівноцінний урожай. Йкщо бульби ріжуть вручну на дві частки, розріз треба робити по довшій вісі — від верхівки до пуповини. Ве­ликі бульби ділять на 4—6 часток — спочатку навпіл, а потім кожну половину впоперек ще два-три рази залежно від наяв­ності вічок.

Іноді застосовують спосіб різання, який називається рі­зання «з перемичкою». Бульби розрізують уздовж або впо­перек, але ріжуть не до кінця бульби, а залишають перемичку в 1 см. Різання здійснюють за 2—3 тижні до садіння. За цей час на зрізах утворюється раньова корка, перед садінням бульби розламущть на дві частки, які і висаджують. При такому способі з розрізаної бульби випаровується менше вологи, швидше відбувається загоювання ран.

Мінімально допустима маса частки 25—30 г. Виходячи з цього, бульби масою 50—60 г слід різати на дві частки, 75—100 г — на три, а понад 100 г — на 4—6 часток. Обов'яз­кова умова — на кожній частці має бути по 1—2 вічка.

Для різання придатніші сорти з округлою чи округло-овальною формою бульб, на яких вічка рівномірно пророс-

тають на будь-якій її ділянці. Встановлено також, що краще реагують на'різання ранні сорти з невисоким вмістом крох- _г малю.

Коли і де різати садивні бульби? Численними дослідами > встановлено, що різати бульби перед садінням можна тільки весною. При поділі їх перед літнім -садінням певна частка нарізаних бульб загниває, сходи з'являються зрідженими і зменшується врожайність насаджень.

Різання весною можна провести завчасно або безпосе­редньо перед садінням. Якщо ріжуть завчасно, за 10—12 днів, потрібно створювати сприятливі умови для формування на зрізі надійного коркового шару, який запобігає зневодненню часток та проникненню гнильних мікроорганізмів.

Поділ бульб у день садіння або за 3—4 дні проводять, коли ^ температура грунту досягне 10—12 °С, вологість — 70—" 80 % повної вологоємності. „.:

Краще проводити різання в приміщенні. Не можна цього ■ робити на прямому сонячному світлі, бо відбувається нерів­номірне виділення клітинами спеціальної речовини — субе-, рину, а в подальшому на зрізі утворюється плямиста корка,; яка слабо захищає частки від загнивання в грунті.

Слід пам'ятати, що різати можна лише здорові бульби. Якщо вони погано збереглися і в партії нараховується 10— 15 % бульб, уражених-грибними й бактеріальними хвороба­ми чи нематодою, їх різати не рекомендується. У крайньому разі, коли такі бульби конче потрібно різати, їх слід перебра­ти, відкинути хворі, а непошкоджені обробити 2%-ним роз­чином формаліну. Ножі обов'язково дезинфікують.

Різання здорового садивного матеріалу не погіршує на-" сінних якостей картоплі.

Як прискорити загоювання зрізів на частках бульб? За -добу до різання бульби переносять у приміщення з темпе­ратурою 15—20 °С для обігрівання та підсилення фізіологіч­них процесів.

Треба враховувати, що чим швидше утвориться раньова перидерма (корка) на різаних бульбах, тим менша ймовір­ність ураження їх хворобами.

Допустима температура для нормального утворення кор- * кової тканини 15—20 °С. Для інтенсифікації цього процесу, можливе підвищення температури до 25—ЗО °С, дальше під­вищення зазначеного максимуму і зниження нижче 15 °С призводить до ослаблення загоювання і відповідно до по­гіршення якості крркування часток бульб.

Сприятливою вологістю повітря-слід вважати 90—100 %* і За низької вологості частки втрачають багато води і знижу­ють здатність до проростання. ■ ■ '

Для інтенсифікації загоювання різані бульби обробляють екстрактом ячмінного солоду в 5—10%-й концентрації, який містить ферменти, що сприяють швидкому перетворенню крохмалю в редуковані сахари та звільненню верхнього шару клітин від крохмальних зерен. Підсилення дихання (не­обхідна умова швидкого проходження цьоГО процесу) дося­гають обробкою часток бульб янтарною кислотою в концен­трації 0, 0025—0, 00063 %.

Як фізіологічно активні речовини для прискорення раньо-вих реакцій, крім янтарної кислоти, можна використовувати гетероауксин (0, 00125—0, 008 %) і гіберелін (0, 0025-/ 0, 01 %). Застосування цих препаратів особливо ефективне при різанні холодних, непророщених бульб.

Солод можна одержати з пророщеного зерна ячменю. Висушене пророщене зерно тонко подрібнюють і заливають водою, після чого фільтрують. Для виготовлення 10 %-го розчину в 10 л води замочують 1 кг подрібненого пророщено­го зерна. Янтарну кислоту розводять у теплій воді — 2, 5 г на 100 мл і змішують з розчином солоду.

Аналогічно готують розчин гібереліну та гетероауксину. На 10 кг різаних бульб витрачають 0, 5 л робочого розчину.

Щоб уникнути обмивання зрізів бульб і видалення з них природних раньових речовин, які прискорюють утворення корки, не слід замочувати частки в розчинах стимулюючих речовин; краще застосовувати аерозольне обприскування, яке, крім поліпшення якості обробки, забезпечує також еко­номію робочого розчину.

Чи можна уникнути поширення інфекції під час різання бульб? Щоб запобігти поширенню інфекції під час різання бульб, ножі і частки бульб дезинфікують саліциловою кис­лотою (0, 05 %) або марганцевокислим калієм (0, 1 %).

Дезинфікуючий розчин одержують розведенням 0, 5 г салі­цилової кислоти або 1 г марганцевокислого калію в 10 л води. Витрата розчину на 10 кг різаної картоплі становить 0, 3 л.. З метою рівномірної обробки антисептичними речовина­ми, запобігання обмиванню зрізів» бульб, їх, як і стимулюючі речовини, наносять у вигляді аерозолів.

Другий спосіб полягає в тому, що дезинфікуючий розчин наливають у скляну банку, і занурюють у нього два ножі. Після розрізу бульби один ніж занурюють у рідину, другий виймають і розрізують другу бульбу І т. ін.

Для швидкого нагромадження в раньовій зоні соланіну, якому властива висока фунгіцидна здатність, під час проро­щування різані бульби опромінюють люмінесцентними лам­пами (40 Вт на 1 м²) протягом 10—15 днів, щоб вони позе­леніли.

153-

.«-⁴*.. %^: -

Тару, машини і приміщення дезинфікують 2%-м розчином •' формаліну. Використовувати його як знезаражуючу речовину для нанесення на зрізи бульб не рекомендується, бо він має інгібуючі властивості і викликає гальмування загоювання ран, знижує схожість часток бульб.

Чи можна використати для розмноження етіольовані паростки? При підвищених температурах у картоплесхови- 1 щах бульби навесні надмірно проростають, пронизуючи ворох великими етіольованими (білими) паростками. Здебільшого їх обламують і знищують, не підозрюючи, що це цінний ма- -' теріал для одержання розсади.

Щоб використати такі паростки, бульби слід закладати у вологе середовище (тирсу, торф) шаром у 2—3 штуки і ви­тримувати в темному приміщенні до того часу, поки не з'я­вляться паростки завдовжки 3—5 см. їх разом з утвореними корінцями обламують і висаджують у парники чи на утеплені '. грядки з таким розрахунком, щоб верхівка паростка вихо­дила на поверхню не більш як на 1 см. Коли рослини досяг­нуть висрти 10—15 см, їх пересаджують на грядки. Обла­мування паростків проводять кілька разів, апотім в останній раз бульбу розрізують на частки за кількістю утворених па­ростків і також висаджують на утеплені грядки., Таким способом з однієї бульби можна мати 20—25 рос- >

ЛИН. -