І. V' Я^'Т^Щр»».

втрачають господарську цінність, загнивають при зберіганні внаслідок проникнення через ходи личинок бактерій чи гри­бів. Під час очищення їх бувають великі відходи.

Інтенсивність пошкодження залежить від типу грунту, його вологості, попередника картоплі. При однаковій кількос­ті личинок на одиниці площі на важких грунтах пошко-дженість менша, ніж на легких.

У зв'язку з тим, що личинки жуків-коваликів живляться ростками пирію, у системі боротьби з ними слід систематично знищувати цей та інші бур'яни. Важливий також своєчасний і якісний обробіток грунту, що сприяє знищенню личинок, куколок і яєць шкідника.

Якщо на городі кілька років підряд спостерігається силь­не пошкодження картоплі дротяниками, треба застосувати принади. Беруть шматочки картоплі, буряків, розкладають у грунті на глибину 5—15 см і ці місця відмічають гілочками. Закладати принади краще навесні, до садіння картоплі, але при потребі можна і влітку в міжряддя. Через 4—5 днів принади разом з личинками вибирають і знищують.

Для принад використовують і пророщене зерно ячменю, вівса, пшениці, кукурудзи. Насіння зразу після садіння кар­топлі висівають у рядках, а після появи сходів вибирають разом з дротяниками.

На невеликих, дуже заселених дротяниками ділянках їх можна знищувати розчином марганцевокислого калію (3— 5 г.'на 10 л води), поливаючи сходи під корінь по 0, 5 л на кущ

Як захистити картоплю від личинок травневого хруща? Цей шкідник поширений по всій території республіки. Його Личинки шкодять картоплі, овочевим та плбдово-ягідним культурам.

Жуки жовто-бурі, досить великі — довжиною 20—30 мм. Зимують у грунті і виходять на поверхню на початку розпус­кання листків берези. Літають надвечір, живляться листям окремих порід дерев.

Через два-три тижні після початку льоту самки відкла­дають у грунт на глибину 10—15 см купками по 25—ЗО яєць. Личинки виплоджуються через ЗО—40 днів. Вони досить дрібні, живляться корінцями. Розвиваються личинки 3—4 ро­ки, зимують у грунті на глибині до 1 м. Влітку вони пере­міщаються в шар 10—20 см. Більше їх буває на добре зволо­жених угноєних городах.

У пошуках поживи личинки здатні переміщуватися на відстанб до 100 м.

Найбільше шкодять личинки третього року життя, коли досягають 50—60 мм у довжину. Тіло жовто-біле, _ зігнуте, з трьома парами зігнутих грудних ніг, голова жовто-бура.

Личинки підгризають коріння картоплі, у бульбах вигризають круглі ямки з нерівними краями. Бульба може бути пошко­джена на 60—70 %.

Заляльковуються личинки в грунті на глибині ЗО—50 см у червні — липні. Молоді жуки виходять через 1—1, 5 міс.

Проти хруща восени ретельно перекопують город, виби­раючи личинки. Щоб зменшити відкладання самками яєць, треба весною струшувати жуків і знищувати їх.

Як боротись проти капустянки? Капустянка звичайна, яку в народі ще називають земляним крабом, поширена повсюд­но, шкодять як дорослі комахи, так і личинки. Вони виїдають ямки в бульбах, пошкоджують коріння, стебла.

Доросла комаха бура, довжиною 35—50 мм. Надкрила вкорочені, з-під яких видно задні складені крила. Передні ноги із сильними зубцями, пристосованими для копання. Знайти капустянку в грунті можна там, де засохли рос­лини.

Зимують личинки і дорослі комахи в грунті чи в гною. В земляних печерках на глибині 10—15 см самки відкладають до 500 яєць. Личинки виплоджуються через 10—І& днів. Вони білі, схожі на дорослих комах, але не мають крил. Спочатку личинки тримаються в гнізді і живляться дрібними корін­цями, а потім розповзаються по городу.

Частіше шкідники полюбляють сирі, добре угноєні грун­ти..

Для знищення шкідника восени перекопують город на глибину до 25 см. Ефективне також розкладання невеликих куп гною, в які залазить на зимівлю комаха. Весною їх ви­бирають і знищують. На ділянках, де вони завдають великої шкоди, в міжряддях картоплі чи інших культур викопують ловильні канавки довжиною кілька метрів, шириною до 20 см. На дні через два-три кроки роблять заглиблення на Ю— 12 см. Комах, які туди потрапили за ніч, вранці вибирають і знищують.

Якої шкоди завдає картопляна міль? Картопляна міль — небезпечний карантинний шкідник. Завдає шкоди картоплі як у полі, так і в сховищі. Гусениця пошкоджує стебла і буль­би. Вона влаштовує міни на листках або.вигризає ходи в бульбах. Через них у тканини потрапляють різні шкідливі мікроорганізми, що викликають розвиток сухої та мокрої гнилі.

Сірий метелик у розмаху крил 11 —14 мм. Крила мають оторочку. Гусениця завдовжки також 11 —14 мм, жовтувато-рожева або жовто-зелена, посередині спинки має білу смугу. Голова, щиток і ноги чорні. За період розвитку личинка чо­тири рази линяє. ^ч

Протягом року міль дає кілька поколінь. Зимують гусени­ці останнього покоління або лялечки.

При виявленні на картоплі молі потрібно негайно повідо­мити карантинну службу, яка допоможе запровадити зни­щувальні заходи.

Як шкодить стеблова нематода, які заходи проти неї здійснювати? Стеблова нематода має вигляд круглого черв'я­ка із скловидно-прозорим, видовженим тілом (0, 7—1, 3 мм). Розвиток одного покоління триває, залежно від температури, 20—40 днів. Протягом року дає кілька поколінь. Весь розви­ток нематоди як у полі, так і в сховищі, відбувається всере­дині бульби. Зимує в бульбах, а також в рослинних рештках на городі. Заселені нею бульби при підвищеній вологості в сховищі стають джерелом поширення шкідника. Він перехо­дить у сусідні здорові бульби.

З висаджених заселених бульб нематода проникає в тка­нини рослин, а через столони — в молоді " бульби. Вона здатна частково пересуватись у грунті до сусідніх рослин.

У бульбі нематода спочатку зосереджується біля судинно­го кільця, руйнуючи тканини. Основна ознака пошкодження бульб — потемніння і відставання шкірки, яка знебарвлюєть­ся, а потім стає свинцево-сірою, легко відокремлюється від м'якоті і розтріскується. Одночасно з ураженням нематодою бульби уражують збудники сухої і мокрої гнилі. Для спожи­вання пошкоджені бульби непридатні.

Заходи боротьби проти нематоди в основному профілак­тичні: садіння тільки здоровими бульбами, вирощування кар­топлі на одній і тій самій ділянці не частіше як через 3—4 ро­ки, збирання насінних бульб раніше звичайного строку на 15 днів.

Якої шкоди завдає картопляна нематода і як проти неї боротись? Це дуже шкідливий, карантинний об'єкт. Пара­зитує на бульбах і корінні картоплі. Пошкоджені рослини відстають у рості, утворюють менше стебел, ніж здорові. Вони тонкі, листя дрібне, яке відмирає задовго до закінчення веге­тації, коренева система слаборозвинута. Бульби формуються дрібні або зовсім не утворюються. При слабкому пошко­дженні такі рослини можна виявити, тільки оглядаючи ко­рені.

Зимує нематода в грунті у вигляді цист, здатних збері­гатися кілька років. Кожна циста містить 200—300 яєць. Вес­ною з них виходять личинки, які пересуваються в грунті, зна­ходять корені картоплі, проникають у них, а потім у бульби.

Розповсюджується нематода з бульбами, грунтом, город­нім інвентарем, тарою, транспортними засобами.

Система боротьби вимагає дотримання карантинних захо-

Г

дів, спрямованих на запобігання розповсюдженню шкідни­ка, хімічного знищення його та вирощування стійких сор­тів.

Головним заходом має бути розмноження і впровадження там, де виявлено нематоду, лише стійких проти неї сортів: Пригожої 2, Мети, Віхоли, Білоруської 3.

На городах можна застосувати препарат тіазон (40%-й порошок). Вносять його восени після збирання врожаю або весною за 30 днів до садіння бульб. Доза 0, 5 кг на 10 м². Препарат рівномірно розсіюють по ділянці і перемішують з грунтом на глибину до 20—22 см.

Які хвороби завдають найбільшої шкоди картоплі? Най­більш шкідливі ті, що зумовлюють недобір урожаю і погір­шення його якості. Це фітофтороз, макроспоріоз, рак кар­топлі, ризоктоніоз, чорна ніжка, суха фузаріозна гниль, мок­ра бактеріальна гниль. Вони уражують усі органи рослини, можуть розвиватись під час зберігання.

Втрати врожаю при ураженні картоплі хворобами дося­гають від 15 до 70 % і більше.

Фітофтороз — найбільш розповсюджена, небезпечна хво­роба. Збудник — гриб, який може поширюватись через грунт, бульби і картоплиння. На посівахз'являється в період буто­нізації — цвітіння в кінці червня-липні. Швидкому розвитку хвороби сприяють тумани, роси, дощі при середньодобовій температурі повітря від 10 до 20 °С.

На уражених листках утворюються темно-коричневі пля­ми, які з нижнього боку вкриті сірою грибницею. У вологу погоду плями швидко збільшуються і вкривають весь Листок, який за кілька днів може перетворитись у темно-коричневу або чорну гнильну масу. В сонячну погоду таке листя швидко всихає. На стеблах і черешках хвороба проявляється у вигля- _х ді окремих плям, ш, о пізніше вкривають усю їх поверхню.

Зі стебел і листків гриб переходить на бульби. Вони заражаються в основному спорами, які змиваються дощем і росами із стебел, листків і проникають у верхній шар грунту. На бульбах хвороба проявляється у вигляді вдавлених, чітко окреслених, твердих, неправильної форми плям. М'якоть на­буває іржаво-коричневого забарвлення.

Основні збитки від фітофторозу полягають у тому, що внаслідок передчасного відмирання картоплиння припиня­ється вегетація рослин і утворення бульб. Зниження врожай­ності і погіршення якості бульб прямо залежить від ступеня ураження рослин хворобою. Якщо картоплиння уражене більш як на 75 %, урожай знижується на 50 %, Бульби дріб­ні, в них знижений вміст крохмалю, під час зберігання згни­вають.

.16?

Щоб запобігти ураженню картоплі фітофторозом, потріб­но насамперед перед садінням добре прогріти чи проростити старанно перебрані бульби.

Уражені хворобою бульби, висаджені в грунт, починають проростати, а разом з^ ними проростає і гриб, який уражує молоді паростки картоплі і заражає грунт.

Якщо на окремих рослинах з'являються уражені листки чи стебла, їх треба негайно зрізати якомога нижче, винести ' з городу і спалити. Або ж обприскують картоплю відповід- ■ * ними препаратами: перший раз на початку бутонізації —. початку цвітіння, потім ще 2—3 рази з інтервалом' 7—8[

ДНІВ.: - +

Щоб захистити картоплю від можливого зараження фіто-: фторозом, потрібно ретельно дотримувати профілактичних ■ заходів: обробка бульб мікроелементами — перед садінням або перед закладанням на пророщування їх обприскують, сумішшю 2 г мідного купоросу і 10 г марганцевокислого калію на 10 л води або тільки мідним купоросом (2 г на 10 л^; води). На 100 кг бульб витрачають 2 л розчину.

Якщо картоплиння вже уражене фітофторозом, перед; збиранням врожаю його потрібно зібрати і спалити. Не мож­на накривати картоплинням викопані бульби, бо це призво-' дить до їх зараження. - ' '

Як захистити картоплю від ризоктоніозу? Ризоктоніоз, або чорна парша, уражує паростки, корені, столони, бульби; і стебла. На бульбах утворюється зимуюча стадія гриба— ■ '■ склероції, які не змиваються і нагадують частки грунту, ' проте їх легко зшкребти. Інколи гриб утворює невеликі пля-, ми біля сочевичок на верхівці бульби. До весни в сховищі, на уражених бульбах при підвищеній температурі розвива- ^: ється міцелій гриба, який уражує паростки. На них утво- ' рюються бурі плями і значна частина їх гине під час про­ростання. Найбільшої шкоди завдає хвороба в зонах з холод­ною затяжною весною, а також в роки з холодною весною" в усіх зонах.

У більшості ризоктоніоз уражує бульби в період від са- > діння до сходів. Чим довший він, тим більшої шкоди завдає -хвороба. В роки з холодною і вологою весною зрідження сходів від неї може досягати 10—15 %. -

Утворені від уражених паростків стебла дуже розгалу-" жуються. На нижній частині їх з'являються коричневі вираз­ки. Листя жовтіє і скручується, на верхівці стебел листки набувають рожевого забарвлення. Дещо пізніше основи сте­бел, коріння, столони загнивають і вся рослина може всох- і нути. Часто в другій половині літа при високій вологості? грунту і повітря біля основи уражених стебел з'являється:

білий, мохоподібний наліт — так звана «біла ніжка». Іноді так називають ризоктоніоз.

Щоб запобігти ураженню хворобою, потрібно висаджу­вати здорові, пророщені бульби. Якщо бульби уражені, озна­ки хвороби проявляються на паростках, їх необхідно вибрати і використати на продовольчі потреби.

Запобігає розповсюдженню хвороби також дотримання чергування культур на городі, садіння бульб у добре про­грітий грунт.

Як захистити картоплю від макроспоріозу? Це досить поширене захворювання, особливо при чергуванні влітку су­хої жаркої погоди з короткочасними теплими дощами. Ве­ликі збитки спостерігаються в центральній та південній частині України.

Збудник хвороби — гриб, який уражує листки, стебла, бульби. На листках протягом усієї вегетації з'являються округлі, сухі, коричневі плями різного розміру. Від сильного ураження відмирають не тільки листки і стебла, але й цілі рослини ще задовго по кінця вегетації. Зимує гриб на ура­жених рослинних рештках, на бульбах.

Зниження врожаю зумовлене передчасним відмиранням листя. На шкірці уражених бульб утворюються поверхневі, округлі, чорні плями. Під час зберігання на них поселяються мікроорганізми і до весни вони загнивають.

Уражує макроспоріоз в основному ранньостиглі сорти, в яких період бульбоутворення збігається з початком роз­витку хвороби. '. <

Заходи боротьби проти макроспоріозу такі самі, як і проти фітофторозу, але запроваджувати їх слід раніше.

Як захистити картоплю від чорної ніжки? Хвороба уражує майже всі сорти. Верхні листки жовкнуть, частина їх скру­чується краями догори. Рослина значно відстає в рості. Ниж­ня частина стебла тоншає, чорніє, легко ламається і вири­вається з грунту. >

Збудник хвороби —^: бактерія. Поширюється через ураже­ні бульби і грунт. Загнивають бульби з пуповинної частини. Під час зберігання вони гниють часто з утворенням чорного дупла.

Інфекція здатна поширюватися через механічні пошко_: дження та від контакту здорових і хворих бульб під час зби­рання врожаю. Якщо хвороба виявлена слабо, бульби при зберіганні повністю не згнивають і їх використовують для садіння, хвороба передається новим бульбам.

Дуже поширюється чорна ніжка в роки з надмірними опадами під час вегетації, особливо на важких глинистих грунтах.

Серед заходів проти хвороби важливе значення має ви­далення уражених рослин під час цвітіння. Збирати врожай треба в суху погоду і підсушувати та перебирати бульби. Слід також запобігати механічному пошкодженню бульб при їх збиранні, перебиранні та транспортуванні. Уражені бульби для споживання непридатні.

Що таке парша звичайна і як проти неї боротися? Хво­роба уражує картоплю здебільшого в сухе літо на піщаних грунтах. Джерелом інфекції є грунт і заражені насінні буль­би. Збудник хвороби — гриб, що розвивається на бульбах, а іноді на столрнах і коренях. На бульбах утворюються різної форми, частіше округлої, виразки. Вони зливаються і вкри­вають усю бульбу. Уражуються бульби переважно в перші 2—3 тижні після утворення, коли їх шкірка ще ніжна, тонка. Активність зараження залежить від тривалості посушливого періоду і величини бульб у цей час. Хворі бульби втрачають товарність, набувають неприємного присмаку і дають великі відходи при очищенні.

Особливо парша уражує бульби, вирощені на городах, де було внесено вапно у високих дозах. Найбільше прояв­ляється негативна дія вапна на третій-четвертий рік після внесення- Сильніше уражується картопля, висаджена по внесеному весною свіжому гною.

Щоб запобігти поширенню парші, картоплю' на одному і тому місці можна садити не раніше як через 3—4 роки. Дуже уражені бульби висаджувати не рекомендується. Вапнувати город потрібно лише при високій Кислотності грунту. Не варто весною вносити свіжий гній.

Як протидіяти раку картоплі? Хвороба поширена на присадибних ділянках у поліській зоні. У посушливих райо­нах він не розвивається. При вирощуванні не стійких до раку сортів, особливо на заражених хворобою городах, втрата врожаю може досягти 40—50 %. Буває, що гине весь уро­жай.

Викликає хворобу гриб, який проникає в бульби через вічка. На уражених бульбах внаслідок надмірного ділення клітин утворюються м'ясисті нарости. Вони спочатку мають світлу поверхню і нагадують головку цвітної капусти, згодом вона темніє. При сильному ураженні в пухлину перетворю­ються всі тканини і бульба згниває.

Рак уражує також коріння; інші органи. Крім утворення наростів, буває ураження у вигляді бородавок, схожих на паршу звичайну.

Хвороба поширюється через нарости, частина яких зали­шається в грунті при збиранні врожаю, зараженими грун­том, бульбами, знаряддями. Збудник зберігає життєздат­но

ність у грунті тривалий час. Якщо уражені лише бульби і сто-лонй, надземні вегетативні органи мають звичайний вигляд, хвороба виявляється лише при збиранні врожаю.

При виявленні вогнища чи окремих уражених рослин треба повідомити карантинну інспекцію, щоб вона вжила спеціальних заходів щодо ліквідації хвороби.

У боротьбі проти раку висаджують на городі тільки ракостійкі сорти. Збирання врожаю при виявленні хвороби на ділянці повинно проводитись лише в присутності представ­ника Державної інспекції по карантину рослин. Бульби від Хворих рослин збирають окремо і закопують на глибину до 1 м в межах зараженої ділянки, а картоплиння спалюють. Бульби від здорових кущів, якщо вони не були поруч з хво­рими, збирають окремо і використовують на харчові цілі. При первинному виявленні раку на ділянці карантинна служ­ба організовує дезинфекцію грунту спеціальними хімічними

препаратами.

У боротьбі проти хвороби важливо також дотримувати на городі чергування культур. Продавати картоплю з ділян--ки, де виявлено рак, не рекомендується.

Що таке вірусні хвороби картоплі І якої вони завдають шкоди? Вірусні хвороби поширені в усіх зонах республіки. Проте найбільшої шкоди вони завдають у південних облас­тях. Збудники хвороб — патогенні віруси. Уражені рослини ослаблюють ріст і розвиток, знижують урожайність. Най­більш шкідливі зморшкувата та смугаста мозаїки, скручу­вання листків, готика.

Віруси поширюються від хворих на здорові рослини попе­лицями, цикадами, жуками, механічним шляхом при контак­ті рослин.

Зморшкувата мозаїка проявляється на молодих листках у вигляді жовтуватих плям. Збудники — віруси X і ¥. Листки зморщуються, бо жилки ростуть повільніше, ніж пластинки. Уражені рослини Відстають у рості, мають пригнічений ви­гляди листки і стебла стають крихкими. Нижні листки вси­хають, але не відпадають і протягом тривалого часу зали­шаються на стеблах. Урожай знижується на 20—70 %, фор­муються дрібні бульби. '

Смугаста мозаїка з'являється на стеблах, черешках і жил­ках листків з нижнього боку внаслідок відмирання тканини у. вигляді чорних або бурих смужок. Збудник — вірус ¥. Хво­роба проявляється спочатку на нижніх та середніх, а потім і на верхніх листках. Вони швидко відмирають, чорніють і відпадають. Дуже уражена рослина має оголене стебло з кількома листками на верхівці. Урожай знижується на 20—90 %.

Скручування листя. Листки стають жорсткими, крихкими, частки їх згорнуті в трубку або напівтрубку на окремих стеб­лах чи на всьому кущі. Збудник — вірус Ь. Скручені листки набувають неприродного жовто-зеленого забарвлення. Рос­лини відстають у рості, листки швидко відмирають. Уро­жайність кущів, уражених хворобою, зменшується на 70 %. У бульбах знижується вміст крохмалю.

Звичайна мозаїка проявляється залежно від сорту та погодних умов у вигляді різної інтенсивності крапчастості і мозаїки. Збудник — вірус X. На листках між жилками утво­рюються невеликі, розпливчасті, зеленувато-жовті плями, у жарку погоду майже непомітні. На бульбах хвороба не проявляється. Уражені рослини знижують урожай на 10— 28 %.

Мозаїчне закручування листків. Його розвиток залежить від штаму вірусу, особливостей сорту та умов вирощування. Збудник — вірус М. При ураженні рослин хвилясті краї часток листків у верхньому ярусі загнуті доверху. Склад­частість відсутня. На бульбах хвороба не проявляється. Урожай хворих рослин знижується на 9-—45 %.

Готика ослаблює ріст кущів. Збудник — віроїд веретено­подібності. Листки підняті вгору вздовж стебла.під гострим кутом, мають дрібні частки. Пластинки часток складені вздовж середньої жилки, краї їх на верхівці антоціанові. Кущ має вигляд карликового, стислий, прямостоячий, бульби видовжені. Урожай знижується на 20--80 %. Уражені буль­би містять менше сухої речовини, крохмалю, вітаміну С.

Основним методом боротьби проти вірусних хвороб є ви­користання здорового садивного матеріалу. Якщо насінні бульби проростити, то на хворих утворюються ниткоподібні або ослаблені паростки. Такі бульби для садіння непридатні. Під час вегетації всі рослини, уражені вірусами, де при огля­ді досить добре помітні симптоми хвороб, видаляють. Огля­дати насадження треба на початку цвітіння, коли ознаки хвороб добре проявляються.

Якщо протягом кількох років на городі виявляють багато кущів з вірусними хворобами, треба придбати здоровий насінний матеріал.

Якими хворобами уражуються бульби при зберіганні? Як запобігти втратам урожаю? Під час зберігання бульби уражуються хворобами, що призводить до значних втрат, зниження їх харчових і насінних якостей. Серед них пере­важають фузаріозна гниль, мокра бактеріальна гниль, кіль­цева гниль, бура бактеріальна гниль та інші. При зберіганні малих партій картоплі, вирощеної на городах, більш поши­рені суха фузаріозна та мокра бактеріальна гнилі.

Суха фузаріозна гниль — одна з найбільш поширених хвороб бульб при зберіганні. її викликають різні види грибів з роду фузаріум, які проникають у бульби через механічні пошкодження, червоточини або місця ураження іншими хво­робами. Спочатку гниль проявляється у вигляді сухих, вдав­лених, землисто-коричневих плям. У місці ураження м'якоть усихає, зморщується, твердіє. Поступово гниль поширюється на всю бульбу, яка в умовах підвищеної вологості покрива­ється цвіллю з утворенням пухнастих подушечок спороно-шення сірого, жовтуватого або рожевого забарвлення. Ура­жена таким чином тканина за низької вологості повітря в схо­вищі буває сухою, а за високої — розм'якшена, водяниста. Поширюється хвороба переважно в другій половині пе­ріоду зберігання. Ураженість бульб залежить від багатьох факторів, в тому числі від їх величини — крупні бульби ура­жуються більше.

Здорові частини бульб, уражених сухою гниллю, мають неприємний запах і смак, тому для споживання непридатні. Якщо кілька хворих бульб потрапляють у посуд, де вариться картопля, вся вона буде мати неприємний запах.

Щоб запобігти поширенню хвороби, слід забезпечити оптимальне живлення рослин, перебирати і просушувати бульби перед закладанням на зберігання/Зберігати картоплю потрібно в сухих прохолодних сховищах.

Мокра бактеріальна гниль — досить поширена небезпеч­на хвороба у сховищах. П викликають бактерії. Хвороба супроводжується слизуватим розм'якшенням м'якоті, яка на­буває сіруватого забарвлення і неприємного запаху. Такі бульби можуть бути виявлені протягом періоду зберігання. Уражуються в основному ослаблені бульби під впливом механічних пошкоджень або ураження їх фітофторозом, чорною ніжкою, кільцевою гниллю внаслідок підмерзання, удушення тощо. З'являється хвороба іноді і під час збирання врожаю у вологу погоду..

При підвищеній температурі в сховищі хвороба розви­вається швидко і перетворює бульбу в кашоподібну масу. Якщо з якоїсь причини в сховищі короткочасно піднімається температура понад 15 °С, через 3—5 днів уражені бульби розкладаються повністю. При цьому гнильна маса розтіка­ється і уражує здорові бульби. За таких умов хвороба може завдати значної шкоди. Навіть частково уражені мокрою гниллю бульби для споживання непридатні.

Щоб запобігти захворюванню, потрібно закладати на-зберігання ретельно перебрані, добре просушені, здорові бульби. У сховищах слід витримувати оптимальну темпе­ратуру зберігання.

Якщо під час зберігання бульби в однину чи кількох -місцях сховища почали сильно загнивати, їх слід негайно перебрати і пру можливості просушити.

Які хвороби називають неінфекційними? Це хвороби, викликані несприятливими умовами. Насамперед, порушення умов живлення, недостатнє забезпечення коренів і бульб повітрям, вологою, високі і низькі температури в період ве­гетації тощо.

Найбільш поширеними неінфекційними хворобами є іржа­вість бульб, „зростання, дуплистість, розтріскування, уду­шення тощо. Вони не спадкові і при висаджуванні уражених бульб не передаються новим бульбам.

Іржавість, або іржава плямистість, проявляється на буль- ⁵ бах у вигляді бурих Плям, які добре помітні на зрізі. На кущах іржавість не проявляється. Причиною хвороби вва­жають порушення у засвоєнні води, диханні і живленні, викликані несприятливими погодними і ґрунтовими умовами. Частіше захворювання проявляється в посушливе жарке літо. На насінні якості бульб воно не впливає, але знижує їх споживчі показники. Менше містять порівняно із здоровими крохмалю і вітаміну С. Уражені бульби гірше розварюються. При кулінарній обробці вони твердіють і стають неприємними для споживання.

Щоб запобігти захворюванню, треба вносити органічні > \ і в достатній кількості фосфорні мінеральні добрива, забез- / печувати ділянки зрошенням. Частіше Іржавість може прояв- '•' лятись на сортах Бородянська, Пірмунес, Іскра, Пригожа 2, Житомйрянка, Гатчииська.

Потемніння м'якоті. На розрізі бульб іноді помітне потем­ніння м'якоті у вигляді темно-сірих або чорнуватих плям різного розміру. Вони розміщені по судинному кільцю бульби. Це явище фізіологічного походження, яке виникає внаслідок порушення ферментативних процесів під впливом невідповід­них умов середовища. Сприяє хворобі тривале перебування молодих бульб у полі в умовах високої температури, при затопленні городу водою, зберіганні їх у сховищі при нестачі кисню і підвищеній температурі, Потемніння м'якоті спостері­гається також у місцях ударів бульб і здертої шкірки.

Бульби з потемнілою- м'якоттю несмачні, тому споживати їх неприємно.'

Потемнінню можна запобігати, вирощуючи картоплю на багатих калієм грунтах та внесенням у достатній дозі ка­лійних добрив, зменшенням механічного пошкодження бульб під час збирання і перевезення врожаю, забезпеченням оп­тимальних умов зберігання.

Дуплистість — порожнини в бульбах утворюються на пе-

резволожених грунтах, а також від надмірного азотного живлення рослин. Утворення дупла є наслідком відставання росту внутрішніх тканин від зовнішніх і порушення діяльності ферментів. Спочатку буріє частина м'якоті всередині бульби, діаметром 1—2 см, потім утворюється порожнина, вкрита тонкою шкіркою світло-коричневого забарвлення. Якщо з дупла є вихід на поверхню, бульба загниває. Окремі клі­тини 4 частини тканин відмирають. Дупла частіше утворю­ються у великих бульбах.

Дуплистість пов'язана також з особливістю сорту. Схиль­ність до неї більше проявляється в сортів Столова 19, Бо­родянська, Гібридна 14, Гатчинська, Полонина та іних. Буль­би з дуплами дають досить великі відходи при очищенні.

У боротьбі з дуплистістю зменшують дозу азотних добрив, зрошення, дотримують рекомендованих площ живлення і об­межують площі під сортами, здатними до утворення по­рожнин.

Діткування бульб виникає через невідповідність погодних умов вимогам рослин, при чергуванні тривалої сухої і воло­гої Погоди в другій половині літа. Під час посухи ріст бульб припиняється, а після дощів відновляється у вигляді округ­лих наростів різної величини. За таких умов часто утворю­ються столони з вічок на молодих бульбах, на яких форму­ється одна або кілька додаткових бульб. Нарости можуть бути найрізноманітнішої форми, тому бульби з наростами втрачають товарні якості, вони Гірше зберігаються, знйжу^і ється їх харчова цінність. При цьому крохмаль з раніше утворених бульб частково переходить у новоутворені частини чи бульби. Таким чином, ті, що раніше утворились, будуть біднішими на крохмаль. Новоутворені бульби чи нарости при збиранні врожаю залишаються недозрілими, дрібними, обламуються і стають джерелом загнивання. Тому після зби­рання врожаю їх потрібно зібрати.

Більш схильні до утворення наростів пізньостиглі сорти.

Розтріскування недозрілих бульб виникає на багатих азотом грунтах, коли після тривалої посухи випадають силь­ні дощі. Пружність (тургор) тканини різко зростає і вони тріскають. Тріщини можуть бути глибокими і поверхневими. Якщо розтріскування відбувається задовго до закінчення росту бульб, по краях тріщин утворюються невеликі нарости. Помічено, що це явище в однакових умовах властиве всім, сортам. Щоб запобігти розтріскуванню бульб, треба обме­жити площу під сортами, нестійкими проти змін умов ви­рощування. Більш стійкі проти явища ранньо- і середньо­стиглі сорти.

Пошкодження морозом відбувається при температурі

нижче мінус 1 °С. Підмерзлі бульби мокріють. Якщо натис­нути пальцем, з бульби виділяється водяниста маса, шкірка легко відокремлюється від м'якоті, яка швидко темніє. По­шкоджені морозом бульби для харчування непридатні, але з них можна виробляти крохмаль.

Удушення бульб спостерігається в перенасиченому воло­гою грунті від нестачі кисню. При цьому спочатку на них значно збільшуються сочевички, які перетворюються в білі рихлі горбики, пізніше вони набувають коричневого забарв­лення. Потім верхній шар тканин розм'якшується і шкірка легко знімається. На розрізі такої бульби видно білу або рожеву рихлу кашоподібну масу із спиртовим запахом. Буль­ба загниває.

Для запобігання удушенню слід стежити, щоб у зоні достатнього зволоження не затоплювались влітку городи. Після злив потрібно негайно відвести воду з ділянок і пізніше провести додаткове розпушення міжрядь.

Удушення бульб може статись, якщо вони зберігаються в підвалі під будинком, який заливається навіть на короткий час водою. Треба відразу відкачати воду, а картоплю ви­брати і просушити.

При значному підвищенні температури в сховищі також буває удушення бульб, особливо в підвалах будинків, де розміщені труби опалювальної системи. Удушенню піддають­ся бульби, рано зібрані і закладені на зберігання.

Які хімічні препарати рекомендовані для захисту картоп­лі від шкідників та хвороб на городах? Хімічні препарати відрізняються не лише активністю дії, але й здатністю до нагромадження в рослинах і грунті. Основним фактором, який гарантує високу якість продукції після застосування препаратів, є чітке дотримання рекомендованих.доз витрати їх та строків обприскування картоплі.

Картоплиння використовують для знищення попелиць та павутинного кліща на овочевих культурах. Для цього 1 — 1, 2 кг свіжих стебел подрібнюють, заливають 10 л води і на­стоюють 3—4 год. Настій проціджують і обприскують росли­ни. Через 12 год гине до 90 % попелиць і кліщів.

Як правильно обприскувати картоплю? При обробці на­саджень картоплі хімічними препаратами потрібно дотриму­вати таких правил.

Обприскувати доцільно лише при наявності великої кіль­кості шкідників, коли механічно їх знищити неможливо, або сильно розвинута хвороба.

Приготовлений водний розчин препарата заливають у промитий водою обприскувач. Обробку слід проводити вранці або під вечір у безвітряну погоду з таким розрахунком, щоб