Поняття муніципального права України

Муніципальне право — це система норм, які регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування та інші тісно пов'язані з ними суспільні відносини. Тому можна ствер­джувати, що муніципальне право стосується, насамперед, без­посередньої і представницької місцевої (локальної) влади, а отже, воно належить до групи публічних галузей права. Звідси муніципальне право найбільш тісно пов'язане з конституційним, адміністративним, фінансовим та іншими галузями. Загалом, конституційне право є найбільш важливим підґрунтям для ство­рення і функціонування муніципального права.

Відразу хотілося б зазначити, що термін «муніципальне пра­во* не зовсім точно відображає предмет регулювання і охорони, оскільки, як уже зазначалося, норми цієї галузі спрямовані, на­самперед, на місцеве самоврядування. Окрім цього, Конституція і законодавчі акти України не використовують термін «муніци­палітет». Він є нетрадиційним для нашої юридичної науки і

282

Глава 8

Основи муніципального права України

283

практики. Але приблизно аналогічні зауваження можуть бути висунуті й щодо термінів «комунальне право», «право місцевого самоврядування» тощо.

Разом із тим, у більшості національних правових систем світу використовується саме термін «муніципальне право», а тому він дедалі більше поширюється і в нашій правовій системі.

Отже, предметом муніципального права є суспільні відноси­ни, пов'язані з організацією і функціонуванням місцевого само­врядування як самостійного та відносно відокремленого виду публічної локальної влади в системі народовладдя в межах пев­них адміністративно-територіальних одиниць.

Муніципальне право належить до групи публічних галузей права. Його норми регулюють і охороняють, насамперед, відно­сини влади, пріоритетними серед яких є зобов'язаня. Отже, ме­тодом муніципального права є загальне зобов'язання, для яко­го характерна імперативність, тобто підпорядкованість однієї зі сторін правових відносин¹ Разом із тим, диспозитивний метод, під яким розуміють юридичну рівність сторін, може застосову ватися у відносинах суміжних або дуже близьких до чисто муніципальних, наприклад у договірних відносинах органів і посадових осіб місцевого самоврядування з іншими юридични­ми і фізичними особами.

Надзвичайно важливим методом у системі муніципального права є метод децентралізації (передачі) владних повноважень від держави до територіальної громади як інституту громадянсь­кого суспільства. Безперечно, що він використовується спільно з методами централізації, координації і субординації тощо.

Джерела муніципального права — це правові акти, які спрямовані на врегулювання та охорону місцевого самовряду­вання. До них належать:

- Конституція України (пріоритетне джерело);

- Закони України: «Про місцеве самоврядування в Україні»
від 21 травня 1997 р., «Про столицю України — місто-герой Київ»
від 15 січня 1999 р. тощо;

¹ У такому разі йдеться про імперативні правові норми. Вони поши­рені в національному законодавстві і містять чітко визначені правила по­ведінки, категоричні принципи (докладніше див.: Юридична енциклопе­дія, 1999 - Т 2. - С 664.

- нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого са­
моврядування (акти місцевих референдумів, статути, регламен­
ти відповідних рад).

- міжнародно-правові акти в галузі місцевого самоврядуван­
ня, наприклад Європейська хартія місцевого самоврядування,
прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 р.

- нормативно-правові договори за участю суб'єктів системи
місцевого самоврядування.

Систему муніципального права утворюють його норми, принципи та інститути. Муніципально-правові норми є первин­ними елементами системи муніципального права. їх класифі­кують залежно від різних якостей, наприклад за юридичною силою (конституційні, законодавчі, підзаконні, норми міжнарод но-правових актів). Муніципально-правові принципи — це найбільш загальні правила поведінки, що відображають його сутність і соціальне призначення. Муніципально-правові інститути розуміють як групи правових норм і принципів, що регулюють однорідні групи муніципальних відносин. Наприк­лад, інститут комунальної власності, органів самоорганізації населення тощо.

На підставі муніципально-правових норм і принципів вини кають муніципально-правові відносини, під якими розуміють відносини між двома і більше суб'єктами, які наділяються взаєм­ними правами й обов'язками щодо здійснення муніципальної влади.

Важливо також підкреслити, що муніципальне право роз­глядається не тільки як галузь права та законодавства, а й як юридична наука та навчальна дисципліна.

§ 2. Поняття і ознаки

місцевого самоврядування

Відповідно до законодавства, місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Ук­раїни.

284

Глава 8

Основи муніципального права України

285

Під територіальною громадою розуміють жителів, які об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиниця­ми, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Під органами місцевого само­врядування розуміють структурно-організовані колективи службовців (або одного службовця), що наділяються владою в системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень, а під посадовими особами місцевого самоврядування — осіб, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними гро­мадами сіл, селищ, міст як безпосередньо (наприклад, шляхом місцевого референдуму, загальних зборів), так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст

Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переко­нань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовни­ми чи іншими ознаками забороняються.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється за принци­пами: а) народовладдя; б) законності; в) гласності; г) колегіаль­ності; ґ) поєднання місцевих і державних інтересів; д) вибор­ності; є) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законодав­ством; є) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; ж) державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; з) судового захисту прав місцевого самоврядування.

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні ви­значається Конституцією України, Законом України «Про

місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. та іншими законами, які не повинні суперечити положенням зга­даного законодавчого акта. Правовий статус місцевого самовря­дування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та вище­згаданим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь¹.

§ 3. Система, органи і посадові особи місцевого самоврядування

Система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- районні й обласні ради, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи й обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Добровільні територіальні громади об'єднуються за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна. Вихід зі складу сільської громади здійснюється за рішенням референ-

¹ Див.: Хрестоматія з правознавства. — С. 294—309.

286

Глава 8

Основи муніципального права України

287

думу відповідної територіальної громади. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єк­ти права власності.

Місцевий референдум є формою прийняття територіальною громадою рішень із питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та іншими законами до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів держав­ної влади. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обо­в'язковими для виконання на відповідній території. Поря­док призначення та проведення місцевого референдуму, а та­кож перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми.

Загальні збори громадян за місцем проживання є зібранням усіх або частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльнос­ті. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом і статутом територіальної громади.

Члени територіальної громади мають право ініціювати роз­гляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Порядок вне­сення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається пред­ставницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгля­ду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким ор­ганом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самовря­дування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження

місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами. Тобто сільські, селищні, міські ради є пред­ставницькими органами місцевого самоврядування. Під останнім слід розуміти виборний орган (раду), який складаєть­ся з депутатів і відповідно до закону наділяється правом пред ставляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядуван­ня, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, район­них у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Загалом, під виконавчим органом ради мають на увазі органи, які створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, виз­начених згаданим законодавством. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними та підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегова­них їм повноважень органів виконавчої влади ще й підконтроль­ними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Він обирається відповідною територіальною гро­мадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в поряд­ку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Він не може бути депутатом будь-якої ради, не може суміщати свою службову діяльність з іншою поса­дою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), не може займати­ся підприємницькою діяльністю й одержувати від цього прибу­ток. На нього поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законодавством про статус депутатів рад.

288

Глава 8

Основи муніципального права України

289

Територіальна громада має право проводити громадські слу­хання, тобто зустрічатися з депутатами відповідної ради та по­садовими особами місцевого самоврядування, під час яких чле­ни територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушу­вати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання провадяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, що вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого само­врядування. Порядок організації громадських слухань визна­чається статутом територіальної громади.

Органи місцевого самоврядування з метою більш ефектив­ного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації та інші форми добровільних об'єднань, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації мо­жуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування. Асоціаціям та іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися повноважен­ня органів місцевого самоврядування.

§ 4. Матеріал ьно-фіїїансова основа місцевого самоврядування

Матеріальною та фінансовою основою місцевого самовря­дування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, зем­ля, природні ресурси, що є у комунальній власності територі­альних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні район­них і обласних рад.

Рішення про наділення міських рад правами стосовно управління майном і фінансовими ресурсами, що є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад.

- Від імені і в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах валежить право комунальної власності. При цьому під правом комунальної власності розуміють право територіальної грома­ди володіти, доцільно, економно й ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого са­моврядування. Право комунальної власності поширюється на рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кош­ти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі на банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кош­ти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є пере­дача майна і майнових прав територіальним громадам безоплат­но державою та іншими суб'єктами права власності, а також створення і придбання майна органами місцевого самоврядуван­ня в порядку, встановленому законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах без­посередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи та служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, щ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної аіасності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпоряджен-

10 4-436

290

Глава 8

Основи муніципального права України

291

ня об'єктами права комунальної власності, у тому числі вико­нують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати й купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах і договорах умови ви­користання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захи­щається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної грома­ди або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею орга­ну, за винятком випадків, передбачених законом.

Сільські, селищні, міські, районні у містах ради (у разі їх ство­рення) мають право:

а) вносити пропозиції про передачу або продаж у комуналь­
ну власність відповідних територіальних громад підприємств,
установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших
об'єктів, що належать до державної та інших форм власності,
якщо вони мають важливе значення для забезпечення комуналь­
но-побутових і соціально-культурних потреб територіальних
громад;

б) на переважне придбання в комунальну власність примі­
щень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній
території, якщо вони можуть бути використані для забезпечен­
ня комунально-побутових і соціально-культурних потреб
територіальних громад;

в) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних
адміністративно-територіальних одиниць.

Місцеві бюджети, під якими розуміють плани утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечен­ня функцій і повноважень місцевого самоврядування, є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, Бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування з ураху­ванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти

ніж собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і ви­конують відповідні місцеві бюджети згідно із законом про місцеве самоврядування та законом про бюджетну систему. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загально­державними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, за­твердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених законом про місцеве самовря­дування та іншими законами.

Районні та обласні ради затверджують районні й обласні бю­джети. Під районним бюджетом розуміють план утворення і ви­користання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст рай­онного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюд­жетного вирівнювання, а під обласним бюджетом — план утво­рення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, вико­нання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Районні й обласні бюджети формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних про­грам. Районні й обласні ради контролюють їх виконання, а скла­дання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює конт­роль за законним, доцільним, економним та ефективним ви­трачанням коштів і належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпе­чення населення послугами на рівні мінімальних соціальних по­треб. Якщо доходи від закріплених за місцевими бюджетами за-

10*

Глава 8

гальнодержавних податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає з місцевого бюдже­ту до державного бюджету частину надлишку в порядку, вста­новленому законом про державний бюджет. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджет­ної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, вста­новленого законом.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел і закріплених у встановленому зако­ном порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обо­в'язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу по­вноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Порядок зарахування доходів до місцевих бюджетів визначаєть­ся законом про бюджетну систему та іншими законами.

У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і дохо­ди, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюд­жет розвитку. Поточний бюджет — це доходи й видатки місце­вого бюджету, які утворюються і використовуються для покрит­тя поточних видатків. Бюджет розвитку — це доходи й видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази тощо. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів.

Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між рай­онними бюджетами та бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не ниж­че мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених зако­ном, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Основи муніципального права України

Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не ниж -че мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених зако­ном, а також використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самовряду­вання на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними рада­ми заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, — відповідними районними та обласними бюджетами.

Сільські, селищні, міські, районні у містах ради (у разі їх ство­рення) та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються кош­тами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбача­ються видатки поточного бюджету й видатку бюджету розвит­ку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асиг­нувань і не належать до бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з роз­ширеним відтворенням.

Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини: ви­датки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утво­рилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не підлягають, крім випадків, ■ ередбачених законодавством про місцеве самоврядування.

294

Глава 8

Основи муніципального права України

295

Рішення про використання таких коштів приймається відповід­ною радою.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм за­коном повноважень і забезпечення населення послугами не ниж­че рівня мінімальних соціальних потреб. При забезпеченні зба­лансування доходів і видатків місцевих бюджетів не врахову­ються вільні залишки бюджетних коштів. Якщо вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпе­чує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій згідно із законодавством України.

Держава фінансує у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення орга­нами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку пе­редбачаються в Законі України «Про Державний бюджет Ук­раїни».

Органи місцевого самоврядування можуть мати і поза­бюджетні цільові (у тому числі валютні) кошти. Ці кошти пе­ребувають на спеціальних рахунках в установах банків. Поря­док формування та використання позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів місцевого самоврядування визна­чаються положеннями про ці кошти, що затверджуються відповідною радою.

Органи місцевого самоврядування відповідно до закону мо­жуть встановлювати місцеві податки та збори. Місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян за місцем їх проживання можуть за­проваджуватися місцеві збори на засадах добровільного само­оподаткування. Останнє розглядається як форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем про­живання коштів населення відповідної території для фінансу­вання разових цільових заходів соціально-побутового характеру

Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створен­ня) районні, обласні ради мають печатки із зображенням Дер­жавного Герба України і своїм найменуванням, а також рахун­ки в установах банків України.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприєм­ствами, установами й організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, бу­дуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприєм­ствами, установами й організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, бу­дуються на договірній і податковій основі, а також на засадах підконтрольності в межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. Органи місцевого самовря­дування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а та­кож організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах і організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

§ 5. Організаційно-правова основа місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність. Органам місцевого самоврядування чинним законодавством можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Інститут передачі повноважень в юридичній науці нази­вається їх делегуванням. У контексті розгляду питання хотілося б зазначити, що делеговані повноваження — це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самовряду­вання законом, а також повноваження органів місцевого само­врядування, що передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

296

Глава 8

Основи муніципального права України

297

3 метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування може прийняти статут територіальної гро­мади села, селища, міста. Статут підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної грома­ди може бути його невідповідність Конституції та законам України. Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку.

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм влас­них повноважень.

Обмеження прав територіальних громад на місцеве самовря­дування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване тільки в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.

На будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, встановлюється Державний Прапор України.

Надзвичайно важливою є компетенція його органів і поса­дових осіб. Чинним законодавством України встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати й вирішу­вати питання, віднесені до їх відання. Так, виключно на пленар­них засіданнях сільської, селищної, міської ради:

—затверджується регламент ради;

—утворюються і ліквідуються постійні та інші комісії ради,
затверджується та змінюється їх склад, обираються голови
комісій;

—утворюється виконавчий комітет ради, визначається його
чисельність, затверджується персональний склад;

—обирається за пропозицією сільського, селищного, міського
голови на посаду та звільняється з посади секретар ради тощо.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають достатньо диференційовані повноваження.

1. У сфері соціально-економічного й культурного розвитку,
планування та обліку — підготовка програм соціально-еконо­
мічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових про­
грам з інших питань самоврядування, подання їх на затверджен­
ня ради, організація їх виконання тощо; забезпечення збалан­
сованого економічного та соціального розвитку відповідної
території, ефективного використання природних, трудових і
фінансових ресурсів.

2. У галузі бюджету, фінансів і цін — складання проекту
місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної
ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подан­
ня раді письмових звітів про хід і результати виконання бюд­
жету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних
рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо скла­
дання проектів районних і обласних бюджетів; встановлення
в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо
оплати побутових, комунальних, транспортних та інших по­
слуг, які надаються підприємствами й організаціями комуналь­
ної власності відповідної територіальної громади; погоджен­
ня в установленому порядку цих питань з підприємствами, ус­
тановами й організаціями, що не належать до комунальної
власності тощо.

3. Щодо управління комунальною власністю встановлення
порядку та здійснення контролю за використанням прибутків
підприємств, установ і організацій комунальної власності
відповідних територіальних громад; заслуховування звітів про
роботу керівників підприємств, установ і організацій комуналь­
ної власності відповідних територіальних громад; підготовка і
внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов
відчуження комунального майна, проектів місцевих програм
приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не
відлягають приватизації, тощо.

4. У галузі житлово-комунального господарства, побутового,
торговельного обслуговування, громадського харчування, транс-
иорту і зв'язку — управління об'єктами житлово-комунального
іошодарства, побутового, торговельного обслуговування, транс-

298

Глава 8

Основи муніципального права України

299

порту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодав­ства потребують поліпшення житлових умов; розподіл і надання відповідно до законодавства житла, що належить до комуналь­ної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, надан­ня громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, і субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги влас­никам квартир (будинків) у їх обслуговуванні та ремонті; спри­яння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань тощо.

5. У галузі будівництва — організація за рахунок власних
коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту
об'єктів комунального господарства та соціально-культурного
призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого зна­
чення; виконання або делегування на конкурсній основі
генеральній будівельній організації (підрядній організації)
функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт
житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури
комунальної власності тощо.

6. У сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і
спорту — управління закладами освіти, охорони здоров'я, куль­
тури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, що нале­
жать територіальним громадам або передані їм, молодіжними
підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх
матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забез­
печення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої
освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді,
розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної
орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності
дошкільних і позашкільних навчально-виховних закладів, ди­
тячих, молодіжних і науково-просвітницьких організацій;
створення при загальноосвітніх навчальних закладах комуналь­
ної власності фонду загальнообов'язкового навчання за раху-

нок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за при­значенням тощо.

Окрім того, повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад поширюються:

—на сферу регулювання земельних відносин і охорони на­
вколишнього природного середовища;

—на сферу соціального захисту населення;

—на сферу зовнішньоекономічної діяльності;

—на сферу галузі оборонної роботи;

—на вирішення питань адміністративно-територіального
устрою;

—на забезпечення законності, правопорядку, охорони прав,
свобод і законних інтересів громадян;

—на відзначення державними нагородами, відзнаками Пре­
зидента України та присвоєння почесних звань України тощо.

Повноваження сільського, селищного, міського голови почина­ються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної згідно із законом особи, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Сільський, селищний, міський голова:

а) забезпечує здійснення у межах наданих законом повнова­
жень органів виконавчої влади на відповідній території додер­
жання Конституції і законів України, виконання актів Прези­
дента України та відповідних органів виконавчої влади;

б) організує роботу відповідної ради та її виконавчого ко­
мітету;

в) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

г) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури
на посаду секретаря ради;

ґ) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і пер­сональний склад виконавчого комітету відповідної ради тощо.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну від­повідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

300

Глава-8

Основи муніципального права України

301

Не рідше одного разу на рік він звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менш як половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов'язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання:

—обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення
їх з посади;

—утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій
ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;

—утворення президії (колегії) ради, затвердження положен­
ня про неї;

—затвердження за пропозицією голови ради структури,
чисельності виконавчого апарату ради, витрат на утримання
ради та її виконавчого апарату;

—затвердження регламенту ради тощо.

Районні та обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання вищезгаданим Законом України.

§ бо Порядок формування, організація роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування

Законодавством України передбачений такий порядок фор­мування рад. Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі за­гального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Вибори відбуваються згідно із Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. Відповідно до цього ж Зако­ну визначається загальний склад ради, що визначається самою радою¹.

¹ Див.: Хрестоматія з правознавства. — С. 198—212.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менш як 2/3 депутатів від загального складу ради. Якщо до ради обрано менше 2/3 від її складу, до обрання необхідної кількості депутатів повноваження продовжує здійснювати рада поперед­нього скликання. Строк повноважень рад — чотири роки.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створен­ня), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради скликається відповідною тери­торіальною виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради у правомочному складі. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у разі немо­тивованої відмови або неможливості — секретар ради; сесію ра­йонної у місті, районної, обласної ради — голова ради або його заступник. У разі немотивованої відмови або неможливості го­лови сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради; секретаря сільської, селищної, міської ради; за­ступника голови районної у місті, районної, обласної ради сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скли­кана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради — один з депутатів цієї ради. Сесія ради є право­мочною, якщо в її пленарному засіданні беруть участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої дер­жавної адміністрації, головою районної, обласної ради, загаль­ними зборами громадян.

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент робо­ти відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради. Порядок скликання сесії ради, підготовки та розгляду нею пи­тань, прийняття рішень ради про затвердження порядку денно­го сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті ■ ею рішення підписуються сільським, селищним, міським го-

Глава 8

ловою, районної у місті, районної, обласної ради — головою відповідної ради, у разі їх відсутності — відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, заступником голови районної в місті, районної, обласної ради, а у надзвичайних випадках — депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні. Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленар­ного засідання.

Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з чис­ла її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за ви­конанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Усі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті ради (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економіч­ного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про ви­конання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан і розвиток відповідних галузей господарського й соціально-культурного будівництва, інші питання, що вносяться на роз­гляд ради, розробляють проекти рішень ради і готують виснов­ки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями та співдоповідями. Постійні комісії попередньо розглядають кан­дидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують вис­новки з цих питань. Постійні комісії за дорученням ради, голо­ви, заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, ра­йонної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філій і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб.

Основи муніципального права України

Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організовує роботу з реалізації висновків і рекомендацій комісії.

За результатами вивчення й розгляду питань постійні комісії готують висновки та рекомендації. Висновки та рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загально­го складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності — заступником голови або секретарем комісії. Про­токоли засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язково­му розгляду органами, підприємствами, установами, організа­ціями та посадовими особами, яким вони адресовані. Про ре­зультати розгляду і вжиті заходи має бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи із залученням представників громадськості, вчених і спеціа­лістів.

Депутати працюють у постійних комісіях на громадських засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею. Перелік, функціональна спрямованість і порядок організа­ції роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що за­тверджується радою.

Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які оби­раються з числа її депутатів для здійснення контролю з конк­ретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це про­голосувало не менш як 1/3 депутатів від загального складу ради. Засідання тимчасових контрольних комісій ради, як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної

304

Глава 8

Основи муніципального права України

305

комісії, а також залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти й інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою. Повнова­ження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення стосовно результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення по­вноважень ради, яка створила цю комісію.

Депутати ради вступають у свої повноваження з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів і визнання повноважень депутатів і складають їх у день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законодавством України. Депутат представляє інтереси всієї територіальної гро­мади, має всю повноту прав, що є гарантом його активної участі у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які роз­глядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Він може звер­нутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташо­ваних або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради ще й до голови місцевої державної адміністрації з питань, відне­сених до відання ради. Орган або посадова особа, до якої звер­нуто запит, зобов'язана дати усну чи письмову відповідь на за­пит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення.

Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів.

Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії де^ путатської діяльності визначаються Конституцією України, за-

коном про місцеве самоврядування, законом про статус депута­та, іншими законами.

Секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповід­ною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради та працює в раді на постійній основі. Секретар сільської, селищ­ної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім ви­кладацької, наукової та творчої роботи в позаурочний час), зай­матися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього при­буток, якщо інше не передбачено законодавством України.

Секретар сільської, селищної, міської ради:

а) скликає сесії ради у разі немотивованої відмови сільського
селищного, міського голови, голови районної у місті, районної,
обласної ради або неможливості його скликати сесію ради;
повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформа­
цію про час і місце проведення сесії ради, питання, що внесені
на її розгляд;

б) веде засідання ради та підписує її рішення у разі немоти­
вованої відмови сільського, селищного, міського голови, голо­
ви районної у місті, районної, обласної ради або неможливості
його скликати сесію ради;

в) організовує підготовку сесій ради, питань, що вносяться
на розгляд ради;

г) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців
і населення, організовує контроль за їх виконанням;

ґ) за дорученням сільського, селищного, міського голови ко­ординує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм до­ручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

д) сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень;

є) організовує за дорученням ради відповідно до законодав­ства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведен­ням референдумів та виборів до органів державної влади й місцевого самоврядування тощо.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення) є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради ЇЇ виконавчий комітет

306

Глава 8

Основи муніципального права України

307

здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконав­чого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради — за пропозицією голови відповідної ради. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно:

а) сільського, селищного, міського голови; районної у місті
ради — голови відповідної ради;

б) заступника (заступників) сільського, селищного, міського
голови з питань діяльності виконавчих органів ради;

в) керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету;

г) керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів
ради;

ґ) інших осіб.

До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради — голова відповідної ради. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з пи­тань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади — ще й підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Виконавчий комітет ради:

а) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціаль­
но-економічного та культурного розвитку, цільових програм з
інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших пи­
тань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

б) координує діяльність відділів, управлінь та інших вико­
навчих органів ради, підприємств, установ і організацій, що на­
лежать до комунальної власності відповідної територіальної
громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

в) має право змінювати або скасовувати акти підпорядко­
ваних йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради,
а також їх посадових осіб.

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень,

наданих законодавством про місцеве самоврядування, виконав­чим органам сільських, селищних, міських рад.

Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення) є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції — заступником сільського, селищ­ного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради — заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць і є правомоч­ними, якщо в них беруть участь більше половини від загально­го складу виконавчого комітету.

Сільська, селищна, міська, районна у місті рада (у разі її ство­рення) у межах затверджених нею структури та штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними та підконтрольними раді, що їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду та звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, — за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Голова районної, обласної, районної у місті ради (у разі її ство­рення) обирається відповідною радою з числа її депутатів у ме­жах строку повноважень ради таємним голосуванням. Голова ради виконує свої обов'язки до обрання голови ради нового скли­кання, крім випадків дострокового припинення повноважень голови ради. Голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати іншого представницького мандату, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадсь­ких засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробо-чий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати

308

Глава 8

Основи муніципального права України

309

від цього прибуток. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді й може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як 2/3 депутатів від загаль­ного складу ради шляхом таємного голосування. Голова районної, обласної, районної у місті ради:

а) скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до
відома населення інформацію про час і місце проведення сесії
ради, питання, що передбачається внести на розгляд ради, веде
засідання ради;

б) забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться
на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організовує
контроль за їх виконанням;

в) представляє раді кандидатури для обрання на посаду за­
ступника голови ради; вносить на затвердження ради пропозиції
щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на
їх утримання;

г) вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання
постійних комісій ради;

ґ) координує діяльність постійних комісій ради, дає їм дору­чення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

д) організовує подання депутатам допомоги у здійсненні ними своїх повноважень;

є) організовує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;

є) організовує роботу президії (колегії) ради (у разі її ство­рення);

ж) призначає і звільняє керівників та інших працівників
структурних підрозділів виконавчого апарату ради;

з) здійснює керівництво виконавчим апаратом ради;

и) є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату;

і) підписує рішення ради, протоколи сесій ради;

ї) забезпечує роботу з розгляду звернень громадян; веде осо­бистий прийом громадян;

й) забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обгово­рення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради;

к) представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями гро­мадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах згідно із законодавством