Методика і стадії проектування лісопарку.

Лісопарки можуть бути організовані як на основі лісу. Так і на відкритих місцях. При цьому методика їх проектування буде різною.

Методика проектування лісопарку на територіях зайнятих лісовими масивами має свої особливості у порівнянні із проектуванням міських парків і скверів. Головною відмінністю є великі площі і природні лісові ландшафти, на їх основі, зокрема, і проектується лісопарк. Масштаб просторів лісопарку дозволяє оперувати не окремими деревами і групами, а великими лісовими масивами і відкритими лучними просторами. Проектувальник повинен відчувати об'ємність і масштаб цих відкритих просторів і масивів деревостанів.

При проектуванні лісопарків проектувальник у своєму розпорядженні має вже сформовані рослинні угрупування, фітоценози, які постійно змінюються, при цьому цей процес проходить по внутрішнім законам, які притаманні тільки рослинним угрупуванням.

Основним об'єктом із яким приходиться працювати при проектуванні лісопарків є деревостани. Одні з них мають пластичність, тобто їх форма і склад можуть бути змінені в процесі будівництва лісопарку; інші вже втратили цю здатність і не можуть бути змінені; з такими чинниками проектувальник повинен рахуватися. Людина може змінити структуру молодим і середньовікових деревостанів. Пристигаючі деревостани піддаються змінам менше, а стиглі і перестиглі - зовсім не змінюються. Проектувальник може покращити склад деревостану, характер розміщення дерев по території і зімкнутість деревного намету.

Необхідність рахуватися із такими явищами заставляє проектувальника знаходити композиційні рішення, які відповідають біологічним особливостям об'єктів з якими він працює. Таким чином, об'ємно-просторове і ландшафтно-архітектурне вирішення лісопарку у значній мірі є функцією від суми природних умов території. Композиційне вирішення лісопарку залежить також і від необхідності збереження характеру лісопаркового ландшафту в цілому, тому не можна рекомендувати для лісопарків регулярне планування; в такому випадку більше відповідає вільне пейзажне планування.

Проектування лісопарків на безлісих просторах має більше спільного із проектуванням парків, але і у такому випадку є значні відмінності. Проектування лісопарків на безлісих просторах дозволяє розширити асортимент деревних і чагарникових порід, більш різноманітно їх розташувати по території лісопарку, в той же час при проектуванні лісопарку на основі лісу вимагає врахування наявних дерев та кущів, а також із самим розміщенням деревних порід.

Проектування лісопарків проводиться на основі архітектурно-планувального завдання, даних пошукових робіт і графічних матеріалів.

Архітектурно-планувальне завдання на проектування лісопарків, або АПЗ, видається Управлінням із питань архітектури (у великих містах), чи головним архітектором міста. У завданні вказується місце розміщення лісопарку в системі зелених насаджень міста і приміської зони, його призначення і тематику, які визначають його профіль, розрахункову кількість відвідувачів лісопарку (для розрахунку обслуговуючих споруд), склад площ і розміри території, напрями основного потоку відвідувачів, матеріали для будівництва деяких елементів лісопарку, наприклад покриття доріжок і майданчиків, будівель та споруд.

Автор проекту повинен ознайомитися із архітектурно-планувальним завданням, на місці оглянути територію і визначити доцільність і економічність пропонованих завданням основних положень. При цьому може виникнути необхідність внесення у завдання деяких поправок, які повинні бути узгоджені із організацією, яка видала завдання.

Одночасно із АПЗ проектувальник повинен отримати опорний план який виконаний у масштабі 1: 2000, з нанесенням на нього червоних ліній (закріплених межами лісопарку що проектується), який слугує підосновою для складання генерального плану планування лісопарку.

Ці два документи, без яких не може бути розпочато проектування, повинен забезпечити замовник проекту.

Із замовником узгоджується також перелік кошторисних довідників, якими проектувальник буде користуватися.

Окрім цього, для виконання проекту необхідно мати наступні матеріали:

1) ситуаційний план території лісопарку і його оточуючих територій в масштабі 1: 5000, 1: 10 000, 1: 25 000, 1: 50 000, в залежності від розмірів, характеру і тяжіння запроектованого лісопарку до оточуючої місцевості;

2) дані лісової та ландшафтної таксації із ґрунтовими, лісотипологічними і лісопатологічними дослідженнями;

3) план лісонасаджень (1: 10 000 або 1: 25 000), план існуючих лісопаркових ландшафтів, схему естетичної оцінки, ґрунтову і лісотипологічну карти (1: 5000);

4) матеріали гідрологічних, гідрогеологічних і гідроінженерних обстежень території об'єкта проектування і прилеглих районів;

5) техніко-економічні умови для проведення робіт, складання кошторисів і плану організації робіт.

У залежності від призначення лісопарку в організації відпочинку жителів міста, його місця у системі його насаджень, в АПЗ визначається профіль лісопарку. Архітектурний профіль дає уявлення про функціональні відмінності окремих лісопарків.

Особливості природних умов визначають ті чи інші форми відпочинку і у відповідності з цим - конкретні композиційні прийоми. У окремих лісопарках планується організація тихого прогулянкового відпочинку, у інших - переважно активний відпочинок із розміщенням спортивних та ігрових знарядь, а у третіх - поєднання обох видів відпочинку.

У відповідності із профілем лісопарку і природними особливостями встановлюється орієнтовне число відвідувачів на 1 га кожної зони лісопарку. Перевищення цих норм відвідування приводить до перевантажень лісопаркової території, супроводжується витоптуванням надґрунтового покриву, ущільненням грунту, погіршенням росту дерев, суховершинністю хвойних і їх чиненням. Спостереження В.Д. Залікова і В.Г. Пшоннової (1962) у підмосковних лісопарках показали, що при ущільненні верхнього ґрунтового шару до питомої ваги 1, 1 г/см³ починається різке погіршення росту дерев, зменшення вмісту вологи і кисню у грунті, порушується мінеральне живлення дерев. Відмічено, що у першу чергу від ущільнення грунту страдають ялини, сосни і берези.

У залежності від типу лісу норма відвідування лісопарків повинна бути не більше 15-20 осіб на 1 га лісопаркової території.

У першу чергу число відвідувачів слід обмежити для сосняків лишайникових, сосняків вересових і сосняків-лохинників, які розміщені на легких, малозвязаних піщаних грунтах, де легко витоптується підріст, підлісок і надґрунтовий живий покрив.

Розсіювання відвідувачів у лісопарку потребує проведення не тільки задля планувальної мети, але у більшій мірі виходячи із біологічних особливостей деревних угрупувань.

Обґрунтованих нормативів користування лісопарковими територіями на практиці до цих пір не вироблено. Пропускна властивість окремих зон визначає можливу розрахункову відвідуваність всього лісопарку.

Проектний інститут „Союздіпролісгосп" („Временные указания по изысканиям и проектированию лесопарков", 1972) наводить диференційовані норми на одного відвідувача лісопарку в залежності від величини міста: для малих міст – 600 м², для середніх – 700 м², для великих – 800 м², для крупних – 900 м² і для дуже великих – 1000 м².

Завданням лісопарку найбільше відповідає (забезпечує збереження природних лісових ландшафтів від витоптування живого надґрунтового покриву і ущільнення грунту) встановлена на даний час норма площі лісопарку на одного відвідувача, рівна 500-700 м² загальної території лісопарку.