Самоусвідомлення представників «козацької нації» та його культурний зміст

Національна самосвідомість є зв’язуючою ланкою, що дозволяє особистості відчути себе частинкою своєї нації, усвідомити свою приналежність до неї. Вона виступає стимулом у пізнанні своєї національної культури, спонукає особистість до збереження та передання прийдешнім поколінням її духовних надбань, естетичних та етичних ідеалів народу. Реалії сучасності дозволяють стверджувати, що ідея повного злиття націй на практиці є нездійсненною. Прикладом сказаного можуть послужити Радянський Союз із невдалою спробою створення нової історичної спільності – “радянського народу”, а також Сполучені Штати Америки, де теорія “плавильного казана” також не є прийнятною для європейських етнічно чітко визначених спільнот, зокрема, й особливо – для України Етнос – це природна і культурна єдність для якої характерна цілісність, що склалась історично, спільність території, особливостей мови, культури, побуту, а також єдність у сфері духовній, інтелектуально-психічній.З розвитком капіталістичної економічної формації, із притаманною їй приватною власністю, особистою ініціативою та вільним ринком пов’язаний перехід етносу до вищої форми свого існування – нації.Отже нація поряд із іншими спільностями, які передували їй і становили ієрархічні ступені послідовного підйому етносу, утворює єдиний історичний ряд, спричинений динамікою росту продуктивних сил і виробничих відносин.Аналізуючи виникнення націй, Свідзвінський наголошує, що даний термін доцільно вживати лише стосовно такого етносу, який у своєму розвитку досяг рівня, коли необхідність власної держави стає усвідомленою потребою всіх верств населення.Тому термін “ нація” з деякими застереженнями може вживатися не тільки в етнічному, але й у державному значенні.Національна самосвідомість, будучи однією із основних ознак національної спільності, є реальною могутньою силою, яка в поєднанні з національним характером виступає вирішальним чинником історичної долі нації, а отже, здатна впливати на загальний розвиток людства ”Національне” народжується в глибинах людського буття і твориться самим історичним розвитком людства. Це процес руху від індивідуального (національного) до загальнолюдського. Тому національна самосвідомість є однією із багатьох загальнолюдських цінностей і справляє найефективніший вплив на розвиток національної культури.Зміни в основних сферах життєдіяльності суспільства впливають на процес розвитку національної самосвідомості. Тому рівень національної самосвідомості, боротьба нації за своє ствердження, кристалізація національної ідеї та розвиток національної культури виступають одночасно і засобом, і результатом просування по цьому шляху. У процесі заміни національної самосвідомості національна ідея функціонує як політичний, так і соціально-економічний організм, адже, будучи ідеєю національної свободи, спонукає націю до здобуття свободи, що, в свою чергу, стає духовною першоосновою, джерелом особистого розвитку людини та державотворчої енергії самого народу.Послаблення ж національної ідеї веде до послаблення самої нації, оскільки без інтегруючих ідей суспільство існувати не може.зміст і характер національної самосвідомості багато в чому залежить від способу життя.Тому національна самосвідомість, виступаючи найважливішим показником національної приналежності, володіє в межах певної нації об’єднуючою силою та здатністю протиставлення членів даної нації іншим націям в етнічному плані.

28 Травестія як форма засвоєння культурної традиції (на прикладі «Енеїди» Котляревського)

Бурлескно-травестійні твори були широко представлені у XVIII ст. й на Україні. У пародійних різдвяних й великодніх віршах-травестіях об’єктом висміювання виступають біблійні мотиви тощо. Бурлеск й травестія в розвитку українського історико-літературного процесу за годину, безперечно, малі позитивне значення. Про. Білецький слушно зауважив, що бурлескна (жартівлива) література стала перехідною ланкою від шкільно-церковної схоластики, що не відповідала уже новим духовним потребам українського народу, до світського, пізніше реалістичного письменства на Україні. Остаточного удару церковній схоластиці завдала “Енеїда” енеїда” Івана Котляревського — виняткове художнє явище. “Енеїда” становить собою напрочуд викінчену, струнку цілість, гармонійну єдність змісту та форми. В рамках даного жанру блискуче виявилися оригінальність, гнучкість і багатство композиційних засобів Івана Котляревського. Письменник завжди дотримувався живої правди життя, яка повнокровно струмує в кожному рядку поеми. Зрозуміти предмет, явище, подію, ім'я, назване в поемі, — тільки половина справи. Друга, не менш важлива, — з'ясувати, в якому контексті твору, а разом з тим і реальної дійсності, історичної доби постає все, що складає зміст поеми. У ній не те що строфи, — рядка, жодного слова немає, вжитого просто так, для зв'язку між епізодами. Все працює, все несе смислове навантаження, кожне слово — там, де йому належить бути. І в усьому — виняткове знання буття українського народу, його психології, його характеру.При цьому будь-який коментар не може дати єдиного ключа, який допомагав би відкривати всі художні секрети “Енеїди.

Котляревський не перший вдався до побудови підказаних життєвою логікою словесних рядів. Вони притаманні народній мові, яку письменник зробив мовою літератури. Хоча б елементарне “хліб-сіль”, “борщ та каша” — в першому випадку ці поняття стоять в порядку їх важливості для людини, в другому — за черговістю споживання.

Або візьмемо портрети і характеристики персонажів у поемі. Тринадцять слів і словосполучень використовує І. Котляревський для змалювання портрета “бабищі старої” Сівілли, шістнадцять — опису зовнішності Харона (з них тільки на сорочку — п'ять), вісімнадцять — для зображення дівочої краси і доброї вдачі Лависі тощо. Вся поема тримається на словесних блоках, кожний з яких має свою особливу мікроструктуру, свою внутрішню єдність. Ці блоки — вишикувані в ряд реалії, люди, події. Ряди й ознаки, за якими вони будуються, такі ж численні й різноманітні, як і в тогочасному реальному житті. В цьому надзвичайно цінна прикмета реалізму Котляревського і неминуще пізнавальне значення його поеми.“Енеїда” — також енциклопедія культури сміху українського народу.