Логічна схема розрахунку норм добрив на запрограмовану урожайність

Розподілення азотних добрив рекомендується провести наступним чином: 234, 8 кг д.р./га потрібно внести під основний обробіток ґрунту після збирання попередника (сульфат амонію, нормою 2, 9 ц/га), та у вигляді підживлення (30 кг д.р./га в період вегетації культури (аміачною селітрою, 0, 9 ц/га).Фосфорні добрива будуть внесені згідно розрахованої норми під основний обробіток ґрунту – 159, 8 кг/га д.р. (гранульований суперфосфат, нормою 2, 2 ц/га) та при посіві – 10 кг/га д.р. (гранульований суперфосфат, нормою 0, 5 ц/га).

3.2.4. Підготовка насіння до сівби, розрахунок норми висіву та сівба. Підготовка насіння до сівби включає в себе очищення, сортування, сушіння посівного матеріалу. Доведення насіння до посівних кондицій забезпечується за допомогою комплексу машин і знарядь. Підготовку насіння до сівби проводять безпосередньо перед посівом.

Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Допущені на цьому етапі помилки не піддаються виправленню і можуть стати причиною цілковитої загибелі врожаю. Надранні посіви з осені переростають, замість прикореневої розетки утворюють стебло. В результаті точка росту піднімається високо над поверхнею ґрунту, нагромаджується велика вегетативна маса, через що посіви пошкоджуються морозами або випрівають у зимовий період.

Оптимальна густота рослин, що забезпечує добрий біологічний розвиток культури в осінній період, її перезимівлю та продуктивність, становить 90-100 шт/м² при суцільному способі сівби. Для створення такої густоти рослин норма висіву повинна бути в межах 0, 8-1, 2 млн. схожих насінин на 1 га, або 4-6 кг/га.

Враховуючи певні технологічні відхилення щодо якості підготовки ґрунту і строків сівби, рекомендовану норму висіву можна збільшувати на 10-20%. Необґрунтоване підвищення норми висіву спричиняє біологічну конкуренцію рослин при їх рості та розвитку в осінній період, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шийка виносяться на поверхню ґрунту. На загущених посівах пригнічується біологічний потенціал продуктивності рослин, спостерігається вища (на 10-30%) ураженість їх шкідниками та хворобами.

Глибину загортання насіння вибирають залежно від типу і механічного складу ґрунту, якості його підготовки, наявності вологи та інших факторів. На відміну від інших культур, ріпак потребує твердого ложа для насіння, що забезпечують вибором передпосівного обробітку ґрунту та сівалки бажано з анкерним сошником.

Ріпак можна висівати різними сівалками: зернотрав’яними (СЗТ-3, 6), зерновими (СЗУ-3, 6, СЗ-3, 6, СЗА-3, 6, Клен), лляною (СЗЛ-3, 6).

Висівають ріпак звичайним рядковим способом з міжряддям 15 см.

Норму висіву насіння розраховують за формулою:

, де: (3.7.)

Н – норма висіву, кг/га;

Г – оптимальна густота посіву, тис. або млн. штук схожих насінин на гектар (в нашому випадку 800 тис. шт./га);

М₁₀₀₀ – вага 1000 насінин, г;

В – загальне виживання рослин, %;

П.П. – посівна придатність.

Посівна придатність розраховується за формулою:

, де (3.8.)

ч – чистота, %;

с – схожість, %.

П.П. насіння озимого ріпаку становитиме:

Звідси, норма висіву насіння озимого ріпаку становитиме:

Таким чином, норма висіву насіння складає 7, 9 кг/га. Посів проводять сівалкою СЗТ-3, 6 в агрегаті з трактором МТЗ-892 з міжряддям 15 см і загортають на глибину 3-4 см.

3.2.5. Догляд за посівами та інтегрований захист від шкідливих організмів. Догляд за посівами починається з системи заходів боротьби з бур’янами і складається з комплексу запобіжних, агротехнічних, хімічних, а по можливості й біологічних заходів, застосовуються залежно від конкретних умов і доповнюють один одного.

Біологічний метод боротьби з бур’янами. Під біометодом розуміють використання спеціалізованих комах і мікроорганізмів для знищення бур’янів, а також пригнічення або навіть знищення бур’янів за допомогою культурних рослин (їхніх кореневих виділень, затіню вальної здатності тощо). Дійовими можна вважати висівання на забур’янених полях віко-вівсяної сумішки або інших сумішок, зелений травостій яких пригнічує бур’яни, а засміченість поля зменшується у наступних роках.

Хімічні засоби боротьби з бур’янами. Нині найефективнішим заходом боротьби з бур’янами є хімічний метод – застосування гербіцидів.

Система заходів захисту ріпаку від хвороб:

1. Створення і впровадження у виробництво сортів, стійких до хвороб;

2. Вирощування здорового посівного матеріалу, що обмежуватиме поширення найбільш шкодочинних хвороб;

3. Дотримання правильних сівозмін, у яких ріпак на попереднє місце слід повертати не раніше як через 4-5 років. Не можна сіяти ріпак після капустяних культур. Насіннєві посіви доцільно розміщувати по багаторічних і однорічних травах, а товарні – по зернових культурах. Це сприятиме кращій діяльності ґрунтових мікроорганізмів – антагоністів патогенів більшості хвороб ріпаку. Особливо це важливо проти килі, фомозу і вертицильозного в’янення;

4. Щоб обмежити переселення комах, особливо переносників-збудників бактеріальних, вірусних і мікоплазмових хвороб, ріпак слід сіяти з просторовою ізоляцією 1000 м від торішніх посівів, а також від посівів капустяних культур поточного року;

5. Глибока оранка як основний обробіток ґрунту знижує ураження рослин білою плямистістю і борошнистою росою;

6. Дотримання технологій вирощування ріпаку, розроблених для кожної зони. Велику увагу приділяти боротьбі з бур’янами, особливо капустяними, і шкідниками, які є відповідно резерваторами і переносниками збудників багатьох хвороб. Сівбу проводити насінням, доведеним до посівних кондицій відповідно до стандарту. Для захисту молодих рослин доцільне до посівне протруювання посівного матеріалу препаратом Вітавакс 200.

7. Для зменшення розвитку бактеріозу коріння сівбу проводити в оптимальні строки (за 20-25 днів до оптимального строку сівби озимої пшениці), а ґрунт перед сівбою ущільнювати

8. За сприятливих умов для розвитку й масового поширення хвороб проводити хімічну обробку посівів фунгіцидами. Проти альтернаріозу, сірої гнилі й склеротініозу використовують: Ронілан 50 WG (1, 0 кг/га), Максим XL (5, 0 л/га), Ридоміл Голд (2, 5 кг/га) чи Тілт (0, 5 л/га).

9. Для боротьби з названими хворобами, а також із фомозом і циліндроспоріозом застосовують: Спартак Альфа – 1, 5 л/га, Конкур (карбендазим) – 1, 5 л/га, Ровраль ТС (карбендазим) – 1, 25 кг/га.

10. Система заходів боротьби зі шкідниками передбачає: чергування культур знижує чисельність шкідників, личинки яких розвиваються у ґрунті. Посіви ріпаку на товарні цілі повертати на попереднє місце вирощування не раніше ніж через 4-5 років, а насіннєві – через 8-10 років.

11. Боротьба з бур’янами передбачає знищення бур’янів з родини капустяних, що зменшує ареал рослин для додаткового харчування шкідників – хрестоцвітих блішок, ріпакового квіткоїда, прихованохоботника, ріпакового трача.

12. Біологічні заходи включають:

- охорону і збільшення чисельності природних популяцій хижаків і паразитів;

- практичне застосування ентомофагів, зокрема трихограми під час яйцекладки капустяної совки, і біопрепаратів – лепідоциду, дипелу – проти гусені біланів і личинок ріпакового трача. Боротьбу зі шкідниками ріпаку з застосуванням хімічних препаратів інсектицидів проводять, виходячи з обстеження посівів, враховуючи при цьому економічний поріг чисельності шкідників.

3.2.6. Агробіологічний контроль за посівами. Агробіологічний контроль за посівами проводиться на протязі вегетації з метою одержання оперативної інформації про стан росту, розвитку рослин в посіві озимого ріпаку, характер формування врожаю, дію сприятливих і несприятливих умов навколишнього середовища.

На основі аналізу даних агробіологічного контролю приймаються об’єктивні рішення по реалізації технологій вирощування ріпаку озимого в умовах півдня України.

Система агробіологічного контролю складається з трьох елементів: первинного, поточного і кінцевого.

Первинний – дається оцінка стану сходів, передпосівного обробітку ґрунту, якості посівного матеріалу та сівби.

Поточний – аналіз стану сходів та інших фаз розвитку посівів ріпаку озимого, з урахуванням станів органогенезу, забур’яненість, фітоентомологічна оцінка, вологозабезпеченість, рівень забезпеченості поживними речовинами.

Кінцевий – структура і рівень врожайності, її якість тощо. Систему агробіологічного контролю за посівами представляємо у вигляді таблиці 3.4.

Таблиця 3.4.