Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Основи доробки та зберігання насіння ріпаку озимого
Насіння озимого ріпаку, яке доставляють від комбайнів на тік, практично ніколи не відповідає за вологістю та засміченістю базисним кондиціям. У зв’язку з цим воно має високу біологічну активність та схильне до швидкого псування. Післязбиральна обробка насіння – важливий етап у системі заходів по збереженню якості зібраного врожаю. Вона включає очищення насіння від органічних та механічних домішок Перший етап доведення насіння до відповідних кондицій – очищення. Його проводять для виділення з вороху господарсько-цінної частини врожаю – насіння, звільнення від сміттєвих (рештки стебел, листя, частки кошиків, порожнє насіння, насіння інших рослин) та олійних домішок (обрушені і биті сім’янки). Наявність домішок у воросі підвищує вологість, що може призвести до погіршення поживних якостей насіння. Залежно від цільового призначення врожаю ворох насіння піддають первинному (промислова сировина) або вторинному (насінний матеріал) очищенню. Для очищення (обробки) вороху використовують зерноочисні агрегати ЗАВ-20, ЗАВ-25, ЗАВ-40, а також ворохо-очисники ОВП-20А, OBG-25. Перед обробкою вороху озимого ріпаку всі агрегати повинні бути очищені від зернових та сміттєвих домішок. Перевіряють технічний стан агрегатів, виконують технічне обслуговування, а якщо необхідно – і ремонт. Підбирають та встановлюють решета залежно від складу вихідного матеріалу. Під час обробки промислової сировини встановлюють решета, форма та розміри отворів яких забезпечили б відокремлення насіння від великих та малих домішок. Характерною особливістю озимого ріпаку є висока наявність жиру, який погано зв’язує вологу, що призводить до нерівномірного розподілу її у насінні. Інтенсивність же біохімічних процесів, зокрема дихання, які підвищують або зменшують втрати під час зберігання, залежать не стільки від загальної вологи, скільки від вологи гідрофільної частини насіння. При загальній невеликій волозі концентрація її у гідрофільній частині (вуглеці та білку) дуже висока. Крім того, вологість вуглеців та білків підвищується із збільшенням кількості жиру в насінні. Тому для зменшення втрат озимого ріпаку під час зберігання насіння необхідно доводити до більш сухого стану, ніж передбачено базисними кондиціями. Тому в системі заходів щодо забезпечення збереження олійної сировини однією з основних технологічних операцій є первинна його обробка (сушіння). Організація та проведення цього процесу залежить від багатьох факторів, у тому числі від вихідної вологості та кислотності насіння, вимог наступних технологічних операцій, засобів сушіння та обладнання. Між режимами сушіння та кількісними і якісними змінами олії існує пряма залежність. З підвищенням нагрівання насіння озимого ріпаку ефективність його переробки знижується. Для того, щоб насіння тривалий час зберігалося, його необхідно просушити до вологості 6-7%, що дасть змогу не доводити гідрофільну масу до критичної межі – 14-14, 5%. Насіння вологістю від 16% та більше до вологості 12% слід сушити протягом однієї доби, а вологістю до 16% - двох діб. Зберігати насіння з вологістю 10-12% можна 8-9 діб. Перед сушінням все сушильне обладнання необхідно очистити від сміття та насіння інших культур. Пошкодження сім’янок озимого ріпаку робочими органами сушильного обладнання не повинне перевищувати 1%. Температура при нагріванні сім’янок під час сушіння в рухомому шарі не повинна перевищувати 50-60°С, на барабанних та пневмобарабанних сушарках – 55-65°С, а при сушінні в нерухомому шарі – 45-55°С Для сушіння насінного матеріалу застосовують те саме сушильне обладнання, що й для промислової сировини. Насінний матеріал повинен бути просушений до вологості 6-7%. Зниження вологи під час сушіння в рухомому шарі становить 3-4%, а у нерухомому – 0, 6-1% у годину за один пропуск. Сушити насінний матеріал в агрегатах типу АВМ не можна, тому що насіння нагрівається нерівномірно і знижується його схожість. Для сушіння насіння озимого ріпаку використовують шахтні сушарки СЗШ-8, СЗШ-16, СЗШ-16Р, які входять до зерноочисних комплексів КЗС-10, КСЗ-20Ш, КЗС-25Ш, КЗС-40Ш, барабанні СЗСБ-8, пневмобарабанні АВМ-0, 65, СВ-1, 5. Шахтні сушарки забезпечують м’який режим сушіння як промислової сировини, так і насінного матеріалу. Технологічні лінії комплексів КЗС дають змогу організувати безперервність, поточність технологічного процесу обробки вологого насіння. Барабанні та пневмобарабанні сушарки використовують в основному для сушіння промислової сировини. Барабанні можна використовувати і для сушіння насінного матеріалу. Устаткування періодичної дії (бункери активного вентилювання, наземні пристрої) застосовують для охолодження, тимчасового зберігання і сушіння промислової сировини та насінного матеріалу. Бункери активного вентилювання ефективні й у технологічних комплексах шахтних сушарок для охолодження та відлежування насіння Технологічна схема сушіння насіння зерноочисним комплексом КЗС-25Ш. Сушильні відділення завантажують з бункерів тимчасового зберігання відділення попереднього очищення СП-50 після очищення насіння на машині попереднього очищення МПО-50 Після сушіння насіння надходить до бункера резерву та сухого зерна, а з нього – на остаточне очищення ЗВС-20А. Насіння озимого ріпаку, доведене до стійкого стану (вологість нижче 7% та засміченість до 1%), може зберігатися без значних втрат досить тривалий період. Особам, які відповідають за зберігання, слід пам’ятати, що критична вологість повинна бути тим нижча, чим вища олійність насіння. Процес самозігрівання через специфіку цієї культури може відбуватися особливо активно. Тому при зберіганні насіння необхідно постійно контролювати температуру, вологість, запах, ураженість сім’янок. Зайве тепловиділення та самозігрівання насіння загрожує втратою вологості, сприяє появі затхлого та гіркого смаку внаслідок розпаду органічних речовин. Розсипання насіння олійних культур в сховищах недопустимі. Великі втрати під час зберігання насіння можуть викликатися пошкодженням їх шкідниками та ураженням хворобами. Тому транспортні засоби необхідно дезінфікувати. Найдоцільнішою є аерозольна обробка насіння та сховищ. Слід постійно вести боротьбу з гризунами. Виконання всього комплексу заходів щодо скорочення втрат насіння озимого ріпаку дасть змогу збільшити обсяги виробництва та реалізації його у державні ресурси. Якщо паралельно будуть застосовані найбільш ефективні технології переробки олійної сировини у промисловості, є підстава розраховувати на повне забезпечення потреб населення країни у ріпаковій олії.
|