БІЛЕТ № 5

1. Основні положення Кодексу цивільного захисту України.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Стаття 5. Класифікація надзвичайних ситуацій

1. Надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

2. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

1) техногенного характеру;

2) природного характеру;

3) соціальні;

4) воєнні.

3. Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

1) державний;

2) регіональний;

3) місцевий;

4) об’єктовий.

4. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Стаття 7. Основні принципи здійснення цивільного захисту

1. Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами:

1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;

2) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;

4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

7) добровільності - у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я;

8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;

9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Стаття 50. Джерела небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру

1. Джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є:

1) потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки;

2) будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації;

3) суб’єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації;

4) ядерні установки з порушенням умов експлуатації;

5) наслідки терористичної діяльності;

6) гідротехнічні споруди;

7) неконтрольоване ввезення, зберігання і використання на території України техногенно небезпечних технологій, речовин, матеріалів;

8) надмірне та неврегульоване накопичення побутових і промислових відходів, непридатних для використання засобів захисту рослин;

9) наслідки військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

10) суб’єкти господарювання, на об’єктах яких здійснюються виробництво, зберігання та утилізація вибухонебезпечних предметів;

11) об’єкти життєзабезпечення населення з порушенням умов експлуатації;

12) інші об’єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварії.

2. Тактика ведення пожежно-рятувальних робіт підрозділами в будинках підвищеної поверховості та висотних будинках.

У будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках у разі пожеж можливі:

наявність великої кількості людей, яким загрожують небезпечні фактори пожежі, виникнення серед людей паніки;

складність проведення рятувальних робіт;

поширювання вогню і токсичних продуктів горіння у вертикальному напрямку як усередині будівлі, так і ззовні;

задимлення сходових кліток і верхніх поверхів через шахти ліфтів та інші вертикальні канали;

висока температура на шляхах евакуації та поверхах, де виникла пожежа (у коридорах і на сходових клітках);

складність у керуванні силами і засобами, які беруть участь у гасінні пожежі;

відсутність необхідної кількості техніки та обладнання, яке може бути використане під час гасіння пожеж у висотних будинках;

складність подачі засобів гасіння до верхніх поверхів будівлі;

необхідність застосовування спеціальних технічних засобів для проведення рятувальних робіт і ліквідування пожежі.

У разі гасіння пожежі в будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках розвідку необхідно проводити декількома розвідувальними групами.

Під час розвідки пожежі, крім виконання основного оперативного завдання, необхідно встановити:

ступінь загрози людям, шляхи і способи їх рятування;

можливість використання пожежних ліфтів, стаціонарних засобів гасіння, видалення диму, пожежних кранів-комплектів, підвищення тиску води в пожежних кранах тощо.

Під час гасіння пожежі у будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках КГП зобов’язаний:

організувати рятування людей;

зосередити на місці пожежі у мінімально короткий час потрібну кількість пожежних автодрабин і автопідіймачів, ланок ГДЗС;

вжити заходів щодо запобігання паніці, використовуючи внутрішню систему сповіщення, гучномовний зв’язок, плакати тощо;

для подачі вогнегасних речовин, у першу чергу, використовувати пожежні крани-комплекти і стаціонарні сухотруби з одночасним проведенням оперативного розгортання від пожежно-рятувальних автомобілів;

підйом особового складу і пожежно-технічного обладнання на поверхи здійснювати сходовими клітками за допомогою пожежних автодрабин, автопідіймачів тощо (забороняється для цього використовувати ліфти, за винятком пожежних ліфтів, спеціально передбачених для цих цілей);

прокладання рукавних ліній ззовні будівлі здійснювати зі скаток чи підйомом за допомогою рятувальних мотузок з наступним кріпленням рукавної лінії за несучі конструкції будівлі рукавними затримками;

під час прокладання магістральних рукавних ліній організувати встановлення одного розгалуження поблизу входу в будівлю, а другого – на один-два поверхи нижче від поверху, на якому виникла пожежа;

вжити заходів для захисту особового складу і пожежно-рятувальних автомобілів від скла та інших предметів, що падають з висоти, огородження небезпечної зони та виставлення постових;

для контролю за роботою рукавних ліній організувати виставлення постів з резервними рукавами з розрахунку один пост на одну рукавну лінію, прокладену вертикально; використовувати для цього рукава підвищеної міцності.

3. Дії особового складу пожежно-рятувальних підрозділів під час рятування людей. Заходи безпеки.

Рятувальні роботи організуються і проводяться у разі, якщо:

є загроза людям від небезпечних факторів пожежі;

люди не можуть самостійно залишити небезпечні місця;

є загроза поширювання вогню і диму шляхами евакуації;

передбачається застосування небезпечних для життя людей вогнегасних речовин і сполук.

Порядок і способи рятування людей визначаються КГП і особами, які проводять рятувальні роботи, залежно від обстановки та стану тих, кого рятують.

Рятування людей на пожежі проводиться з одночасним розгортанням сил і засобів для гасіння пожежі.

Подача стволів для забезпечення умов безпечного рятування людей обов’язкова, якщо людям безпосередньо загрожує вогонь і шляхи рятування відрізані чи можуть бути відрізані вогнем.

У разі коли сил і засобів недостатньо для одночасного рятування людей і гасіння пожежі, весь особовий склад працюючих підрозділів залучається до рятування людей, а КГП зобов’язаний викликати додаткові сили і засоби.

Для рятування людей потрібно використовувати найкоротші і найбезпечніші шляхи:

основні входи і виходи;

запасні виходи;

віконні прорізи, балкони, лоджії, галереї, переходи з використанням зовнішніх пожежних драбин і застосуванням ручних пожежних драбин, автодрабин, автопідіймачів та інших рятувальних пристроїв, що є на оснащенні пожежно-рятувальних підрозділів;

люки у перекриттях, якщо через них можна вийти з будівлі чи перейти у його безпечну частину;

прорізи у перегородках, перекриттях і стінах, що зроблені пожежними.

Основними способами рятування та евакуації людей є:

самостійний вихід людей;

виведення людей, яких евакуйовують, у супроводі пожежних, коли шляхи евакуації задимлені або стан і вік людей, яких рятують, викликає сумнів у їх спроможності самостійно вийти з небезпечної зони (діти, хворі, люди похилого віку);

винесення (рятування) людей, які не можуть самостійно рухатись;

спуск людей, яких рятують, по зовнішніх та ручних пожежних драбинах, пожежних автодрабинах та автопідіймачами, за допомогою рятувальних мотузок тощо, коли шляхи рятування відрізані вогнем чи димом та інші способи рятування неможливі.

При проведенні рятувальних робіт необхідно:

вжити заходів щодо попередження паніки, використовуючи технічні та інші можливості об’єкта і пожежно-рятувальних підрозділів;

залучити адміністрацію і обслуговуючий персонал;

викликати швидку медичну допомогу та у разі необхідності інші служби взаємодії;

надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим силами особового складу пожежно-рятувальних підрозділів;

передбачити місця для розміщення людей, яких врятовано та евакуйовано.

Пошук людей припиняється тільки після того, коли всі приміщення та місця їх можливого перебування перевірені на їх наявність та встановлено, що всі люди евакуйовані та врятовані з небезпечних зон.