Особливості вживання іменників у ділових паперах.

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження. Наприклад: анонімка неправильно — анонімний лист правильно, заліковка — залікова книжка.

2. Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання у більшості випадків у чоловічому роді, наприклад: викладчка хімії — викладач хімії, лаборантка відділу — лаборант відділу.

3.Збірні іменники, що позначають: А) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: студентство — студенти, професура — професори.Б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: друкарство — виготовлення друкарської продукції, циркачі — працівники цирку.

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус — знавцю, колего, товаришу, посаду — директоре, завідувачу, голово, звання — професоре, капітане, академіку, професію — лаборанте, перекладачу, секретарю, родича — батьку, мати, сестре, тітко, імя — Ігоре Ігорю, Олеже, Миколо, Юрію, Маріє, імя по батькові — Іллічу, Анатолійовичу, Євгеновичу, прізвище — Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре.Наприклад: Шановний пане полковнику!

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

Наприклад: На сходах стояв дипломат. — На сходах стояв невеликий металевий дипломат, або: на сходах стояв сивий дипломат.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у в, а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

У 2001 році — 2001 року, але: у четвер, у неділю — у грудні, у ліпні без слова місяці

7. Для іменників чоловічого роду II відміни у 3нахідному відмінку однини є характерним нульове закінчення:

підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ

8. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: допомагати — надати допомогу, змагатися — провести змагання.

9. Особливості вживання кличного відмінка в офіційно-діловому мовленні.

Іменники чоловічого роду II відміни в кличній формі закінчуються на -у -ю, -е. Іменники твердої групи з суфіксами -ик, -ок, -ко та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний крім ж мають закінчення -у. Наприклад: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.Іменники мякої групи мають закінчення -ю. Наприклад: лікарю, токарю, вчителю, кобзарю, місяцю, Костю, секретарю, водію, Юрію. Безсуфіксні іменники твердої групи та іменники мякої групи з суфіксом -ець, а також окремі іменники мішаної групи це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні з основою на р, ж мають закінчення -е. Наприклад: друже, молодче, хлопче, Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, директоре, школяре.Іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та зрідка іменники жіночого роду III відміни в кличній формі закінчуються на -о, -е -є, -ю.Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -о. Наприклад: сестро, мамо, дочко, подруго, дівчино, Людмило, Миколо.Іменники І відміни мякої та мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення -є -є. Наприклад: земле, мріє, надіє, радосте, воле, Маріє, Софіє.Іменники І відміни мякої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення -ю. Наприклад: матусю, доню, тьотю, тітусю, бабусю, бабуню, дідусю, дідуню, Меласю, Галю, Олю, Лесю, Грицю, Михасю, Вітасю і т. д.