Постановка проблеми

Сьогодні, як і в будь-який інший час, інвестиції відіграють дуже важливу роль, і не тільки у розвиткові окремого підприємства, а й держави в цілому. Створення сприятливого інвестиційного клімату – першочергове завдання сьогодення, адже завдяки цьому економіка країни отримує важливі ін’єкції для подальшого розвитку. В рамках державної політики України це питання набуває стратегічної важливості. Оскільки на сьогодні в країні існує проблема дефіциту фінансових ресурсів і держава не в змозі самостійно здійснювати інвестування різних сфер економіки через брак бюджетних коштів. Це є підтвердженням важливості та нагальності вирішення цієї проблеми.

На розвиток держави впиває безліч факторів, серед них і стабільність на політичному рівні, і на економічному, а саме фінансові кризи, світові рейтинги країни. В останні роки всі країни, в тому числі й Україна відчули на собі значний вплив світової економічної кризи. Для виходу з кризи необхідний прилив нової енергії для відновлення та подальшого розвитку економіки. Найкращим енергетиком для економіки є інвестиції. Але для того, щоб інвестор захотів вкласти в країну гроші, необхідно його зацікавити в цьому. Саме для цього слугує таке поняття, як інвестиційний клімат.

Інвестиційний клімат – це сукупність економічних правових, регуляторних, політичних та інших факторів, які в кінцевому рахунку визначають ступінь ризику капіталовкладень та можливість їх ефективного використання.

Для країни інвестиційний клімат означає сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів.

Інвестиційна діяльність є складним видом діяльності, що несе в собі багато ризиків, на яку впливає безліч факторів як внутрішньодержавних, так і зовнішніх. Головним чином, при дослідженнях інвестиційного клімату порівнюють параметри інвестиційного потенціалу та ризики, що характеризують політичну стабільність, дотримання норм податкового законодавства та стабільність нормативно-правової бази.

В Україні існує правове забезпечення інвестиційної діяльності, за якого іноземним інвесторам гарантується захищеність їхніх коштів, повернення коштів при припиненні інвестиційної діяльності, стабільні та своєчасні виплати за інвестиційними вкладеннями, а також іноземним інвесторам надається національний режим, що дозволяє іноземцям вести бізнес на рівні із громадянами України. Та попри все наша держава програє в надійності інвестиційного клімату. Насамперед важливу або навіть першочергову роль відіграють зовнішні фактори, такі як боргова криза в Єврозоні, падіння цін на нафту в Росії. Несприятливі внутрішні фактори також відлякують інвесторів: рівень компетентності та послідовність дій влади, відповідність норм законодавства міжнародним нормам і рівень його дотримання, високий рівень корупції, недостатній рівень інфраструктури, корпоративного управління та судової системи.

Окрім вищеназваного сьогодні важливим фактором зниження інвестиційної активності є уповільнення темпів зростання світової економіки за рахунок погіршення ситуації в експортних галузях. На рівні з цим негативну роль відіграв і Національний банк, який з метою утримання валютного курсу вдався до жорсткості монетарної політики, що також сприяло зниженню темпів зростання економіки України.

За даними Держстату в січні – вересні 2012 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 4, 3 млрд дол. прямих іноземних інвестицій, що становить 91, 07 % до відповідного періоду 2011 року, у січні – вересні 2011 року – 138, 52 % до відповідного періоду 2010 року.

Обсяг внесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 1 жовтня 2012 року становив 52673, 8 млн дол., що на 5, 2 % більше обсягів інвестицій на початок 2012 року, та в розрахунку на одну особу населення складає 1157, 0 дол..

Відмітимо, що інвестиції спрямовуються у вже розвинені сфери економічної діяльності (рис. 1). На підприємствах промисловості зосереджено 32, 0 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, в фінансових установах – 29, 8 %.

Рис. 1. Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними видами економічної діяльності (у % до загального обсягу інвестування)

На підприємствах промисловості зосереджено 16866, 0 млн дол. (32, 0 %), у т.ч. переробної – 13935, 8 млн дол., з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – 1506, 6 млн дол., добувної – 1423, 5 млн. дол. Серед галузей переробної промисловості у підприємства металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів внесено 6136, 6 млн дол. прямих інвестицій, виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2995, 3 млн дол., хімічної та нафтохімічної промисловості – 1320, 6 млн дол., машинобудування – 1155, 5 млн дол., виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції – 1012, 7 млн дол..

У фінансових установах акумульовано 15701, 8 млн дол. (29, 8 % загального обсягу) прямих інвестицій, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 8522, 6 млн дол. (16, 2 %), у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5502, 9 млн дол. (10, 4 %). У фінансових установах акумульовано 16337, 9 млн дол. (31, 2 % загального обсягу) прямих інвестицій. В організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 8384, 8 млн дол. (16, 0 %), у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5469, 5 млн дол. (10, 4 %).

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає 82 % загального обсягу прямих інвестицій, входять (рис. 2): Кіпр – 15075, 5 млн дол., Німеччина – 7432, 7 млн дол., Нідерланди – 5040, 8 млн дол., Російська Федерація – 3706, 1 млн дол., Австрія – 3300, 7 млн дол., Велика Британія – 2396, 0 млн дол., Віргінські Острови (Брит.) – 1805, 7 млн дол., Франція – 1796, 8 млн дол., Швеція – 1578, 6 млн дол. та Швейцарія – 1085, 1 млн дол..

Рис. 2. Розподіл прямих іноземних інвестицій в Україну за основними країнами-інвесторами (у % до загального обсягу)

Незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки України від політики кількох країн – основних інвесторів.

Спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України (рис. 3). До восьми регіонів (Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, Автономної Республіки Крим та до м. Київ) надходить найбільше всього інвестицій – 87, 7 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.

Рис. 3. Розподіл залучених прямих іноземних інвестицій за основними регіонами-реципієнтами інвестицій України (у % до загального обсягу)

Структура за формами залучення іноземного капіталу за період 2002–2012 років значно змінилася. Так, у 2001–2004 рр. внески у вигляді рухомого і нерухомого майна займали від 28 до 36 відсотків. На сьогодні в структурі акціонерного капіталу нерезидентів домінують вкладення в грошових внесках.

Обсяги залучення капітальних інвестицій підприємств України у січні – вересні 2012 року складають 177, 5 млрд грн, що становить 117 відсотків до відповідного періоду 2011 року (рис. 4).

Рис. 4. Капітальні інвестиції, млрд грн.

Приросту капітальних інвестицій у січні – вересні 2012 року досягнуто в 19 регіонах. Найбільш активно у січні – вересні 2012 року освоювались капіталовкладення в Кіровоградській області (168, 7 % у порівнянні з відповідним періодом попереднього року), Одеській (157, 1 %), Полтавській (149, 0 %), Донецькій (136, 4 %), Київській (136, 3 %), Тернопільській (135, 7 %), Харківській (134, 3 %), Рівненській (133, 6 %), Луганській (129, 4 %), Волинській (128, 2 %). Найбільший спад інвестиційної активності відбувався у Хмельницькій області (82, 0 %).

Аналіз динаміки освоєних капітальних інвестицій свідчить про спад темпів їх зростання. Провідними сферами за обсягами залучення капітальних інвестицій залишаються: промисловість – 60, 5 млрд грн, будівництво – 24, 4 млрд грн, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 22, 8 млрд грн, діяльність транспорту і зв’язку – 24, 6 млрд грн, торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 17, 6 млрд грн.

За січень – вересень 2012 року порівняно з відповідним періодом 2011 року обсяги капітальних інвестицій у промисловість зросли на 7, 1 %. Це, насамперед, зумовлено збільшенням (на 24, 5 %) інвестицій у розвиток добувної промисловості та (на 4, 5 %) в підприємства з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води, частка яких становила 11, 1 та 8, 2 % від усіх капіталовкладень у промисловість відповідно.

У січні – вересні 2012 року збільшилися обсяги капіталовкладень на розвиток будівництва – на 47, 4 відсотка порівняно з відповідним періодом 2011 року (13, 8 % від їхнього загального обсягу); у діяльність готелів та ресторанів – 21, 0 % (0, 8 %); в охорону здоров`я та надання соціальної допомоги – на 24, 5 % (0, 8 %); у торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – на 32, 1 % (9, 8 відсотка); у діяльність транспорту і зв’язку – на 28, 4 % (13, 9 %); у сільське господарство, мисливство та лісове господарство – на 8, 3 % (5, 9 %); у фінансову діяльність – на 37, 5 % (2, 4 %).

У січні – вересні 2012 року зменшення капітальних інвестицій порівняно з відповідним періодом 2011 року спостерігалось в освіту – на 13, 4 % (0, 5 % до загального обсягу капітальних інвестицій); у надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту – на 26, 8 % (рис. 5).

Рис. 5. Розподіл освоєних капітальних інвестицій за сферами економічної діяльності (у % до загального обсягу)

Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких у січні – вересні 2012 року освоєно 61, 2 % капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 17, 5 %.

За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 4, 5 % та 1, 9 % капітальних інвестицій. Частка коштів населення на індивідуальне житлове будівництво становила 15, 7 % усіх капіталовкладень.

Така структура джерел фінансування капітальних інвестицій, зокрема домінування в ній внесків за рахунок власних коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості (рис. 6).

Рис. 6. Розподіл капітальних інвестицій за джерелами фінансування, %

Отже, Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні.

За підсумками рейтингу Світового банку " Ведення бізнесу 2013" (Doing Business 2013) Україна не тільки покращила свої позиції на 15 пунктів (до 137 місця із 185 країн), а і увійшла до списку із 23 країн світу-найбільших реформаторів умов ведення бізнесу у 2011–2012 роках, які оцінює даний рейтинг.

Україна також увійшла до списку країн-лідерів зростання у рейтингу серед країн СНД на ряду із Вірменією (+18 позицій до 32 місця), і на 9 позицій скоротила своє відставання від Росії, яка зайняла 112 місце у рейтингу Doing Business 2013.

Значне покращення позицій України за субіндексом " Започаткування бізнесу" (на 66 позицій) відбулося, у першу чергу, завдяки прийняттю Закону України від 21.04.2011 № 3263-VI " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва".

У рейтингу Doing Business 2013 за субіндексом " Сплата податків" Україна не лише покращила свої позиції на 18 місць, а й потрапила до десятки країн – найбільших реформаторів даної сфери діяльності за останні 7 років – 6 місце. Так, за даний період Україна наблизилась до оптимального значення на 31 в.п. (з 16% до 47% від оптимального значення). В Україні з проведенням податкової реформи поступово зменшується як рівень податкового навантаження, так і кількість та тривалість платежів із сплати податків.

Завдяки прийняттю та набуттю чинності ряду положень Податкового кодексу від 02.12.2010 № 2755-VI, Закону України 08.07.2010 № 2464-VI " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших нормативно-правових актів кількість податкових платежів на рік було скорочено до 28 проти 135 платежів у попередньому рейтингу.

Для суттєвого покращення місця України у рейтингу " Ведення бізнесу - 2013" актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.