![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Перший у списку залюбки може стати останнім.
квітня 7, 2012. No Comments»
Ось так ми постійно шукаємо комусь заміну. Незамінних людей немає. Але іноді потрібно дуже довго її шукати, усупереч великому хотінню. Є ще один варіант: внушити собі, що любиш. Це не імітація, а й справді бажання прийняти хорошу людину. Хоча це все одно неможливе. Тому багато із нас розчаровані в житті. Коли людина народжується, вона маленька, добра, щира, уміє любити… А коли дорослішає, чомусь жорстока, безжалісна, з ненавистю в очах. Це не стосується всіх. Але ще я переконана, що дехто змушує себе когось любити. Іноді навіть того, хто противний. Це страх. Страх залишить самотнім. Але такі відносини існують. І я зустрічала доволі навіть міцні відносини такого типу. А, можливо, не страх, а жага помсти. Помсти тому, хто образив, жага доказати, що ти кращий. Ось так прив’язуємось уже до нової людини, вона нам подобається. Але безсуперечно охоплює страх. Знову влюбитись. Люди, які, наприклад, В “контакті”, були першими, усе одно з часом не входитимуть навіть в двадцятку, або ще краще- їх не буде більше навіть у списку друзів. Це найпростіше видалити когось із сторінки, залишиться лише з пам’яті. Але! ЗАВЖДИ РОБІТЬ ОСТАННІЙ КРОК НАЗУСТРІЧ!!! Може, це і буде тією першою……………………. P.S: Навіть майже забувши “минуле”, сторінку якось машинально ми буде відвідувати… Posted in просто будь собою Ніченькою темною… березня 11, 2012. No Comments» Буває, що не спиться. І цілу ніч на проліт в голову лізуть безліч думок. А взагалі, я вважаю, що саме ці думки є найправдивішими. Найчастіше в такі моменти роиться сумно. Сумно від того, що ще ввечері було весело. У вікні місяць, темінь, жодної людини. Здається, що ти один у цьому світі. Хочеться подивиись на мобільний, побачити пропущені виклики і передзвонити. Байдуже кому. Аби лише хтось послухав, сказав хоча б одне приємне слово. Але розумієш, що пропущених нема і в таку годину всі сплять, тому дзвонити не потрібно, адже у відповідь почуєш кілька незлих теплих слів, або ж короткі гудки… Після чого набереш знову і тебе вб’ють слова: “абонент недоступний”. Найстрашніше, якщо вже доводилось їх чути в тому випадку, якщо близька людина залишила цей світ назавжди і тільки ці слова впевнили тебе в цьому. От, наприклад, дзвонить тобі малознайома людина і говорить, що “когось” більше немає в живих. Ти дякую, кладеш слухавку, відходиш на хвилинку і аж тоді до тебе доходить, що було щойно сказано.. Невіриш, набираєш номер і… ” Абонент знаходиться поза зоною досяжності..” Усе. Розумієш, що кінець і аж тоді почитаються сльози. Тому, можливо, й хтось не ризикую дзвонити другий раз, боячись почути саме ці 2-3 слова, сказаних ніжним жіночим голосом. Адже ніч має свої права. Страшно, коли перед тобою тяжкий вибір, від якого залежить усе твоє життя. І саме про нього думки будуть у безсонну ніч. Так чи інакше? Немає кого запитати поради, адже це твоє життя. Здавалось часу подумати є, але хвилини все швидше летять і від цього стає також страшно. Звісно ж хвилини летітимуть днем, а от ніч… Таке враження, що спеціально дали тобі вічність, щоб не схибити. Сумління теж дається в знаки. Адже, можливо, ти добре знаєш, як вигідніше, і водночас, як писано долею. Кинути монетку? Ні, це надто страшно і, скажемо так, ризиковано. Ось! Розумієш і боїшся, що випаде не те… Не дарма ж кажуть, що байдуже, що випаде, головне, що коли монета ще летить, людина вже розуміє, що саме бажає. А ще в моменти безсонниці згадуєш людей. Близьких. Тих, що є частиною твого життя. Згадуєш, що вони говорили днем, обов’язково згадаєш образи. А також тих, кого образили. Не хочеться чомусь в такі хвилини тримати зло, краще вже виплакатись. І стане легко на душі. Буває, що не можеш плакати… Місяцями, роками… Такі люди бідні, аж нещасні. Той хто тримає все в собі- стає байдужим до життя. Обов’язково дівчина згадає хлопця, хлопець подумає про дівчину. Подумає, чому саме так він/вона вчинили. Чому тоді було нестерпно боляче, а зараз байдужість та стабільний пульс. Виникає бажання пробачити і почати все з чистого аркуша. Але ж розумієш, що це не та людина, знаєш, що тримаєш її в своєму житті лише через те, що не хочеться відпускати. Знаєш, що це не ті шалені відчуття, яких хотілося б. Знаєш, що хочеш викреслити із життя… І хочеш, щоб він/ вона зовсім цього не хотіли. Бажаєш, щоб усе були лише твоєю фантазією і не більше. Хочеш, що він/вона побули в цю ніч з тобою. Хоча б просто помовчали. Але разом. А ще розумієш, що ще не довго тривати таким відносинам, адже ви все далі одне від одного. З кожним днем. Уже навіть відвикли від того, що раніше дня не могли прожити “окремо”. І знову хочеш залишити все як є. Але звісно не вийде. Скільки разів не намагалися б. Ні, вийде, але ще не зараз. А тоді, коли вже буде пізно. Тоді, коли він/вона зрозуміє ту відсутність когось. Стілець в серці, порожній. Але цей хтось (ви) вже підете, а залишите лише порошній стілець. Але не зазнавайтесь, адже і у вашому серці також буде те крісло, яке не зможе зайняти більше ніхто в цьому світі. Воно буде пустим. “Страшні слова, коли вони мовчать”… Такі ночі даються нам від Всевишнього і варто їх використовувати для вланого ж блага. І не вважати ці думки, які прийдуть, божевільними. Posted in просто будь собою
|