Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Організація бібліотекознавчих досліджень в Україні на сучасному етапі.
Бібліотекознавство – це наукова дисципліна документно-комунікаційного циклу, яка теоретично відтворює бібліотеку як наукове поняття й об'єкт реальності у всіх її зв'язках і опосередкуваннях. Перша школа бібліотекознавства була створена Дьюї Мелвілом (Melvil Dewey) у Колумбійському університеті у 1887 році (Українська радянська енциклопедія: [у 12 т.] / [за ред. М. П. Бажана]. — 2-ге вид. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1974—1985). Бібліотекознавство – це галузь науки, що вивчає цілі, принципи, вміст, систему і форми суспільного користування книгами (Крупськая Н. До., Про бібліотечну справу, М., 1957). Бібліотекознавство - це комплексна соціогуманітарна наука про закономірності розвитку і функціонування бібліотек, історію та зміст документальних джерел. Бібліотечна думка почала формуватися разом з появою бібліотек як установ, призначених для збирання, зберігання і використовування рукописних, друкованих книжок та інших носіїв інформації (Библиотековедение: общий курс: ученик. – М..: Книжная палата, 1988.– 224 с.). Глава 1. Становлення бібліотекознавства як наукової дисципліни Мета бібліотекознавства - оптимізація соціального використання інформації у вигляді публікацій, через бібліотечну справу. Як предмет і об’єкт є бібліотечна справа і бібліотека як соціальний інститут, який організовуює суспільне використання творів друку. Обєкт бібліотекознавства – органічно-цілісна, динамічна система, яка складається: з І. у вигляді публікацій, читач, бібліотекар. Предмет Б. – забезпечення бібліотекарю масова за масштабами та індивідуальна за формою реалізація взаємодії читачів з інформацією у вигляді публікацій. Елементи бібліотекознавства: наукові закони, наукові теоріх, наукові дослідження, методи дослідження, понятійний апарат, факти, дані спостережень. Структура Б., як науки: теорія, історія, методика і методологія, організація та управління. Загальне Б. – вивчає загальні, теоретичні, історичні, організаційні, об’єкт, предмет, структуру, терміни, концепції, історію Б. Спеціальне Б. – це комплекс розділів Б., змістом яких є вчення про різні частини бібліотеки як системи а саме: фонди, каталоги, континент користувачів, матеріально-технічну базу. Б. як навчальна дисципліна: загальний курс, історія, Б. психологія, статистика, професіологія, фондознавство, менеджмент, маркетинг. Дослідження - пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь (Великий тлумачний словник сучасної української мови). Досліджували: Алчевська, Крупська, Рубакін, Покровський, Хавкіна, Швецова-Водка. Досліджується об’єкт – інформація-бібліотекар-споживач. Інформаційні науки Б.: книгознавство, інформатика, культурологія, соціологія, економіка, управління, педагогіка, психологія, філософія, логіка, історія. Аспірантура: НБУВ, ВНЗ, бібліотеки, КНУКіМ, Харківській державній академії культури, Рівненського державного гуманітарного університету, Української академії друкарства. Докторантура: Харківської державної академії культури. Захист дисертацій: НБУВ, Харківській державній академії культури. Складають дисципліни: філософія, англійська, книгознавство, Б. і бібліографія, історія та соціальні комунікації. Бібліоме́ трія — використання математичних та статистичних методів вивчення потоків наукових документів (книг, періодичних видань, та ін.) з метою виявлення тенденцій розвиткупредметних галузей, особливостей авторства і взаємного впливу публікацій. Бібліометричні зв'язки, такі як цитування, взаємне цитування і взаємні посилання, авторське співцитування і колективне авторство, забезпечують документне підтвердження комунікацій у межах наукових галузей і між ними. Бібліометрія зародилася в 60-і роки; пов'язана вона з кількісним аналізом документальних потоків. Термін «бібліометрія» ввів в 1969 році англійський вчений Алан Прічард. Вся бібліометрія побудована на аналізі даних про публікації — бібліографічних даних. Об'єктами вивчення при бібліометричному аналізі науки є публікації, згруповані за різними ознаками (сегменти документопотоку, мікропотоки): авторами, журналами, тематичними рубриками, країнами та ін. Можливі два підходи до квантифікації інформаційних потоків: · перший — коли простежується динаміка досліджуваних об'єктів (публікацій, авторів, їх розподіл за країнами, рубриками наукових журналів тощо); · другий підхід — коли виявляються зв'язки між об'єктами, їх кореляція, класифікація. Розвиток цих двох підходів до дослідження науки тісно пов'язаний з появою унікальних баз даних Інституту наукової інформації ISI (Institute for Scientific Information, Philadelphia, USA). Бази даних ISI являють собою ідеальний полігон для бібліометричного аналізу, оскільки вони включають не тільки стандартні бібліографічні дані світового корпусу публікацій, але також і всі посилання, які є в цих публікаціях. Статистика публікацій та їх цитування дозволяє виявляти закономірності, темпи розвитку науки і відзначати несподівані «прориви». Завдяки базам даних ISI стало можливим ввести ряд кількісних критеріїв для оцінки стану науки в цілому і окремих її областей, а також оцінити внесок різних країн у загальносвітовий прогрес. Дослідження: · Дурєєва Т.А. · Мухамед'яров Н.Н. · Пасмор Ю. В. · Грабар Н.Г. · Литвиненко О. О. · Медведєва В.М. · Пашкова В.С. · Литвин Т.О. · Давидова І.О. · Остапчук Ю. А. · Трачук Л. Ф. · Вахнован В. Ю.
|