Теоретичні засади видавничої справи як галузі книгознавства.

Видавнича справа, галузь культури і виробництва, пов'язана з підготовкою, випуском і поширенням книг, журналів, газет, образотворчих матеріалів і інших видів друкарської продукції. Рівень, об'єм і напрям І. д. визначаються матеріальними соціально-політичними і культурними умовами життя суспільства.

Книгозна́ вство, бібліологія — комплекс суміжних, тісно пов'язаних, але відносно самостійних наукових дисциплін суспільного циклу, що вивчають книгу, процеси її створення, розповсюдження та використання, а також галузі культури та народного господарства, що виконують ці процеси (Швецова-Водка Г.М. Загальна теорія документа і книги. — Київ: Знання, 2014. — 405 с.).

Книгозна́ вство - наука про книгу як об’єктивне явище соціальної дійсності, синонім до поняття бібліологія. Вивчає книгу як предмет матеріал. культури, її осн. елементи, типи й види; розкриває її функції (Мигонь К. Наука о книге: Очерк проблематики. Москва, 1991).

Книгознавство – теоретична дисципліна про книгу і книжкову справу, синонім поняття бібліологія. Вивчає книгу як предмет матеріальної культури, її основні елементи, типологію, розкриває функції книги, у т. ч. соціальну; подає визначення книгознавства як теоретичної науки, його об'єкт, предмет, структуру, розкриває книгознавчі методи досліджень, зв'язки зі спорідненими дисциплінами тощо. На сьогодні загальноприйнятої дефініції К. не існує (Українська бібліотечна енциклопедія на сайті НПБУ).

Дослідження - пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь (Великий тлумачний словник сучасної української мови).

Тривалий час К. вважали комплекс. дисципліною, що об’єднувала науки, об’єктом вивчення яких була книга: бібліотекознавство, бібліографознавство, бібліополістика, редакц.-видавн. справа тощо. Нині ці дисципліни є самостійними, і об’єктом їх дослідж. є не лише книги, а й ін. засоби масової комунікації, зокрема електронні. Книгу в К. розглядають у системі книжк. справи, тобто в конкрет. галузі її функціонування – від створення книги, реєстрації, до процесів її розповсюдження й сприйняття читачем.

Видавнича справа – це сукупну діяльність видавництв, що складаєтьс з випуску різноманітних видів творів друку: книг, газет, журналів, нот, календарів, образотворчої продукції (Маркус В.А. Организаци и зкономика издатель- ского дела: Учебник. -М: " Книга", 1964. -360 с.).

Видавнича справа – це и сукупність галузей культури та народного господарства, що забезпечують створення, розповсю­ дженн та використанн книги (Васильєв В.И. Издательска деятельность Академии наук в ее историческом развитии (от зарождени до на­ ших дней) /РАН, Науч. Совет по истории мировой куль­ тури. -М.: Наука 1999. -Кн.2.-318).

До складу книгознавчого комплексу наук традиційно включають загальну теорію книгознавства, науку про видавничу справу, про поліграфію, книжкову торгівлю (бібліополістику), бібліотечну справу (бібліотекознавство), бібліографію (бібліографознавство), теорію бібліофільства тощо. Кожна з книгознавчих дисциплін становить, у свою чергу, комплекс відносно самостійних галузей знань і розглядає свій предмет досліджень у трьох рівнях – історичному, сучасному (теорія та практика) й прогностичному.

Серед книгознавчих дисциплін найбільш активно розвивається історія книги, яка на сьогодні є вже усталеною науковою дисципліною.

Разом з тим розвиваються і інші галузі історичного книгознавства, тобто дисципліни, які вивчають не лише пам'ятки писемності чи стародруки, історію друкарства та видавничої справи, але й історію книжкового мистецтва, історію книжкової торгівлі, історію бібліофільства, історію бібліотек, історію бібліографії та ін.

Базовий термінологічний апарат К. закріплено у державних стандартах видавничої галузі, а також у виданому Книжковою палатою України тлумачному довіднику «Словник книгознавчих термінів» (К., 2003).

Останнім часом в Україні активно розвиваються науки на межі К. та інших історичних дисциплін, зокрема кодикологія (Л. А. Дубровіна), книжкове пам'яткознавство (Г. І. Ковальчук), історія видавничої та, загалом, книжкової справи (Т. І. Ківшар, М. С. Тимошик, М. П. Ковальський, С. С. Петров), бібліопегістика (О. М. Гальченко), а також мистецтво книги (Б. В. Валуєнко, Д. В. Степовик).

К. як навчальна дисципліна викладається у вузах культури, видавничої справи та поліграфії.

За визначенням, стандарт - нормативно-технічний документ, що встановлює вимоги до груп однорідної продукції (в деяких випадках і до конкретної продукції), правила її розробки, виробництва і застосування.
За сферою дії стандарти можуть бути державними (ГОСТ), галузевими (ОСТ) і республіканськими (РСТ). Нас цікавлять перші дві групи стандартів, що застосовуються в книговиданні.
З числа діючих стандартів, що регламентують видавничу діяльність, назвемо деякі:
- ГОСТ 7.60-90. Видання. Основні види. Терміни та визначення. (Після прийняття стандарту галузі ОСТ 20.130-97 < Видання. Терміни та визначення> готуються зміни);
- ГОСТ 7.

4-95. Видання. Вихідні відомості;
- ГОСТ 7.9-95. Реферат і анотація. Загальні вимоги;
- ГОСТ 7.12-93. Бібліографічний запис. Скорочення слів російською мовою. Загальні вимоги та правила;
- ГОСТ 7.62-90. Знаки для розмітки оригіналів і виправлення коректурних і пробних відбитків. Загальні вимоги;
- ГОСТ 7.21-80. Підручники та навчальні посібники для 1-10-х класів загальноосвітньої школи. Видавнича оформлення та поліграфічне виконання. Технічні умови;
- ГОСТ 7.53-86. Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг;
- ГОСТ 5773-90. Видання книжкові та журнальні. Формати;
- ГОСТ 132-78. Папір для друку.

Розміри;
- ГОСТ 29.115-88. Оригінали авторські і текстові видавничі. Загальні технічні вимоги;
- ГОСТ 29.124-94. Видання книжкові. Загальні технічні умови;
- ГОСТ 29.127-96. Видання книжкові для дітей. Загальні технічні умови;
- ГОСТ 29.76-87. Оригінал-макет для поліграфічного репродукування. Загальні технічні вимоги.
Стандарти охоплюють самі різні сторони видавничої та поліграфічної практики.
Діюча система стандартів у галузі видавничої справи є серйозною основою для підвищення якості видавничої продукції.