![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Смирні діти, тихі дівчата, 1
До 50-ї річниці від дня Безсмертя О.Ольжича-Кандиби Дзвін.- 1994. - № 6. - с.138-144. „Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди. І схочеш ти вернуть собі Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас – боги скурі, Над нас – глухі й нечулі...” - так співали соловї О.Олеся в його найпопулярнішому романсі „Чври ночі”. Хотілось би додати – чпри саме української ночі, але це було б неправильно, бо слухав тоді ніжний і довірливий поет українських соловїв фаустівськими, отже гімецькими всезнаюче-зрозумілими „вухами”. Чи була в цьому вина О.Олеся? Важко сказати, бо рівнявся він на модні тоді №авангардний Захід”, до якого скеровував українську культуру поривистий і честолюбивий П.Куліш, що звертався у 1882 р. „До рідного народу, подаючи йому український переклад Шекспіровських творів”: Народ без пуття, без честі і поваги, Без правди в письменах, завітах предків диких... Трохи скоріше, у 1857 р. У поемі „Неофіти” Т.Шевченко порадив людям світу: Молітесь Богові одному, Молітесь правді на земіл, А більше на землі нікому Не поклонітесь. У цих штрихах із творчості двох великих українців прослідковується модель розвитку української літератури, культури, а разом – духовності. Віддаючи данину поваги за все зроблене для України П.Кулішем, зауважимо, що, звинувачуючи рідний народ у „безпутті”, він мимоволі сам підбивав його зійти зі шляху, бо побачив „всесвітнє дзеркало” в земному ідеалі, а це – ідолопоклонництво. Що ж – „боги скупі” та єдиний щедрий Бог Вседержитель, бо через три роки після написання поезії „Чари ночі”, а саме 8 липня 1907 року подарував О.Олесеві сина, котрому вдалося відчути у всій повноті ще за життя протилежне – вічність життя і миттєвість смерті. Відчути так, як ще, напевно, ніхто із землян після Христа не відчував... Йому були дані неймовірні у земному розумінні сили, щоб покинути наш світ у розквіті життя через свідому смерть, ідучи прокладеним шляхом Ісуса Христа. А точніше, Олег Кандиба-Ольжич не сам пішов із земного життя – його, як сміття, як зайвину, як бурян, знищили у цьму спільному для всіх богоданному світі, спаливши закатоване тіло у вогні крематорію. І хто це зробив? Ні, уже не азіати, а нащадки Фауста, що поріднившись з Мефістофелем, модернізованим чортом, дияволом, сатаною, з тим, що має ще десятки тисяч імен, бо повинен хоч різними одягами, масками, іменами прикривати свою лукаву гординю, яка в діях так однаково повторюється впродовж тисячоліть. Тому й розпяли молодого вченого, поета, борця за волю України „модернізовано”, і як висловився Л.Череватенко: ”З праху О.Ольжича, отже, зварили мило для Третього Рейху”. Але за що після довгих катувань так жорстоко обійшлися з уже мертвим тілом такої чесної і безвинної людини, як Ольжич? І вдумаймось – сталось це всього лиш пятдесят років тому в центрі „цивілізованої” Європи. О.Ольжич не Христос, але розпяли їх за одне - за Господню правду, яку вони несли людям ьа якій єдиній на землі радив молитись Т.Шевченко. Бо повірити, що О.Ольжич разом з невеликими групами українських націоналістів у червні 1994 р. Представляв для уже капітулюючого Третього Рейху якусь небезпеку – йе, як не боляче признати, але усе ж міф. Ми не хочемо створювати ще один міф – про славетного О.Ольжича-Кандибу, ще одного мученика праведного народу. Бо О.Ольжич не мученик, а герой, він занадто земний у своїй святості; він не з минулих, а з майбутніх поколінь землі, щоб стати міфом. Але потрібно, щоб за солодкопафосними фразами про Ольжича-революціонера не пропало головне – ідея, в імя якої він звершив свій подвиг. Бо ідея ця -не мертва балаканина, якої так не любив поет, а освячена Господнім Зором дорога, якою тисячоліттями уже ідуть мільйони мучеників та героїв, і веде вона аж до Другого пришестя Христа. Але чому людина так невдячно порушила цю ідилію? Що змусило її повернути з наміченого Богом шляху, і віддати не тільки себе, а й наступні покоління свого роду в жах темряви й спотвореної боротьби за фізичне виживання ціною гноблення та смерті Інших, створених за Господньою подобою, людей? Як починався цей розбрат людини, що відвернув її від Бога Істинного, І повів увесь людський рід до провалля темряви, повів з раю до пекла на землі? Відповідаючи на це питання, О. Ольжич не відходить від традиційного релігійного пояснення бід людства, початок яких у бунті Диявола проти Бога-Твор-ця. Але зваблення людини Дияволом через «яблуко Єви», як це трактують староєврейські письмена, для поета, напевно, занадто вже просте, навіть враховуючи усю образність пояснення. О. Ольжич, очевидно, розуміє, що воно зображає Бога якимось малим і амбіційним. Таке пояснення не рятує думаючу людину в критичній ситуації життя, а навпаки — може навіть ще більше роз'єднати з Богом. І це яскраво продемонстрував у своїй повісті-поемі українець О. Туринський. Переживаючи нелюдські страждання, що випали на долю військовополонених у Першій світовій війні, герой повісті «Поза межами болю» дивиться в «очі, що більмом божевілля заходять», таких самих, як він, приречених на мученицьку смерть напівістот, і не може витримати їх зору. На грані земного життя його спокушує думка: Але хтось, що сховайся у хмарах, їх бачить. Бачить і каменем сидить на скам'янілому небі... Його ханлюс яблуко Єви... Його хіилюс пилинка на нозі трутня... А не схвилює його пекло людського болю! О Боже! Який ти малий, який ти марний супроти людського страждання!» Чи не впізнаємо у цих думках ідей європейця Ф. Ніцше, який навіть звинувачував людину в егоїзмі, бо вона не мас великодушності простити Богу його помилку. Німецький філософ, може, і не винен, що в афоризмі проголосив цю жалюгідну ідею. Та втім, хіба вона нова в світогляді німців? Згадаймо хоч би Гетіаського «благородного» Мефістофеля з «роздвоєною» душею, з яких «одна впилась жаждиво в світ земний І розкошує з ним в любовній млості. А друга рветься в тузі огневій У неба рідні високості» 5. Коли послухаєш «європейських» німців, що промовляють до нас устами своїх найвизначніших філософів, то й справді ще повіриш, що О. Ольжи-ча й мільйони інших людей закатували й спалили не вони разом зі своїм «благородним» чортом, а Бог. Та в тому то й велич нашої віри, а з нею і літератури, що ми не повірили в це. Відкинув таке нашіптування Диявола й українець з цитованої повісті О. Турянського. Він зумів з дна безодні побачити Сонце — Світло Господнього Духа, і віра врятувала його єдиного з-поміж семи приречених на смерть чужинців. Не вірив у подібне нашіптування й О. Ольжич. Він розумів увесь трагізм для людини від вдаваного/ штучного й брехливого розуму Сатани. Той, хто дорівняв себе до Бога, бо створений Ним, не хоче збагнути головного — Бог давав і дає життя кожному, але наблизитись до Нього й скористатися його Мудрістю та Ласкою може тільки той, хто справами своїми І чистими помис лами доведе готовність служити Всевишньо- Бог ясний між людьми ходить.! Бог навчає людей роботи: і «Розбудіте, полийте потом, І уродить земля, уродить». А Диявол його не чус. Загадався, схиливсь на ногу: «Вепр забитий з лука тугого, Коло ватри також смакує». У трактуванні Олега Ольжича Бог набирає Диявол, отой споконвічний носій зла з по стійно новими масками, у творах О. Ольжича входить у людську свідомість поволі, протягом тисячоліть, вибираючи усе складніші й криваві- ші форми згуби людських душ. Він невпинний у своїх змаганнях з Богом:.1 Бог рече: мі буде громада, ': | Смирні діти, тихі дівчата, 1
|