Смирні діти, тихі дівчата, 1

До 50-ї річниці від дня

Безсмертя О.Ольжича-Кандиби

Дзвін.- 1994. - № 6. - с.138-144.

„Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі

Як Фауст, дні минулі...

Та знай: над нас – боги скурі,

Над нас – глухі й нечулі...”

- так співали соловї О.Олеся в його найпопулярнішому романсі „Чври ночі”. Хотілось би додати – чпри саме української ночі, але це було б неправильно, бо слухав тоді ніжний і довірливий поет українських соловїв фаустівськими, отже гімецькими всезнаюче-зрозумілими „вухами”. Чи була в цьому вина О.Олеся? Важко сказати, бо рівнявся він на модні тоді №авангардний Захід”, до якого скеровував українську культуру поривистий і честолюбивий П.Куліш, що звертався у 1882 р. „До рідного народу, подаючи йому український переклад Шекспіровських творів”:

Народ без пуття, без честі і поваги,

Без правди в письменах, завітах предків диких...

Трохи скоріше, у 1857 р. У поемі „Неофіти” Т.Шевченко порадив людям світу:

Молітесь Богові одному,

Молітесь правді на земіл,

А більше на землі нікому

Не поклонітесь.

У цих штрихах із творчості двох великих українців прослідковується модель розвитку української літератури, культури, а разом – духовності. Віддаючи данину поваги за все зроблене для України П.Кулішем, зауважимо, що, звинувачуючи рідний народ у „безпутті”, він мимоволі сам підбивав його зійти зі шляху, бо побачив „всесвітнє дзеркало” в земному ідеалі, а це – ідолопоклонництво.

Що ж – „боги скупі” та єдиний щедрий Бог Вседержитель, бо через три роки після написання поезії „Чари ночі”, а саме 8 липня 1907 року подарував О.Олесеві сина, котрому вдалося відчути у всій повноті ще за життя протилежне – вічність життя і миттєвість смерті. Відчути так, як ще, напевно, ніхто із землян після Христа не відчував... Йому були дані неймовірні у земному розумінні сили, щоб покинути наш світ у розквіті життя через свідому смерть, ідучи прокладеним шляхом Ісуса Христа.

А точніше, Олег Кандиба-Ольжич не сам пішов із земного життя – його, як сміття, як зайвину, як бурян, знищили у цьму спільному для всіх богоданному світі, спаливши закатоване тіло у вогні крематорію. І хто це зробив? Ні, уже не азіати, а нащадки Фауста, що поріднившись з Мефістофелем, модернізованим чортом, дияволом, сатаною, з тим, що має ще десятки тисяч імен, бо повинен хоч різними одягами, масками, іменами прикривати свою лукаву гординю, яка в діях так однаково повторюється впродовж тисячоліть. Тому й розпяли молодого вченого, поета, борця за волю України „модернізовано”, і як висловився Л.Череватенко: ”З праху О.Ольжича, отже, зварили мило для Третього Рейху”. Але за що після довгих катувань так жорстоко обійшлися з уже мертвим тілом такої чесної і безвинної людини, як Ольжич? І вдумаймось – сталось це всього лиш пятдесят років тому в центрі „цивілізованої” Європи.

О.Ольжич не Христос, але розпяли їх за одне - за Господню правду, яку вони несли людям ьа якій єдиній на землі радив молитись Т.Шевченко. Бо повірити, що О.Ольжич разом з невеликими групами українських націоналістів у червні 1994 р. Представляв для уже капітулюючого Третього Рейху якусь небезпеку – йе, як не боляче признати, але усе ж міф.

Ми не хочемо створювати ще один міф – про славетного О.Ольжича-Кандибу, ще одного мученика праведного народу. Бо О.Ольжич не мученик, а герой, він занадто земний у своїй святості; він не з минулих, а з майбутніх поколінь землі, щоб стати міфом. Але потрібно, щоб за солодкопафосними фразами про Ольжича-революціонера не пропало головне – ідея, в імя якої він звершив свій подвиг. Бо ідея ця -не мертва балаканина, якої так не любив поет, а освячена Господнім Зором дорога, якою тисячоліттями уже ідуть мільйони мучеників та героїв, і веде вона аж до Другого пришестя Христа.

Але чому людина так невдячно порушила цю ідилію? Що змусило її повернути з наміченого Богом шляху, і віддати не тільки себе, а й наступ­ні покоління свого роду в жах темряви й спотво­реної боротьби за фізичне виживання ціною гноблення та смерті Інших, створених за Господ­ньою подобою, людей? Як починався цей розбрат людини, що відвернув її від Бога Істинного, І повів увесь людський рід до провалля темряви, повів з раю до пекла на землі? Відповідаючи на це питання, О. Ольжич не відходить від тради­ційного релігійного пояснення бід людства, початок яких у бунті Диявола проти Бога-Твор-ця. Але зваблення людини Дияволом через «яблуко Єви», як це трактують староєврейські письмена, для поета, напевно, занадто вже прос­те, навіть враховуючи усю образність пояснення. О. Ольжич, очевидно, розуміє, що воно зобра­жає Бога якимось малим і амбіційним. Таке по­яснення не рятує думаючу людину в критичній ситуації життя, а навпаки — може навіть ще більше роз'єднати з Богом. І це яскраво проде­монстрував у своїй повісті-поемі українець О. Туринський. Переживаючи нелюдські страж­дання, що випали на долю військовополонених у Першій світовій війні, герой повісті «Поза ме­жами болю» дивиться в «очі, що більмом бо­жевілля заходять», таких самих, як він, прирече­них на мученицьку смерть напівістот, і не може витримати їх зору. На грані земного життя його спокушує думка:

Але хтось, що сховайся у хмарах, їх бачить. Бачить і каменем сидить на скам'янілому небі... Його ханлюс яблуко Єви... Його хіилюс пилинка на нозі трутня... А не схвилює його пекло людського болю! О Боже!

Який ти малий, який ти марний супроти людського страждання!»

Чи не впізнаємо у цих думках ідей європейця Ф. Ніцше, який навіть звинувачував людину в егоїзмі, бо вона не мас великодушності прости­ти Богу його помилку. Німецький філософ, може, і не винен, що в афоризмі проголосив цю жалю­гідну ідею. Та втім, хіба вона нова в світогляді німців? Згадаймо хоч би Гетіаського «благород­ного» Мефістофеля з «роздвоєною» душею, з яких «одна впилась жаждиво в світ земний І роз­кошує з ним в любовній млості. А друга рветь­ся в тузі огневій У неба рідні високості» 5. Коли послухаєш «європейських» німців, що промов­ляють до нас устами своїх найвизначніших фі­лософів, то й справді ще повіриш, що О. Ольжи-ча й мільйони інших людей закатували й спалили не вони разом зі своїм «благородним» чортом, а Бог. Та в тому то й велич нашої віри, а з нею і літератури, що ми не повірили в це. Відкинув таке нашіптування Диявола й українець з цито­ваної повісті О. Турянського. Він зумів з дна безодні побачити Сонце — Світло Господнього Духа, і віра врятувала його єдиного з-поміж семи приречених на смерть чужинців.

Не вірив у подібне нашіптування й О. Ольжич. Він розумів увесь трагізм для людини від вдава­ного/ штучного й брехливого розуму Сатани. Той, хто дорівняв себе до Бога, бо створений Ним, не хоче збагнути головного — Бог давав і дає життя кожному, але наблизитись до Нього й скористатися його Мудрістю та Ласкою може тільки той, хто справами своїми І чистими помис лами доведе готовність служити Всевишньо-
му, а водночас — й усім його земним дітям. Ось,
де ця сила віри, яку черпає О. Ольжич, мільйони
українців, мільярди людей усього світу в бороть-
бі проти сил зла, сил Диявола і його земних на-
щадків упродовж Історії існування людства.
Поет писав у одному з віршів: ї

Бог ясний між людьми ходить.!

Бог навчає людей роботи: і

«Розбудіте, полийте потом, І уродить земля, уродить».

А Диявол його не чус.

Загадався, схиливсь на ногу:

«Вепр забитий з лука тугого,

Коло ватри також смакує».

У трактуванні Олега Ольжича Бог набирає
традиційних а українському світосприйманні рис
турботливого й мудрого господаря світу, та
обов'язково хлібодара. Поет тонко відчув по-
чаток звиродніння людини, що почався з пер-
шого вбивства, з вперше пролитої крові. Кожен
із менш-більш чутливою психікою сприйняття,
напевно, відчув той психічний бар'єр, який пе-
реступие, беручи перший раз участь у вбивстві
тварини. Нестор Махно, якого російська пропа-
гандистська література зобразила пізніше манья-
ком і вбивцею, дуже тонко передав це відчут-
тя в одному з ранніх віршів. Він змалював вбив­
ство у душі дитини, котра бачить, як батько роз-
стрілюс собаку. Кров для більшості людей не
просто «рідка тканина, що циркулює в кров о-
носній системі хребетних тварин і людини»,
а назавжди залишається чимось набагато біль­
шим— священним коли розумієш це, яким
всесвітньо-всеохоплюючим жахом звучать тоді
слова О. Ольжича: «Кров у наших криницях»,
Людство за тисячоліття свого Існування про-
лило вже стільки людської крові, яка ще теплою,
паруючою просочилася через земні капіляри до
наших криниць, що ми насправді вже тисячо літ-
тями п'ємо воду з присмаком крові, тому й не
маємо уявлення про смак первісної цілющої
води. Про неї залишились тільки легенди. і

Диявол, отой споконвічний носій зла з по­ стійно новими масками, у творах О. Ольжича входить у людську свідомість поволі, протягом тисячоліть, вибираючи усе складніші й криваві- ші форми згуби людських душ. Він невпинний у своїх змаганнях з Богом:.1

Бог рече: мі буде громада, '_: |
Мудрі старці, врочисті свята,

Смирні діти, тихі дівчата, 1