Прибуток — це .

а) виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням ма­хальних і прирівняних до них витрат;

б) частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність;

в) виручка від підприємницької діяльності;

г) дохід підприємства.

5. Основною умовою одержання підприємством певної суми прибутку є...

а) перевищення доходів над витратами;

б) здійснення господарської діяльності в певному обсязі;

в) задоволення попиту.

6. Прибуток від реалізації продукції— це...
а) виручка від.реалізації продукції;

б) грошове вираження вартості товару;

в) різниця між обсягом реалізованої продукції у вартісному вираженні (без ПДВ та акцизу) та її повною собівартістю;

г) чистий прибуток підприємства;

д) витрати на виробництво реалізованої продукції.

7. Рентабельність — це...

а) частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

б) відносний показник ефективності діяльності підприємства;

в) різниця між виручкою та прямими витратами;

г) абсолютний показник ефективності роботи підприємства;

д) відношення валових витрат на виробництво до обсягу товарної продукції.

8. Рентабельність підприємства — це...
а) одержуваний підприємством прибуток;

б) відносна дохідність або прибутковість, що вимірюється у від­сотках до витрат коштів або капіталу;

в) відношення прибутку до середньої вартості основних фондів та оборотних коштів;

г) балансовий прибуток на 1 грн. обсягу реалізованої продукції;

д) відношення прибутку до ціни виробу.

9. Рентабельність окремих видів продукції обчислюється як...

а) відношення прибутку, що включається в ціну виробу, до ціни виробу;

б) відношення прибутку від реалізації до виручки від реалізації;

в) відношення балансового прибутку до середньої вартості майна підприємства;

д) відношення балансового прибутку до середньої вартості основ­них фондів і матеріальних оборотних коштів.

10. Рентабельність продукції визначається як...

а) співвідношення балансового прибутку та обсягу реалізації про­дукції;

б) співвідношення прибутку від реалізації продукції та виручки від реалізації (без ПДВ та акцизу);

в) співвідношення балансового прибутку та середньої вартості майна підприємства;

г) співвідношення балансового прибутку та середньої вартості основних фондів та оборотних коштів.

11. Рентабельність сукупних активів характеризує...
а) ефективність використання оборотних коштів;

б) ефективність використання основних фондів підприємства;

в) ефективність використання всього наявного майна підпри­ємства;

г) ефективність використання активів підприємства, створених за рахунок власних коштів.

12. Рентабельність виробничих фондів підприємства визначає­ться як...

а) відношення загального прибутку підприємства до середньої величини активів балансу підприємства;

б) відношення чистого прибутку до власного капіталу підприєм­ства;

в) відношення загального прибутку підприємства до середньоріч­ної вартості основних виробничих фондів та оборотних коштів;

г) відношення загального прибутку підприємства до величини сукупних активів.

13. Рентабельність власного капіталу — це...

а) відношення балансового прибутку до власного капіталу;

б) відношення чистого прибутку до власного капіталу;

в) відношення валового прибутку до власного капіталу;

г) відношення прибутку (до сплати процентів по кредитах) до власного капіталу.

14. Коефіцієнт фінансового лівериджу — це...

а) співвідношення стороннього та власного капіталу;

б) співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості;

в) співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань;

г) усі відповіді неправильні.

15. Довгострокові зобов'язання — це зобов'язання, які погашаються не раніше як...

а) через 6 місяців;

б) через рік і більше;

в) через 3 роки;

г) через 5 років.

16. Коефіцієнт термінової ліквідності — це відношення...

а) поточних активів високої ліквідності до короткострокових зобов'язань;

б) чистого прибутку до власного капіталу;

в) валового прибутку до короткострокових зобов'язань;

г) усі відповіді неправильні.

17. Середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями — це...

а) відношення дебіторської заборгованості до обсягу продажів за розрахунковий період;

б) відношення добутку дебіторської заборгованості та кількості календарних днів у розрахунковому періоді до обсягу продажів за рахунковий період;

в) відношення дебіторської заборгованості до обсягу кредиторсь­кої заборгованості;

г) усі відповіді неправильні;

д) правильні відповіді а) і б).

18. Ефективність виробництва є синонімом...
а) продуктивності системи;

б) продуктивності комплексу;

в) ефективності комплексу;

г) усі відповіді неправильні.

19. Скорочення тривалості робочого тижня — це...
а) економічний ефект;

б) екологічний ефект;

в) гуманітарний ефект;

г) соціальний ефект;

д) усі відповіді неправильні.

20. Показником, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів), є...

а) показник ефективності застосовуваних ресурсів;

б) показник ефективності споживаних ресурсів;

в) показник частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва;

г) усі відповіді неправильні.

21. Відношення одержаного прибутку до обсягу застосовуваних виробничих фондів є...

а) показником загальної рентабельності виробництва;

б) показником рентабельності активів;

в) показником рентабельності оборотних фондів;

г) іншим показником.

22. Ефективність виробничо-господарської діяльності характеризує...

а) рівень прибутковості виробництва;

б) показники фінансової стійкості;

в) ступінь використання трудових ресурсів;

г) рівень поточних витрат на виробництво;

д) правильні відповіді а) і в);

е) усі відповіді правильні.

23. Поняття «обліковий відсоток» відноситься до...
а) процентної ставки;

б) ставки дисконту;

в) відсотка інфляції у дисконтній ставці;

г) правильна відповідь відсутня.

24. Найкращих результатів підприємство може досягти за рахунок...

а) оптимізації витрат на виробництво;

б) мінімізації витрат на виробництво;

в) правильні обидві відповіді.

25. Оптимальними вважаються витрати на виробництво та реалізацію продукції, які забезпечують...

а) беззбиткове виробництво продукції;

б) отримання максимального прибутку;

в) отримання граничного доходу;

г) усі відповіді правильні.

26. Процес виробництва на підприємстві здійснюється при взаємодії таких чинників:

а) засобів праці та персоналу;

б) предметів праці, персоналу та засобів праці;

в) продуктивної системи, засобів праці та робочої сили.

27. Родовою ознакою ефективності може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства...

а) з найбільшим результатом;

б) з найменшими витратами часу;

в) з найменшими витратами суспільної праці;

г) правильні відповіді а) і б);

д) правильні відповіді б) і в).

Завдання для розв’язання

17.1. Визначити чистий дохід, валовий прибуток, фінансовий ре­зультат від операційної діяльності, фінансовий результат до оподат­кування та кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, якщо відомо, що протягом року було виготовлено і реалізовано 17000 одиниць продукції, ціна виробництва одиниці продукції — 80 грн. Виробнича собівартість одиниці реалізованої продукції ста­новить 45 грн. Адміністративні витрати підприємства — 210 тис.грн, витрати на збут — 125 тис.грн, інші операційні витрати — 15 тис.грн. Витрати на сплату відсотків за користування коротко­терміновим кредитом — 1, 3 тис.грн.

17.2. Визначити валовий прибуток, фінансовий результат від опера­ційної діяльності, фінансовий результат до оподаткування та кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, якщо відомо, що чиста виручка від реалізації продукції становить 700 тис.грн. Виробнича со­бівартість реалізованої продукції — 360 тис.грн. Доходи від надання приміщень в оренду — 15 тис.грн. Загальногосподарські витрати під­приємства становлять 130 тис.грн. Витрати, пов'язані зі збутом про­дукції, — 100 тис.грн. Доходи від участі в капіталі — 23 тис.грн.

17.3. Чистий дохід підприємства від реалізації продукції — 19000 грн. Прямі та непрямі виробничі витрати, що припадають на обсяг реалізованої продукції, становлять: на оплату праці основних працівників — 5000 грн, нарахування на неї — 1680 грн, сировину та матеріали — 8000 грн, на амортизацію основних виробничих фон­дів — 2000 грн. Дохід від дооцінки запасів товарно-матеріальних цін­ностей становить 3000 грн. Адміністративні витрати — 2700 грн, вит­рати, пов'язані зі збутом продукції, — 1800 грн. Дохід від участі в ка­піталі — 15000 грн. Визначити валовий прибуток, фінансовий результат від операційної діяльності, фінансовий результат до опо­даткування та кінцевий результат діяльності підприємства.

17.4. Визначити валовий прибуток, фінансовий результат від опе­раційної діяльності, фінансовий результат до оподаткування та кін­цевий фінансовий результат діяльності підприємства, якщо чистий дохід підприємства становить 960 тис.грн. Виробнича собівартість реалізованої продукції — 450 тис.грн. Доходи від здачі приміщення в оренду — 1, 8 тис.грн. Адміністративні витрати підприємства —220 тис.грн, витрати на збут — 150 тис.грн. Отримані підприємст­вом дивіденди — 10 тис.грн.

17.5. Визначити валовий прибуток, фінансовий результат від опе­раційної діяльності, фінансовий результат до оподаткування та кін­цевий фінансовий результат діяльності підприємства, якщо чистий дохід підприємства становить 500 тис.грн, виробнича собівартість реалізованої продукції — 180 тис.грн, адміністративні витрати — 120 тис.грн, витрати на збут — 70 тис.грн, витрати, пов'язані з уцін­кою запасів товарно-матеріальних цінностей, — 13 тис.грн. Доходи за облігаціями державної внутрішньої позики, якими володіє підпри­ємство, —10 тис.грн.

17.6. Визначити виручку підприємства у лютому за касовим мето­дом, якщо протягом цього місяця відбулись такі операції:

1) за відвантажену у січні продукцію на розрахунковий рахунок під­приємства надійшло 42 тис.грн;

2) укладено угоду з постачальником щодо надходження на підпри­ємство сировини на суму 37 тис.грн;

3) покупцям відвантажено продукцію підприємства на суму 175 тис.грн;

4) від покупців продукції, яку було відвантажено на розрахунковий рахунок, надійшло 155 тис.грн;

5) на розрахунковий рахунок підприємства від покупців надійшло 26 тис.грн за продукцію, яку буде відвантажено у березні;

6) підприємство уклало з покупцем угоду на поставку своєї продук­ції у березні на суму 50 тис.грн.

17.7. Визначити виручку підприємства у червні за методом нараху­вань, якщо протягом цього місяця відбулись такі операції:

1) за відвантажену у травні продукцію на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 250 тис.грн;

2) підприємство уклало з покупцем угоду на поставку своєї продук­ції протягом липня на суму 185 тис.грн;

3) укладено угоду з постачальником щодо надходження у серпні на підприємство сировини на суму 210 тис.грн;

4) покупцям відвантажено продукцію підприємства на суму 425 тис.грн;

5) від покупців продукції, яку було відвантажено на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 360 тис.грн;

6) на розрахунковий рахунок підприємства від покупців надійшло 105 тис.грн за продукцію, яку буде відвантажено у серпні.

17.8. Визначити виручку підприємства у листопаді за касовим ме­тодом, якщо протягом цього місяця відбулись такі операції:

1) на розрахунковий рахунок підприємства від покупців надійшло 185 тис.грн за продукцію, яку буде відвантажено у грудні;

2) підприємство уклало з покупцем угоду на Поставку своєї продук­ції у грудні на суму 430 тис.грн;

3) за відвантажену у жовтні продукцію на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 190 тис.грн;

4) укладено угоду з постачальником щодо надходження у січні на підприємство сировини на суму 245 тис.грн;

5) покупцям відвантажено продукцію підприємства на суму 360 тис.грн;

6) від покупців продукції, яку було відвантажено на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 285 тис.грн.

17.9. Визначити виручку підприємства у серпні за методом нараху­вань, якщо протягом цього місяця відбулись такі операції:

1) підприємство уклало з покупцем угоду на поставку своєї продук­ції у вересні на суму 330 тис.грн;

2) за відвантажену у липні продукцію на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 165 тис.грн;

3) укладено угоду з постачальником щодо надходження у вересні на підприємство сировини на суму 480 тис.грн;

4) покупцям відвантажено продукцію підприємства на суму 540 тис.грн;

5) на розрахунковий рахунок підприємства від покупців надійшло 38 тис.грн за продукцію, яку буде відвантажено у вересні;

6) від покупців продукції, яку було відвантажено, на розрахунковий рахунок надійшло 460 тис.грн.

Тема 18. Економічна безпека підприємства (організації)

Методичні вказівки до вивчення теми

Тривалий кризовий стан національної економіки, що все більше углиблюється, недостатня наукова розробка концептуальних і прикладних основ забезпечення економічної безпеки господарюючих суб’єктів актуалізує вивчення проблемних аспектів даної теми, осмислення її понятійно-категоріального апарату, який ще не усталився.

Під економічною безпекою розуміється такий стад економіки, за якого гідно задовольняються суспільні потреби при ефектив­ному використанні продуктивних сил, навколишнього середовища і світових господарських зв'язків. Для такої економіки характерні: суверенітет держави над природними ресурсами і економічним потенціалом; системна сталість і збалансованість; гарантованість всіх форм власності і свободи підприємництва; стійкість і протистояння впливу внутрішніх і зовнішніх загроз; здатність до технологічного оновлення і розширеного відтворювання на інтен­сивній основі.

Розрізняють такі рівні економічної безпеки: міжнародна (глобальна і регіональна), національна, локальна (регіональна або галузева) і приватна (підприємств, організацій, фірм і особистості).

Об'єктами економічної безпеки є держава, суспільство, сім'я, окремі громадяни і їх об'єднання, підприємства, організації, установи, окремі території, а також елементи самої економічної безпеки (ресурсно-сировинна, енергетична, військово-економічна, науково-технологічна, демографічна, екологічна, інформаційна, зовнішньоекономічна та інші різновиди безпеки).

Виступаючи як головний об'єкт економічної безпеки, держава од­ночасно є основним її суб'єктом і здійснює свої функції через органи законодавчої, виконавчої і судової влади. До суб'єктивного складу економічної безпеки входять також функціональні і галузеві міністерства і відомства, податкові і митні служби, банки, біржі, страхові ком­панії, постачальники, виробники, продавці, споживачі та інші госпо­дарюючі суб'єкти.

У наведеному об'єктно-суб'єктному складі особливе місце на­лежить основній структурній ланці суспільного виробництва — підприємству, під економічною безпекою якого розуміється стан найефективнішого використання корпоративних ресурсів і підпри­ємницьких можливостей для запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам і загрозам, забезпечення стійкого функціонування і створення перспектив росту для виконання своєї підприєм­ницької місії.

Для досягнення необхідного рівня безпеки, який відображає стан використання корпоративних ресурсів за критеріями безпеки, підпри­ємство повинно провести комплекс робіт, що забезпечать максималь­ну безпеку основних функціональних напрямів його діяльності. Сукуп­ність останніх формує функціональні складові економічної безпеки підприємства. Основними з них є фінансова, кадрова, техніко-технологічна, інноваційна, інформаційна та економічна складові. Кожна складова характеризується власним змістом, набором функціональних критеріїв і способів забезпечення.

Ці складові не охоплюють таку специфічну функціональну діяль­ність із забезпечення економічної безпеки підприємства, яка пов'язана з силовими негативними впливами і вимагає адекватних захисних заходів. Оскільки в даних процесах, як правило, беруть участь силові структури протиборчих сторін, то цю складову безпе­ки підприємства-називають силовою. До числа основних негативних впливів, що стосуються цієї складової, належать: 1) фізичні і мо­ральні впливи, спрямовані на особу (з метою завдати шкоди здо­ров'ю і життю співробітників, особливо представників керівництва підприємства, зашкодити їх репутації і матеріальному благополуч­чю тощо); 2) негативні впливи, що завдають збитків майну підпри­ємства, в тому числі загрозу зниження вартості активів підприємства і втрати ним фінансової незалежності; 3) негативні впливи на техно­логічний потенціал, інформаційне середовище підприємства, вклю­чаючи промислове шпигунство.

Поряд із сутністною і структурною характеристикою необхідно приділити увагу засвоєнню критеріїв, показників і методів аналізу рівня економічної безпеки підприємства, основних напрямів її за­безпечення.

У зв'язку з тим, що оцінка рівня економічної безпеки підпри­ємства за всіма її функціональними складовими утруднена через відсутність адекватних статистичних методів обробки інформації і математичної формалізації розрахунків, на практиці рекоменду­ється оцінювати його на основі визначення сукупного критерію, що розраховується на базі встановлених експертним шляхом зна­чень і питомої ваги окремих функціональних критеріїв економіч­ної безпеки підприємства. Останні розраховуються за кожною функціональною складовою на основі оцінки збитків економічної безпеки підприємства та ефективності заходів щодо їх запобіган­ня шляхом відношення сукупного відверненого збитку за даною складовою до суми витрат на реалізацію заходів щодо запобігання збиткам від негативних впливів і загального понесеного збитку за складовою.

У процесі аналізу порівнюються поточні і минулі значення сукупного критерію, приватних функціональних критеріїв і визначаються частки впливу зміни стану функціональних складових на значення сукупного критерію економічної безпеки підприємства, а також виявляються недоліки і резерви комплексу заходів, що здійснюються підприємством щодо забезпечення його безпеки. При цьому використовується такий алгоритм аналізу: 1) визначається структура негативних впливів за кожною функціональною складовою з розподілом їх на об'єктивні, які виникають без участі підприємства або його персоналу, і суб'єктивні — що виникають як наслідок неефективної роботи підприємства загалом або його пра­цівників; 2) за кожною з функціональних складових і за кожним негативним впливом всередині кожної складової формується перелік заходів, які були здійснені підприємством для усунення негативних впливів; 3) проводиться оцінка ефективності прийнятих заходів з точки зору нейтралізації конкретних негативних впливів за кожною з функціональних складових; 4) встановлюються причини недостатньої ефективності таких заходів та визначаються особи, відповідальні за низьку їх ефективність; 5) визначається перелік очікуваних негативних впливів в майбутньому; 6) виробляються рекомендації щодо усунення існуючих негативних впливів; 7) здійснюється оцінка вартості кожного із заходів, що пропонуються для усунення негативних впливів, і визначаються відповідальні виконавці за їх реалізацію.

Аналітичні оцінки дієвості і ефективності застосування заходів і способів забезпечення економічної безпеки, організаційних сис­тем їх виконання і контролю є початковою базою для прийняття оперативних і тактичних рішень щодо запобігання можливим збит­кам, а також розробки стратегічних програм забезпечення макси­мального рівня економічної безпеки підприємств та інших господарюючих суб'єктів.

Інші питання теми висвітлено в навчальній літературі з пробле­матики економічної безпеки та антикризового господарювання, що полегшує їх самостійне засвоєння.

Тема 19. Реструктуризація та санація (фінансове оздоровлення) підприємств і організацій

Методичні вказівки до вивчення теми

Тема «Реструктуризація і санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання», що є надзвичайно актуальною на сучас­ному етапі розвитку вітчизняної економіки, має трикомпонентну структуру. Перша група проблемних питань пов'язана із сутнісною характеристикою процесів реструктуризації і фінансового оздоров­лення підприємств та організацій, а отже, потребує виокремлення сукупності відповідних термінів та їх тлумачення. Необхідно з'ясувати сутність понятійного апарату, процесу реструктуризації під­приємств (організацій), її форм, видів і ступеня; звернути увагу на зв'язок реструктуризації підприємств із реалізацією активної струк­турної політики, з необхідністю змін відтворювальних, галузевих, регіональних, зовнішньоекономічних пропорцій у системі суспіль­ного розподілу праці. При цьому доцільно проаналізувати наслідки існуючих структурних диспропорцій, наголосити на визначальній ролі первинної ланки народного господарства у формуванні раціо­нальної продуктово-галузевої та регіональної структури на основі попиту (зовнішнього) ринків на продукцію при домінуючому вико­ристанні власних ресурсів вітчизняного виробничого потенціалу. Сформована у такий спосіб модель структурної трансформації умож­ливить глибше усвідомити пріоритетні напрями розвитку економі­ки, які дозволяють сформувати ефективну політику реструктуриза­ції та санації конкурентоспроможних підприємств, повного перепрофілювання, ліквідації збиткових і збанкрутілих підприємств.

Виходячи із сутності реструктуризації, слід орієнтуватися у взаємозв'язку оперативної та стратегічної її форми й основного завдання забезпечення виживання підприємств і відновлення їхньої конкурен­тоспроможності. Ґрунтуючись на висновках щодо фінансово-еконо­мічного стану підприємств і знаннях процедури проведення реструктуризації, можна перейти до вивчення обґрунтування вибору відповідних форм, видів (організаційно-правового, технічного, економічного, управлінського, фінансового) і ступеня реструктуризації.

У подальшому логічним є перехід до кола питань, пов'язаних із практикою здійснення та ефективністю реструктуризації суб'єктів господарювання. Вивчаючи ці питання, необхідно насамперед озна­йомитися з порядком проведення реструктуризації підприємств, ак­центувати увагу на обґрунтуванні концепції та розробці плану рест­руктуризації. Концепція розвитку підприємства визначає шляхи проведення реструктуризації, що дає змогу вибрати найдоцільніший варіант, застосовуючи критерій оцінки структурних підрозділів щодо можливості реорганізації їх та створення самостійних підприємств.

Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі підприємства дасть змогу визначити форми і методи його реоргані­зації, а також сформувати проект плану реструктуризації. У цьому зв'язку слід ретельно вивчити складники такого проекту плану, пов'язані з економічним обґрунтуванням, фінансовим забезпечен­ням та оцінкою результативності реалізації проекту. Явною є необ­хідність дослідження проблем, які випливають із впровадження від­повідних організаційно-економічних і соціальних заходів успішного проведення реструктуризації. Слід з'ясувати доцільність розробки бізнес-планів нових реорганізованих структур із визначенням ре­зультатів зміни фінансово-економічного та екологічного стану но­вих суб'єктів господарювання за рахунок збільшення обсягів реалі­зації конкурентоспроможної продукції, раціонального використання ресурсного потенціалу, прискорення обороту капіталу та підвищен­ня продуктивності системи господарювання при збереженні гаран­тій соціального захисту працівників.

Третя компонента цієї теми пов'язана з проблемами проведення санації (фінансового оздоровлення) господарюючих суб'єктів. Вив­чаючи цей блок питань, слід звернути увагу на різноманітні тлума­чення сутності цього процесу, порівняльна характеристика яких дасть змогу самостійно обґрунтувати сучасне бачення процесу та моделі фінансового оздоровлення. Логічним є подальше послідовне вивчення сукупності питань щодо визначення цілі та стратегії санації, які є ос­новою розробки системи санаційних заходів, формування програми та розробки проекту плану фінансового оздоровлення суб'єктів господа­рювання. При цьому слід зважити на необхідність проведення низки попередніх розрахунків оцінки фінансового стану та Визначення при­чин економічної кризи з метою прийняття рішення щодо доцільності санації, консервації чи ліквідації господарського суб'єкта.

Самостійне вивчення буде ефективнішим, якщо посилити увагу до конче важливого аналітичного блоку в класичній моделі санації, а саме: формування стратегічних цілей і тактики проведення санації з метою досягнення підприємством (організацією) довгострокових конкурентних переваг. Відповідно до обраної стратегії розробляється програма санації, яка являє собою систему взаємопов'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємств з кризи. Слід наголосити, що наявність програми санації уможливлює обґрунтування проекту санації, який містить у собі техніко-економічне обґрунтування фінансового оздоровлення підприємств (організацій), розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, джерел їх мобілізації, а також очікувані результати ефективності реалізації представлених альтернативних варіантів санації та вибір найбільш доцільного варіанта за певними критеріями.

Відсутність єдиних усталених структур проектів санації (бізнес-планів фінансового оздоровлення) дозволяє досліджувати і формувати авторські концепції, проте вони мають базуватися на висновках щодо фактичного фінансового стану підприємства, перспективах виходу його з кризової ситуації, на конкретному плані фінансового оздоров­лення (з обґрунтуванням виробничої програми, балансу грошових до­ходів і витрат, розрахунків рівня ефективності санаційних заходів) і прогнозуванні кінцевих результатів реалізації проекту. Треба досліди­ти особливості структури бізнес-плану фінансового оздоровлення з аналогічними (плану санації) кінцевими результатами — відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності підприємств. Необхідно орієнтуватися у проблемі визначення підпри­ємств, які потребують фінансової підтримки процедури, та критеріях розподілу державних фінансових коштів, визначенні строків і порядку їх надання та повернення боргу. У цьому зв'язку важливим є опану­вання процесами проведення експертизи представлених проектів са­нації за певними вимогами та системою економічних показників оцін­ки доцільності санаційних програм розвитку підприємств.

завдання для самостійної роботи