ДСТУ 4165:2003. У цьому стандарті подано терміни та визначення понять згідно з ДСТУ 3297 та уточнено терміни Мікрокомпонентів

3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті подано терміни та визначення понять згідно з ДСТУ 3297 та уточнено терміни Мікрокомпонентів, що входять до складу етилового спирту.

Спирт етиловий ректифікований, горілки та горілки особливі містять такі компоненти (у квад­ратних дужках наведено реєстраційні номери CAS, у круглих дужках — назви хімічних сполук згідно з номенклатурою II)РАС [1]): оцтовий альдегід — (етаналь) [75-07-0], оцтовоетиловий естер — (ети­лацетат) [141-78-6], метиловий спирт — (метанол) [67-56-1], пропіловий спирт — (1-пропанол) [71-23-8], ізопропіловий спирт — (2-пропанол) [67-63-0], ізобутиловий спирт — (2-метил-пропапОл-1; [78-83-1], бутиловий спирт — (1-бутанол) [71-36-3], ізоаміловий спирт — (суміш ізомерів 2-метил- оутанолу-1) [123-51-3], оцтова кислота — (метанкарбонова кислота) [64-19-7], фурфурол — (фурфураль) [98-01-1].

4. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

4.1 Горілки і горілки особливі приймають партіями

Партією вважають кількість горілки з однією назвою, однієї дати розливу, оформлену одним, документом про якість.

У супроводжувальних документах вказують, що партія горілки відповідає вимогам чинних нор­мативних документів.

4.2. Для перевірки відповідності паковання і марковання вимогам нормативних документів відби­рають пакувальні одиниці продукції методом випадкового відбирання згідно з таблицею 1.

Таблиця 1 — Вибір пакувальних одиниць продукції і критерії оцінки якості за зовнішнім виглядом

4.3 Партію горілки приймають, якщо кількість пляшок з горілкою, що мають деформацію, роз­риви, перекоси етикеток, сторонні включення, осад, у вибірці менше або рівне приймальному чис­лу, і бракують, якщо кількість таких пляшок з горілкою у вибірці більше приймального числа.

4.4 Для визначання фізико-хімічних і органолептичних показників горілки з вибірки відбирають зразки загальним об'ємом не менше ніж 2 дм³, тобто в разі розфасування в пляшки місткістю: 100 см³ — 20 одиниць продукції; 250 см³ — 8 одиниць; 500 см³ — 4 одиниці; 750 см³ — 4 одиниці; 1000 см³ і більше — 2 одиниці.

4.5 Для проведення досліджень у заводській лабораторії відбирають з лінії розливу пляшки з горілкою загальним об'ємом не менше ніж 2 дм³ від кожної партії у вигляді оформленої готової про­дукції, з етикетками та маркованням без акцизної марки: 1 дм³ (середньої проби) горілки витрача­ють на органолептичні та фізико-хімічні дослідження (органолептичних показників, визначання пов­ноти наливу, визначання міцності, масової концентрації сивушного масла, альдегідів, естерів, об'ємної частки метилового спирту і лужності горілки); решту горілки (1 дм³) зберігають в заводській лабо­раторії підприємства не менше двох місяців як контрольний зразок на випадок незгоди в оцінці якості.

4.6 Для проведення досліджень в інших лабораторіях, що здійснюють незалежну експертизу, відбирають зразки горілки в пляшках загальним об'ємом 2 дм³ і разом з актом відбирання проб пе-

ДСТУ 4165: 2003

редають у дослідну лабораторію. Зразки горілок для представлення у дослідні лабораторії повинні бути опломбовані печаткою заводу-виробника (або замовника проведення аналізу). В акті відбирання проб вказують:

— назву організації, в систему якої входить підприємство-виробник;

— назву підприємства-виробника і його місцезнаходження;

— назву горілки;

— дату розливання;

— кількість горілки в партії, від якої відібрана проба;

— номер документа про якість партії горілки;

— дату відбирання проби;

— посади, прізвища та підписи осіб, що відібрали пробу.

У дослідній лабораторії 1 дм³ відібраної проби горілки (середня проба) витрачається на орга­нолептичні та фізико-хімічні дослідження, решту проби в пляшках зберігають до повного вирішення конфліктної ситуації, як контрольний зразок.

5 МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ

5.1 Визначання повноти наливу

Метод ґрунтується на визначанні об'єму горілки в пляшці з застосуванням мірного лаборатор­ного посуду.