ДСТУ 4165:2003

Установка для відгонки спирту (відповідно до рисунку 1) складається з колбонагрівача 5, пере- гонної плоскодонної або круглодонної колби 1, сполученої через краплевловлювач 2 з холодильни­ком 3. Можна використовувати колбу, яка закривається гумовим корком з отвором, у який вмонто­вано краплевловлювач із оплавленим кінцем.

Холодильник сполучений із приймальною колбою 4 скляною трубкою б з відтягнутим кінцем, який опускають у приймальну колбу майже до дна.

1 — перегонна колба; 2 — краплевловлювач; 3 — холодильник; 4 — приймальна мірна колба, 5 — колбонагрівач, б — скляна трубка Рисунок 1 —Установка для відгонки спирту

5.3.3 Випробовування

200 (250; 500) см³ горілки, відміряної мірною колбою за температури 20 °С, поміщають у пере- гонну колбу місткістю 500 (1000) см³. Мірну колбу споліскують два-три рази дистильованою водою, - зливаючи ополоски у перегонну колбу з таким розрахунком, щоб загальний об'єм дистильованої води не перевищував 60 см³.

Перегонку проводять на установці, яка описана вище.

Приймальною колбою є та сама мірна колба, якою відміряли досліджувану горілку. У приймальну колбу перед перегонкою наливають дистильовану воду об'ємом 10—15 см³ і занурюють вузький кінець скляної трубки для створювання водяного затвору. Потім приймальну колбу поміщають у баню з хо­лодною водою і починають перегонку. Нагрівання колби ведуть так, щоб забезпечити рівномірність процесу відгонки.

Після заповнення приймальної колби приблизно наполовину місткості, її опускають так, щоб кінець скляної трубки не занурювався у дистилят і продовжують перегонку без водяного затвору.

Після заповнювання приймальної колби відгоном на 80—90 % об'єму (до початку нижньої час­тини горловини колби) перегонку припиняють, кінець скляної трубки споліскують 5 см³ дистильова­ної води, доводять об'єм до позначки дистильованою водою за температури 20 °С і перемішують.

Вміст колби переливають у сухий циліндр для ареометрів і вимірюють об'ємну частку етило­вого спирту ареометром для спирту.

Перед вимірюванням об'ємної частки спирту водно-спиртовий розчин ретельно перемішують мішалкою, переміщаючи її не менше п'яти разів вверх і вниз по всій висоті стовпа рідини, не вий­маючи її із розчину. Вимірювання об'ємної частки спирту проводять за відсутності пухирців повітря у водно-спиртовому розчині.

ДСТУ 4165: 2003

Перед визначанням об'ємної частки спирту необхідно виміряти температуру ^ водно-спирто- вого розчину. Потім у розчин занурюють ареометр таким чином, щоб він не торкався стінок цилінд­ра. Відлік показів проводять по нижньому рівню меніска з точністю до 0, 5 найменшої поділки.

Потім знову вимірюють температуру < ₂ водно-спиртового розчину. За температуру (водно-спир­тового розчину приймають середнє арифметичне значення температур і і₂.

Об'ємну частку спирту у водно-спиртових розчинах визначають за таблицями для визначання вмісту етилового спирту у водно-спиртових розчинах [3].

Розрахунки під час визначання об'ємної частки спирту проводять до сотих відсотка. Результа­ти заокруглюють до десятих відсотка.

5.3.4 Опрацьовування результатів вимірювання

За кінцевий результат вимірювання приймають середнє арифметичне результатів двох пара­лельних вимірювань міцності (ф_сер), якщо різниця між ними не перевищує 0, 1 %.

Результат вимірювання представляють у вигляді:

Ф_сер % ± 0, 2 %; Р = 0, 95.

Контроль якості вимірювань в лабораторії (збіжності, внутрішньолабораторної відтворності-та міри правильності вимірювань) виконують відповідно з розділом 6. Значення нормативів контролю характеристик похибки вимірювання міцності наведено в таблиці 2.

Таблиця 2 — Значення нормативів контролю похибок вимірювання міцності горілок

5.4 Визначання лужності

Метод полягає у визначанні об'єму соляної кислоти

с (HCl) = 0, 1 моль/дм³, витраченої на титрування 100 см³ горілки до точки нейтралізації. Точку нейтралізації встановлюють: у разі застосування хімічного методу — за кислотно-лужним індикато­ром; у разі застосування потенціометричного методу — за потенціометром (іономіром).

У разі виникнення розбіжностей в оцінці якості застосовують потенціометричний метод.

Нижня границя визначання лужності (LOD) — 0, 03 см³ с (HCl) = 0, 1 моль/дм³, витраченої на титрування 100 см³ горілки.

Методика виконання аналізу забезпечує виконання вимірювань з абсолютною похибкою ± 0, 2 см³ с (HCl) = 0, 1 моль/дм³, витраченої на титрування 100 см³ горілки за довірчої ймовірності

Р = 0, 95

5.4.1 Хімічний метод

5.4.1.1 Засоби вимірювальної техніки, реактиви

Бюретка 1-1-2-25 — згідно з ГОСТ 29251

Крапельниця скляна лабораторна — згідно з ГОСТ 25336

Колба Кн-2-250-19 ТХС — згідно з ГОСТ 25336

Піпетка 2-2-100 — згідно з ГОСТ 29169

Циліндр 1-100 — згідно з ГОСТ 1770

Метиловий червоний (індикатор) згідно з чинними нормативними докуметами: 0, 1 г індикато­ра розчиняють під час нагрівання (в водяній бані) в 100 см³ етилового ректифікованого спирту ви­щої очистки, термін зберігання розчину — 6 міс. за температури зберігання від 10 °С до 20 °С.

Кислота соляна — згідно з ГОСТ 3118, розчин с(НС1) = 0, 1 моль/дм³, термін зберігання розчину — 6 міс. за температури від 10 °С до 20 °С

Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.

5.4.1.2 Проведення аналізу

У конічну колбу місткістю 250 см³ вносять 100 см³ досліджуваної горілки і титрують її в присут­ності двох крапель індикатора метилового червоного розчином соляної кислоти с (HCl) = 0, 1 моль/дм³ до переходу жовтого забарвлення в оранжево-рожеве (початок переходу забарвлення).

ДСТУ 4165: 2003

5.4.2 Потенціометричний метод

5.4.2.1 Засоби вимірювальної техніки і реактиви

Іономір універсальний будь-якої марки — згідно з чинними нормативними докуметами

Бюретка 1-1-2-25 — згідно з ГОСТ 29251

Піпетка 2-2-100 — згідно з ГОСТ 29169

Склянки хімічні Н-2-25 ТХС і Н-2-250 ТХС — згідно з ГОСТ 25336

Циліндр 1-100 — згідно з ГОСТ 1770

Кислота соляна — згідно з ГОСТ 3118, розчин с (HCl) = 0, 1 моль/дм³

Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.

5.4.2.2 Проведення аналізу

В хімічну склянку місткістю 250 см³ вносять 100 см³ досліджуваної горілки і проводять титру­вання розчином соляної кислоти с (HCl) = 0, 1 моль/дм³. Після кожного додавання розчину кислоти рідину в колбі перемішують і спостерігають за показами іономіра. Титрування закінчують за pH 6, 1.

5.4.3 Опрацьовування результатів аналізу

За кінцевий результат вимірювання приймають середнє арифметичне результатів двох пара­лельних вимірювань лужності (ф_сер), якщо розходження між ними не перевищує 0, 1 см³ с (HCl) = 0, 1 моль/дм³, витраченої на титрування 100 см³ горілки.

Результат вимірювання представляють у вигляді:

ф_сер см³ ± 0, 2 см³; Р = 0, 95.

Контроль якості вимірювань в лабораторії (збіжності, внутрішньолабораторної відтворності та міри правильності вимірювань) виконують відповідно з розділом 6. Значення нормативів контролю характеристик похибки вимірювання лужності наведено в таблиці 3.

Таблиця 3 — Значення нормативів контролю похибок визначання лужності горілок

5.5 Визначання масової концентрації альдегідів

Масову концентрацію альдегідів у горілках визначають методом, що ґрунтується на реакції при­сутніх в досліджуваній горілці альдегідів з фуксиносірчистим реактивом 1.

Цей метод придатний для контролю горілок, горілок особливих та водно-спиртових сумішей міцністю 40 % з масовою концентрацією альдегідів в перерахунку на оцтовий альдегід 0, 5—25 мг/дм³ в безводному спирті. Лінійність (L) — в діапазоні вимірювань 0, 5—10 мг/дм³ альдегідів у перера­хунку на оцтовий альдегід в безводному спирті.

Методика виконання аналізу забезпечує виконання вимірювань альдегідів в перерахунку на оцтовий альдегід з абсолютною похибкою ± 0, 25 мг/дм³ в безводному спирті за довірчої ймовірності Р = 0, 95.

Для визначання використовують безпосередньо горілку або горілку особливу (попередню пере­гонку не проводять).

Горілки міцністю більше 40 % розбавляють дистильованою водою до 40 % за температури 20 °С, для визначання масової концентрації альдегідів в горілках міцністю 37, 5 % використовують типові розчини, які попердньо розбавляють дистильованою водою до міцності 37, 5 %.

5.5.1 Готування водно-спиртового розчину міцністю 40 %

Об'єм горілки (V_r), який необхідно змішати з дистильованою водою, щоб отримати необхідний об'єм водно-спиртового розчину, розраховують за формулою:

V_r =(V_в.с.. ȹ ₁)/ ȹ ₂, (1)

де Vв.с. — об'єм водно-спиртової суміші, який необхідно приготувати, см³;

ДСТУ 4165: 2003

Ф₁, — необхідна міцність водно-спиртового розчину (40 %);

ф₂ — міцність горілки, яку необхідно розбавити, %.

У разі проведення арбітражних досліджень міцність отриманого водно-спиртового розчину ви­мірюють ареометром для спирту в циліндрі місткістю 250 см³.

5.5.2 Засоби вимірювальної техніки, допоміжні пристрої і реактиви

Колориметр фотоелектричний лабораторний — згідно з чинними нормативними документами

Секундомір — згідно з чинними нормативними документами

Штатив для пробірок — згідно з чинними нормативними документами

Баня водяна — згідно з чинними нормативними документами

Термометр рідинний скляний діапазоном вимірювання від 0 °С до 55 °С з ціною поділки 0, 1 або 0, 5 °С — згідно з ГОСТ 28498

Піпетки 1-1-2-2 і 1-2-2-10 — згідно з ГОСТ 29227

Пробірки місткістю 25 (50) см³ з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами

Типові розчини для визначання масової концентрації альдегідів в. перерахунку на оцтовий аль­дегід 2; 4; 6; 8 мг/дм³ безводного спирту — згідно з чинними нормативними документами

Фуксиносірчистий реактив 1 — згідно з чинними нормативними документами.

Фуксиносірчистий реактив 1 зберігають за температури (10 ± 5) °С (в холодильнику). Перед виконанням аналізів реактив виставляють з холодильника і перевіряють його готовність'до роботи. Для цього в пробірку вносять 10 см³ типового розчину з вмістом ацетальдегіду 3 мг/дм³ безводного спирту, додають 2 см³ фуксиносірчистого реактиву 1, витримують 20 хв і після цього визначають на фотоколориметрі оптичну густину в кюветі товщиною 20 мм з світлофільтром з довжиною світлової хвилі 540 нм. Оптична густина повинна бути в межах 0, 05—0, 15. Якщо оптична густина нижча 0, 05, то фуксиносірчистий реактив 1 продувають повітрям протягом 1—2 хв. Якщо оптична густина вища 0, 15, то реактив для кількісного визначання не застосовують. Періодичність перевірки фуксиносір­чистого реактиву 1 —двічі на місяць.

5.5.3 Проведення аналізу

Перед проведенням досліджень типові розчини і дослідні горілки витримують за однакової температури не менше ЗО хв.

Отримання градуювальних характеристик типових розчинів і дослідження зразків горілки про­водять одночасно в однакових умовах аналізу.

Для побудови градуювальної залежності в чотири пробірки поміщають по 10 см³ типових роз­чинів з вмістом оцтового альдегіду відповідно 2; 4; 6; 8 мг/дм³ безводного спирту. В п'яту (л-ну) пробірку вносять 10 см³ досліджуваної горілки. Одночасно досліджують не більше 10 проб (врахо­вуючи типові розчини). Пробірки поміщають у водяну баню за температури (20 ± 0, 5) °С і витриму­ють протягом 10 хв. Після цього в усі пробірки додають по 2 см³ фуксиносірчистого реактиву 1. Про­бірки закривають пришліфованими корками, перемішують вміст і витримують за температури (20 ± 0, 5) °С протягом 20 хв. Оптичну густину (інтенсивність забарвлення) розчинів визначають на фотоколориметрі з світлофільтром з довжиною світлової хвилі 540 нм у кюветі товщиною 20 мм, розчином порівняння є дистильована вода.

5.5.4 Опрацьовування результатів вимірювань

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше як з двох паралельних вимірювань, з отриманих значень знаходять середнє арифметичне.

За отриманими після колориметрування результатами будують градуювальний графік, відкла­даючи на осі абсцис значення масової концентрації альдегідів, а на осі ординат — відповідні їм зна­чення оптичної густини типових розчинів. Масштаб виконання графіка повинен бути досить вели­ким, щоб не знижувати точність результатів на стадії обробляння даних.

Залежність між оптичною густиною і масовою концентрацією альдегідів в типових розчинах на градуювальному графіку повинна бути лінійна.

За оптичною густиною досліджуваної горілки по градуювальному графіку знаходять масову кон­центрацію альдегідів в цій горілці.

Для будування градуювальної залежності можна застосовувати засоби обчислювальної техні­ки (комп'ютери, електронні таблиці, відповідні програми для обробляння та візуалізації даних).

ДСТУ 4165: 2003

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень масової концентрації альдегідів в перерахунку на оцтовий альдегід (р_сер), якщо розходження між ними не перевищує 0, 15 мг/дм³ альдегідів в перерахунку на оцтовий альдегід в безводному спирті.

Результат визначання представляють у вигляді:

р_сер мг/дм³ ± 0, 25 мг/дм³; Р = 0, 95.

Контроль якості вимірювань в лабораторії (збіжності, внутрішньолабораторної відтворності та міри правильності вимірювань) виконують відповідно з розділом 6. Значення нормативів контролю характеристик похибки вимірювання масової концентрації альдегідів наведено в таблиці 4.

Таблиця 4 — Значення нормативів контролю характеристик похибки визначання масової концентрації альдегідів

5.6 Визначання масової концентрації сивушного масла

Основа сивушного масла — це суміш вищих спиртів: пропілового, ізопропілового, бутилового, ізобутилового, амілового, ізоамілового.

Метод визначання масової концентрації сивушного масла з саліциловим альдегідом дає мож­ливість визначити загальну кількість вищих спиртів (за винятком пропілового та ізопропілового, які не дають кольорової реакції з саліциловим альдегідом) в перерахунку на суміш ізобутилового та ізоамілового спиртів, які в типових розчинах перебувають в співвідношенні 1: 1.

Метод визначання масової концентрації сивушного масла з парадиметиламінобензальдегідом (П-ДМАБА) дає можливість визначати загальну кількість вищих спиртів в перерахунку на суміш пропілового, ізобутилового, ізоамілового, які в типових розчинах перебувають в співвідношенні 3: 1: 1.

Визначання сивушного масла здійснюють одним з двох наведених методів.

У разі виникнення розбіжностей в оцінці якості застосовують метод визначання сивушного масла з саліциловим альдегідом.

5.5.1 Визначання масової концентрації сивушного масла з саліциловим альдегідом

Метод грунтується на реакції присутніх в досліджуваній горілці вищих спиртів з розчином са- г'іцилсзого альдегіду в присутності сірчаної кислоти.

Нижня границя визначання масової концентрації сивушного масла в перерахунку на суміш ізо­амілового та ізобутилового спиртів (1: 1) в безводному спирті (LOD) — 0, 5 мг/дм³.

Лінійність (L) — в діапазоні вимірювань 0, 5 — 10 мг/дм³ сивушного масла в перерахунку на суміш ізоамілового і ізобутилового спиртів (1: 1) в безводному спирті.

Методика виконання аналізу забезпечує виконання вимірювань масової концентрації сивушно­го масла в перерахунку на суміш ізоамілового і ізобутилового спиртів (1: 1) в безводному спирті з абсолютною похибкою ±0, 15 мг/дм³ за довірчої ймовірності Р = 0, 95.

5.6.1.1 Засоби вимірювальної техніки і реактиви

Колориметр фотоелектричний лабораторний — згідно з чинними нормативними документами

Секундомір — згідно з чинними нормативними документами

Штатив для пробірок — згідно з чинними нормативними документами

Піпетки 1-1-2-0, 5; 1-2-2-5 і 1-2-2-10 — згідно з ГОСТ 29227

Пробірки місткістю 50 см³ з пришліфованими корками — згідно з чинними нормативними до­кументами

Кислота сірчана, що витримує пробу Саваля, х.ч. — згідно з ГОСТ 4204 або ос.ч. — згідно з ГОСТ 14262, концентрована.

ДСТУ 4165: 2003

Спиртовий розчин саліцилового альдегіду з об'ємною часткою 1 % згідно з чинними норматив­ними документами, термін зберігання розчину за температури від 4 °С до 20 °С — 12 місяців з дня приготування.

Типові розчини для визначання масової концентрації сивушного масла згідно з чинними нор­мативними документами, термін зберігання за температури від мінус 5 °С до 20 °С — 12 місяців з дня приготування.

5.6.1.2 Проведення аналізу

Масову концентрацію сивушного масла в горілках визначають після їх попередньої перегонки згідно з 5.3.

Метод ґрунтується на колориметричному вимірюванні оптичної густини досліджуваного забарв­леного розчину, отриманого після реакції присутніх в горілках вищих спиртів з саліциловим альде­гідом в присутності концентрованої сірчаної кислоти.

10 см³ концентрованої сірчаної кислоти вносять у пробірки з пришліфованими корками, обережно по стінці пробірки додають: в першу пробірку — 5 см³ досліджуваного відгону горілки, в інші — відпо­відно по 5 см³ типових розчинів з вмістом сивушного масла 1; 2; 3; 4 (5) мг/дм³ безводного спирту таким чином, щоб не відбувалось змішування рідин, а утворювалось'два шари. В кожну пробірку додають по 0, 7 см³ спиртового розчину саліцилового альдегіду, пробірки закривають корками. Про¹ бірки почергово перемішують і ставлять через точні проміжки часу в киплячу водяну баию, де вит­римують точно 10 хв. Після цього пробірки в тій самій послідовності, витримуючи встановлений інтервал часу, виймають з бані, занурюють в проточну холодну воду (краще в водяну баню з льо­дом) для швидкого охолодження (протягом 1 хв) до кімнатної температури (20 ± 5) °С. Інтенсивність утвореного в результаті реакції жовтого забарвлення (оптичну густину розчину) вимірюють відразу на фотоелектроколориметрі з світлофільтром з довжиною світлової хвилі 540 нм у кюветі товщи­ною 20 мм в порівнянні з дистильованою водою.

5.6.1.3 Опрацьовування результатів вимірювань

Для розрахунку масової концентрації сивушного масла слід ввести поправку на присутні у відгоні горілки альдегіди, які також реагують з саліциловим альдегідом. Для цього від отриманих після колориметрування значень оптичної густини слід відняти значення розрахункової оптичної густини, яка відповідає кількості альдегідів, які визначають за 5.5. Ці значення оптичних густин наведено з таблиці 5.

Таблиця 5 — Поправкові значення для розрахунку оптичної густини залежно від масової концентрації альдегідів

ДСТУ 4165: 2003

За отриманими результатами будують градуювальний графік, відкладаючи на осі абсцис зна­чення масової концентрації сивушного масла, а на осі ординат — відповідні значення оптичної гус­тини типових розчинів.

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше двох разів, з отриманих значень зна­ходять середнє арифметичне.

Залежність між оптичною густиною і масовою концентрацією сивушного масла в типових роз­чинах на градуювальному графіку повинна бути лінійна.

Масову концентрацію сивушного масла в досліджуваному відгоні горілки визначають за оптич­ною густиною досліджуваного розчину (мінус поправка на вміст альдегідів) за градуювальним гра­фіком. Для будування градуювальної залежності можна застосовувати засоби обчислювальної тех­ніки (комп'ютери, електронні таблиці, відповідні програми для обробляння та візуалізації даних).

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень масової концентрації сивушного масла (р_СЄр). якщо розходження між ними не перевищує 0, 3 мг/дм³ сивуш­ного масла в перерахунку на суміш ізоамілового та ізобутилового спиртів (1: 1) в безводному спир-ті.

Результат визначання представляють у вигляді:

р_сер мг/дм³ ± 0, 15 мг/дм³; Р = 0, 95.

Контроль якості вимірювань в лабораторії (збіжності, внутрішньолабораторної відтворності та міри правильності вимірювань) виконують відповідно з розділом 6. Значення нормативів контролю характеристик похибки вимірювання масової концентрації сивушного масла в горілках наведено в таблиці 6.

Таблиця 6 — Значення нормативів контролю характеристик похибки визначання масової концентрації сивуш­ного масла з саліциловим альдегідом в горілках

5.6.2 Визначання масової концентрації сивушного масла з П-ДМАБА

Метод ґрунтується на колориметричному визначанні оптичної густини досліджуваного розчину після реакції присутніх в горілках вищих спиртів з розчином парадиметиламінобензальдегіду в кон­центрованій сірчаній кислоті.

Нижня границя визначання масової концентрації сивушного масла в перерахунку на суміш про- пілового, ізоамілового і ізобутилового спиртів (3: 1: 1) в безводному спирті (LOD) — 0, 5 мг/дм³.

Лінійність (L) — в діапазоні вимірювань 1, 0 — 10 мг/дм³ сивушного масла в перерахунку на суміш пропілового, ізоамілового і ізобутилового спиртів (3: 1: 1) в безводному спирті.

Методика виконання аналізу забезпечує виконання вимірювань масової концентрації сивушно­го масла в перерахунку на суміш пропілового, ізоамілового і ізобутилового спиртів (3: 1: 1) в безвод­ному спирті з абсолютною похибкою ± 0, 75 мг/дм³ за довірчої ймовірності Р = 0, 95.

5.6.2.1 Засоби вимірювальної техніки, допоміжні пристрої і реактиви

Ваги лабораторні загального призначення другого класу з найбільшою границею зважування 200 г — згідно з чинними нормативними докуметами

Колориметр фотоелектричний лабораторний — згідно з чинними нормативними докуметами

Секундомір — згідно з чинними нормативними докуметами

Штатив для пробірок — згідно з чинними нормативними докуметами

Колба Кн-100 — згідно з ГОСТ 25336

Піпетки 1-1-2-0, 5; 1-2-2-5 і 1-2-2-10 — згідно з ГОСТ 29227

Пробірки місткістю 50 см³ з пришліфованими корками — згідно з чинними нормативними до­куметами

Кислота сірчана, що витримує пробу Саваля, х.ч. — згідно з ГОСТ 4204 або ос.ч. — згідно з ГОСТ 14262, концентрована

ДСТУ 4165: 2003

Парадиметиламінобензальдегід (П-ДМАБА) — згідно з чинними нормативними докуметами, роз­чин з масовою концентрацією П-ДМАБА 0, 0750 г в 100 см³ сірчаної кислоти: 0, 0750 г П-ДМАБА, зваженого з похибкою не більше 0, 0002 г, розчиняють в мірній колбі місткістю 100 см³ в 45—50 см³ сірчаної кислоти, доводять об'єм до мітки тією самою кислотою і перемішують. Розчин зберігають за температури від 2 °С до 10 °С не більше ЗО діб.

Типові розчини для визначання масової концентрації сивушного масла — згідно з чинними нор­мативними докуметами

Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.

5.6.2.2 Проведення досліджування

У пробірки з пришліфованими корками вносять по 10 см³ розчину П-ДМАБА, обережно по стінці пробірки додають: в першу пробірку 5 см³ досліджуваного відгону горілки, в інші відповідно по 5 см-¹ типових розчинів з вмістом сивушного масла в перерахунку на суміш пропіловий-ізобутиловий-ізо- аміловий спирти в співвідношенні (3: 1: 1) відповідно 3; 4; 7; 10 мг/дм³ в безводному спирті таким чином, щоб не відбувалось змішування рідин, а утворювалось два шари, пробірки закривають кор­ками, інтенсивно перемішують, почергово через точні проміжки часу пробірки вносять в киплячу водяну баню і витримують точно ЗО хв. Після цього пробірки в тій самій послідовності, витримуючи вста­новлений інтервал часу, виймають з бані, занурюють у проточну холодну воду (краще у водяну баню з льодом) для швидкого охолоджування (протягом 1 хв) до кімнатної температури (20 ± 5) °С.

Інтенсивність утвореного в результаті реакції рожево-оранжевого забарвлення вимірюють відразу після охолодження на фотоелектроколориметрі при світлофільтрі з довжиною світлової хвилі 490 нм у кюветі товщиною 20 мм в порівнянні з дистильованою водою.

5.6.2.3 Опрацьовування результатів вимірювання

За отриманими після колориметрування результатами будують градуювальний графік, відкла­даючи на осі абсцис — значення масової концентрації сивушного масла, на осі ординат — відповідні значення оптичної густини типових розчинів.

Оптичну густину кожного розчину визначають не менше як з двох паралельних вимірювань і з отриманих значень знаходять середнє арифметичне.

За оптичною густиною дослідної горілки по градуювальному графіку знаходять масову концен­трацію вищих спиртів у цій горілці.

Залежність між оптичною густиною і масовою концентрацією вищих спиртів в типових розчи­нах на градуювальному графіку повинна бути лінійна. Для будування градуювальної залежності можна застосовувати засоби обчислювальної техніки (комп'ютери, електронні таблиці, відповідні програ­ми для обробляння та візуалізації даних).

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень масової концентрації сивушного масла (р_сер), якщо розходження між ними не перевищує 0, 5 мг/дм³ сивуш­ного масла в перерахунку на суміш пропілового, ізоамілового та ізобутилового спиртів (3: 1: 1) в без­водному спирті.

Результат визначання представляють у вигляді:

р_сер мг/дм³ ± 0, 75 мг/дм³; Р = 0, 95.

Контроль якості вимірювань в лабораторії (збіжності, внутрішньолабораторної відтворності та міри правильності вимірювань) виконують відповідно з розділом 6. Значення нормативів контролю характеристик похибки вимірювання масової концентрації сивушного масла з парадиметиламінобенз- альдегідом в горілках наведено в таблиці 7.

Таблиця 7 — Значення нормативів контролю характеристик похибки визначання масової концентрації сивушного масла з парадиметиламінобензальдегідом в горілках

ДСТУ 4165: 2003

5.7 Визначання масової концентрації естерів

Метод грунтується на фотоелектроколориметричному визначанні інтенсивності забарвлення після реакції хлориду заліза (III) шестиводного із гідроксамовою кислотою, яка утворюється в результаті взаємодії естерів дослідної горілки і солянокислого гідроксиламіну в лужному середовищі.

Нижня границя визначання масової концентрації естерів в перерахунку на оцтовоетиловий ес­тер в безводному спирті (LOD) — 0, 5 мг/дм³.

Методика виконання аналізу забезпечує виконання вимірювань масової концентрації естерів в перерахунку на оцтовоетиловий естер в безводному спирті з абсолютною похибкою ± 0, 25 мг/дм³ за довірчої ймовірності Р = 0, 95.

5.7.1 Засоби вимірювальної техніки, реактиви і, матеріали

Ваги аналітичні лабораторні загального призначення другого класу з найбільшою межою зва­жування 200 г — згідно з чинними нормативними докуметами

Колориметр фотоелектричний лабораторний — згідно з чинними нормативними докуметами Секундомір — згідно з чинними нормативними докуметами

Термометри рідинні скляні, діапазон вимірювання від 0 °С до 55 °С, з ціною поділки 0, 1 °С — згідно з ГОСТ 28498

Лійки — згідно з ГОСТ 25336

Колби 1-500-2 і 1-1000-2 — згідно з ГОСТ 1770

Колби Кн-2-25-18 ТХС і Кн-2-50-18 ТХС — згідно з ГОСТ 25336

Піпетки 1-2-2-5, 1-2-2-10 і 1-2-2-25 — згідно з ГОСТ 29227

Склянки для зважування — згідно з ГОСТ 25336

Циліндри 1-25, 1-250 і 1-500 — згідно з ГОСТ 1770

Гідроксиламін солянокислий — згідно з ГОСТ 5456, розчин концентрацією 2 моль/дм³

Заліза (III) хлорид 6-водний — згідно з ГОСТ 4147, розчин c(FeCI₃ • 6Н₂0) = 0, 37 моль/дм³

Кислота соляна — згідно з ГОСТ 3118, розчин с(НСІ) = 4 моль/дм³

Натрію гідроксид — згідно з ГОСТ 4328, розчин c(NaOH) = 3, 5 моль/дм³

Папір фільтрувальний лабораторний — згідно з ГОСТ 12026

Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.

5.7.2 Готування аналізу

5.7.2.1 Готування розчину солянокислого гідроксиламіну концентрацією 2 моль/дм³ Наважку солянокислого гідроксиламіну масою (69, 60 ± 0, 01) г розчиняють в 200 см³ дистильо­ваної води у мірній колбі місткістю 500 см³ і доводять об'єм до позначки. Отриманий розчин пере­мішують і зберігають за температури від 2 °С до 10 °С протягом ЗО діб.

5.7.2.2 Готування розчину соляної кислоти с(НСІ) = 4 моль/дм³

500 см³ дистильованої води наливають у мірну колбу місткістю 1 дм³, поступово за безперервного перемішування додають 333 см³ концентрованої соляної кислоти, ретельно перемішують і охолод­жують до температури 20 °С. Об'єм розчину доводять до позначки дистильованою водою і знову перемішують. Розчин придатний для використання протягом ЗО діб. Зберігають за температури від 10 °С до 20 °С.

5.7.2.3 Готування розчину хлориду заліза (III) 6-водного c(FeCI₃ • 6Н₂0) = 0, 37 моль/дм³ Наважку хлориду заліза (III) 6-водного масою (50, 00 ± 0, 01) г розчиняють в 400 см³ дистильо­ваної води у мірній колбі місткістю 500 см³, додають 12, 5 см³ розчину соляної кислоти с(НСІ) = 4 моль/дм³, перемішують, доводять об'єм до позначки дистильованою водою і знову перемішують. Під час зберігання розчину може утворюватись осад, який перед використанням необхідно відфільтру­вати. Розчин зберігають за температури від 5 °С до 20 °С протягом ЗО діб.

5.7.2.4 Готування розчину гідроксиду натрію c(NaOH) = 3, 5 моль/дм³

Наважку гідроксиду натрію масою (70, 00 ± 0, 01) г розчиняють в 400 см³ дистильованої води у мірній колбі місткістю 500 см³, охолоджують до температури 20 °С, доводять об'єм отриманого розчину до позначки дистильованою водою і знову перемішують. Розчин зберігають за температу­ри (5 - 20) °С протягом ЗО діб.

5.7.2.5 Готування розчину реакційної суміші

Перед проведенням аналізу готують розчин реакційної суміші змішуванням рівних об'ємів роз­чинів солянокислого гідроксиламіну.

ДСТУ 4165: 2003

2 моль/дм³ і гідроксиду натрію с(МаОН) = 3, 5 моль/дм³, враховуючи те, що на проведення аналізу одного зразка дослідної горілки витрачається 12 см³ суміші. Отриману суміш перемішують і використовують для аналізу не пізніше ніж через 6 год з моменту готування.