Ляльковий Театр

ЗАГС

Зараз ми знаходимося на розі вулиць Хрещатик та Леніна Біля місцевого Палацу одружень. Він будувався протягом 1907 – 1912 рр. як садиба підприємця – грабаря Щербини, гласного Черкаської Міської Думи. Як ви можете бачити, ця споруда має піднесено мажорний вигляд. Тут поєднано багато арок і арочок з декоративною колонадою.

Це найбільш відомий з грабарських будинків Черкас. На жаль, це єдина споруда, що на сьогодні лишилася від усього комплексу споруд грабарського маєтку, який включав крім особняка, вишукані господарські приміщення, будинок прислуги, стайні, садок. Увесь маєток був оточений цегляним парканом. В 1911 році маєток успадкував його син.

Грабарська еліта, до яких належав і Щербина, розбагатіла, наймаючи людей, організовуючи роботу сотень і тисяч грабарів-українців. Грабарями називали копачів, землекопів, перевізчиків ґрунту, які працювали при спорудженні різних насипів, гребель, залізниць. Престижні будинки грабарської еліти зводилися в центральній частині Черкас і були окрасою міста.

До революції будинок орендувала Черкаська Повітова Земська Управа, після революції – Черкаський міськком Компартії України, міськком комсомолу.

В 1960р. будинок переплановано. 30 кімнат відводиться для гурткової роботи.

З 1983р. в будинку міститься Палац одруження. На жаль, під час пристосування будинку під Палац одруження, головний фасад спотворили вхідні двері з вітринного скла, забрані чорними металевими ґратами, а в інтер’єрі було втрачено зимовий сад з фонтаном.

Зараз Палац одруження зустрічаю щасливі пари вальсом Мендельсона і проводжає в щасливе майбутнє.

Ляльковий Театр

Черкаський академічний обласний театр ляльок був заснований облвиконкомом, згідно рішення 1970 року. Урочисте відкриття відбулося 27 вересня 1970 року.

Будинок являється архітектурною пам’яткою ХІХ ст. належить він до «зразкових будинків», автором яких був вітчизняний архітектор А. Руснак. Будинок зберігся майже у первісному вигляді. До наших днів збереглася столярка вікон і дверей, а також дверні ручки. Зовні цей колишній особняк здається одноповерховим, а насправді він має 2 поверхи (перший майже на половину вріс у землю).

У 2003 році в театрі реконструйовано невеликий глядацький зал, який обладнано необхідною апаратурою, для створення та показу сучасних вистав. З перших років існування театр звик ставити перед собою серйозні художні завдання. Тут були створені незабутні вистави: «Чарівний фургон», «Біла троянда», «Мері Поппінс», «Веселкова казка». Ці вистави побували на Всеукраїнських та Всесоюзних фестивалях і оглядах та відзначені Дипломами і преміями, як переможці.

17 школа – Жіноча гімназія

Спеціалізована школа № 17, де раніше розміщувалася Приватна жіноча гімназія Самойлової.

Вона зібрала кошти шляхом пожертвувань черкаських меценатів і благодійників, а також заклала свої власні і замовила проект приміщення.

1 вересня 1912 року подвір’я заполонили черкаські дівчата-гімназистки.

Зараз ми знаходимося біля обласного Художнього музею. Цей музей почав діяти 9 березня 1992 року, з нагоди відзначення 178 –ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. Сам будинок споруджено в кінці 50-х років у стилі псевдокласицизму. Зараз там експонуються виставки робіт студентів черкаських вузів та черкаських художників. Колекція музею формувалася протягом 25 років шляхом придбання творів художників з виставкових залів, закупки творів мистецтва у провідних художників України, колекціонерів. Реставровано твори з колишніх приватних колекцій графа Бобринського, князів Лопухіних, Білокопитових. Експозиція художнього музею складається з двох відділів: декоративно-прожиткового та образотворчого мистецтва.

Тут знаходиться дошка ім. Нарбута. Доля цього художника цікава і складна. В дитинстві він не мав фарб тому вирізав ножицями з паперу.

Розробив купони і абетку.

Ми знаходимося на розі вулиць Хрещатик та Смілянська біля редакції газети Черкаський край. Раніше тут знаходився громадський банк, який був спроектований Городецьким в середині ХІХ століття.

Архітектор В’ячеслав Городецький створив проекти будівель в Києві, Василькові, Умані, Черкасах, Варшаві та ін.. також він співпрацював з американською фірмою.

Мабуть доля ніколи б не закинула Городецького в Черкаси, якби не керуючий місцевого цукрозаводу пан Гомер. Він приятелював з Городецьким і часто запрошував його до себе в гості. Крім того цукрозаводчик був гласним місцевої думи. Саме завдяки його рекомендаціям Городецькому дозволили розробити проект Чоловічої гімназії, а згодом і громадського банку, створеного у ІІ половині ХІХ ст. засновниками цього банку були місцеві підприємці та купці. Довго банк не мав свого приміщення аж поки не було збудовано цю будівлю. Будинок споруджено в стилі модерн з елементами неоренесансну. Зараз в цій будівлі розміщується музей ім. Симоненка.

Василь Андрійович Симоненко – це черкаський поет шестидесятник, мав вищу освіту за спеціальністю журналіст. Працював у газеті «Молодь Черкащини», випустив багато збірок. Його іменем названо вулицю, школу та юнацьку бібліотеку.

Планувалося на цій площі встановити пам’ятник Симоненку, а саму площу назвати на його честь, та зараз цей пам’ятник перенесено до ЗАГСу.

Разом з Шевченківським Кобзарем, його твори належать до золотої скарбниці світової культури і відомі на всіх континентах.

Ти знаєш, що ти людина? Більше тебе не буде,

Ти знаєш про це чи ні? Завтра на цій землі.

Усмішка твоя – єдина, Інші ходитимуть люди,

Мука твоя – єдина, Інші кохатимуть люди,

Очі твої – одні. Добрі, щасливі і злі.

З утворенням Черкаської області в місті почала діяти Обласна філармонія (1955). Будинок філармонії споруджено в середині 50-х років, а фасад добудовано в 1961 р. при філармонії в 1957 році був організований відомий далеко за межами Черкащини і України, Черкаський державний заслужений український народний хор. Із середини 90-х років понад 10 років, філармонія стояла за будівельним парканом. І лише 20 серпня 2004 року відбулося її повторне відкриття. Нині це один з найкращих в Україні філармонічних комплексів, де збережено концертний зал з унікальною акустикою.

Є камерний оркестр.

На розі вулиць Хрещатик та Дашкевича впадає в око своєю архітектурою оригінальна споруда колишнього готелю «Слов’янський», де нині розташований «Укрсоцбанк» цей будинок споруджено наприкінці ХІХ ст.. має чітко виражене об’ємне архітектурне рішення у стилях модерн і класицизм. Фасади перенасичені декором. Побудований у стилі пост романтичної готики з виконанням елементів середньовічної східної архітектури. Тут багато загострених стрілчастих куполів, тонких башок, колонок. І все це неначе хоче злетіти до неба. Будинок є пам’яткою ІІ категорії, що перебуває на обліку держави. Готель «Слов’янський» побудовано на замовлення пана Скорини. На першому поверсі розміщувався магазин годинників Зейгора та кондитерська «Константинополь». На другому надавалися так звані «віденські номери», обладнані за стилем модерн. Після революції тут містився готель «Дніпро», кафе, 1-ша Черкаська державна нотаріальна контора та ще кілька державних установ.

Зараз ми знаходимося на розі вулиць Хрещатик та Дашкевича.

Ким же був Остафій Дашкевич? На початку 16ст. Черкаси з навколишніми поселеннями і величезними угіддями в центральній та південній частині України були великим староством. З 1514 року старостою Черкаським стає О. Дашкевич. До цього він був призначений канівським старостою і очолював українську прикордонну варту в районі середньої Наддніпрянщини, організовував козацькі загони, які захищали українські землі від татарських нападів.

У Черкасах Дашкевич добре впорядкував місто, спорудив міцний замок, який витримав 13 – денну облогу татар.

Ми зупиняємося біля пам’ятного знаку, встановленого на честь перебування у Черкасах Б. Хмельницького. Саме тут, у сучасному сквері, який носить і’мя гетьмана височів кам’яний замок, збудований старостою Черкаським, Дмитром Вишневецьким у середині 16 ст. Замок був оточений ровом з високим валом і дерев’яними стінами та баштами. Давайте оглянемо пам’ятний знак, який встановлено у 1979 році (автори: архітектор Рець К., художники Нарбут Д.Г. та Студеня О, Ю,). Знак має форму гранітної стіни, на якій ви бачите гранітне зображення Б. Хмельницького з булавою та фамільним гербом. Його образ привертав увагу Т.Г. Шевченка і він присвятив йому багато поетичних творів. Пройдемо алеями скверу, який був тут і при Т.Г. Шевченку. В той час ще стояла будівля замку. Це був урядовий центр міста.

Ми з вами оглядаємо пам’ятник Івану Підкові – одному з керівників визвольної боротьби молдавського та українського народів проти турецько-татарських загарбників. Т. Шевченко присвятив йому поему «Іван Підкова», згадав у поемі «Гамалія», мав намір створити офорт «Іван Підкова у Львові», де він за вироком польсько-шляхетського суду був страчений. Козаки принесли тіло Підкови і поховали його в Каневі.

Бронзова скульптура Івана Підкови, висотою 2 метри з булавою у руці, встановлена на гранітному постаменті, на якому розміщені модель бронзової гармати і дошка з написом. Автори: скульптор – П. І. Кулик, архітектор – В. І. Блошук. Відкрито пам’ятник у 1986 році й він органічно вписався у рельєф скверу, який здавна був місцем відпочинку. До 1917 року цю невелику зону відпочинку називали Купецьким садом, а старожили ще й зараз називають «замчищем».

Зараз ми знаходимось біля колишньої чоловічої гімназії, яка згадується у літературі як «Перша міністерська» школа в Черкасах, тепер тут музичне училище ім. С.С. Гулака-Артемовського (1961). Цікава історія цього будинку. В кінці 19 ст. місто потребувало нових навчальних закладів. 1891 року відомий київський архітектор В.В. Городецький представив план будівництва чоловічої прогімназії у Черкасах. Будівлю було вирішено будувати на території садиби купця О.Н. Соколова, позаду існуючого двоповерхового особняку, над крутим спуском до Дніпра. Треба підмітити, що такий яскравий рельєф Городецький любив використовувати для своїх проектів, тоді наче сама природа підкреслювала велич та красу його споруд. Проект передбачав будівництво двоповерхової споруди. Вже до 1 листопада 1891 року будівництво будівлі прогімназії біло закінчено.

Треба відмітити, що майже паралельно з будівництвом споруди прогімназії із вересня 1891 року велось будівництво гімназійної церкви. Приміщення церкви було розраховане на 400 осіб, але засобів на її будівництво не вистачало, іі було добудовано на пожертви значно пізніше (до речі навчання у гімназії було платним – від 80 до 100 рублів на рік). Зараз на місці гімназичної Свято-Печерської церкви (знесеної 1961 року), знаходиться будівля обласної наукової бібліотеки ім.. Т. Г. Шевченка. У 1933 році до будівлі, враховуючи всі її архітектурні особливості, було добудовано 3-й поверх. Верхній поверх та все архітектурне завершення будівлі дуже гармонійно вписувалося до початкового проекту Городецького. Та вже 1 вересня 1944 року школа №1 відчинила свої двері дітям. У 1968р. господарі старовинної будівлі змінилися, і будівлю над Замковим узвозом було подароване музикантам, нинішнім та майбутнім: студентам та викладачам Черкаського музичного училища ім. С.С. Гулака-Артемовського. Відкрите у 1961 році із п’ятьма класами, училище постійно розвивається. А в 1986 році до 25-річного ювілею музичного училища трест «Черкасжитлобуд» добудував до навчального корпусу нове приміщення. Кажуть, що архітектура – це застигла музика. У старовинній будівлі Черкаського музичного училища вона оживає.

Приміщення сучасної дитячої музичної школи №1 ім. М.В. Лисенка – це колишні житлові будинки, побудовані в останній третині 19 ст. із добудовами початку ХХ ст. в стилі неоренесансну.

На той час це був розкішний особняк. Його фасад не обтяжувався надмірним декором, та й висота будинку свідчила про те, що коштів на його облаштування витратили не так вже й багато. Окрасою особняка став виносний балкон над центральним входом, який спирається на дві чавунні колони, обкладені знизу цеглою. Балкон обнесений кутою декоративною мережаною огорожею, яка збереглася й донині.

Черкаські підприємці Ф.І. Лисак та М. Ф. Гаркавенко були одними з визначних осіб у місті. Свій капітал вони вкладали в будівництво залізниць, цілих кварталів прибуткових будинків. До революційних подій будинок сучасної дитячої школи №1 ім. М.В. Лисенка, використовувався як прибутковий. Перший поверх здавався в оренду купцям під магазини, а на другому були жилі кімнати. Згодом до приміщення з боку двору було прибудовано флігель, який зберігся до наших днів.

Пізніше в ньому розміщувались навчальні класи піхотної школи, потім Черкаське піхотне училище, пожежне відділення, воєнний шпиталь, готель, редакція, і, навіть, більярдна.

А з 1976 року в Черкасах створена Перша музична школа №1. З моменту її утворення школа залишається культурним і духовним центром. Її керівництво проводить широку просвітницьку роботу. Школу відвідували такі видатні композитори як М. Лисенко, А. Кос-Анатольський, Ю. Знатоков, Р. Кернер.

Її кращі випускники сьогодні є відомими музикантами в США, Росії, Німеччині, Ізраїлі. В 2003 році школі присвоєно ім’я М.В. Лисенка.

Планетарій

Планетарій. Під небом планетарію можна побачити всі можливі явища – падаючі зірки, полярне сяйво, комети і навіть сонячне затемнення, а також здійснити велику космічну подорож.