Медичний коледж

Черкаський медичний коледж — державний вищий навчальний заклад в місті Черкаси, який готує медиків та фармацевтів.

Коледж здійснює підготовку молодших спеціалістів з сестринської, лікувальної, акушерської та медико-профілактичної справи, лабораторної діагностики, стоматології, ортопедії та фармацевтики, а також бакалаврів з сестринської справи та фармацевтики. Щороку в коледжі навчається до 2 тисяч студентів, а за всю історію він випусти вже 28 тисяч спеціалістів.

Заклад має висококваліфікований склад викладачів, потужну матеріально-технічну базу, сучасне медичне та фармацевтичне обладнання, розвинуту комп'ютерну мережу, велику бібліотеку, спортивну та тренажерну зали, лабораторія звукозапису, діють різні спортивні секції, предметні, творчі та наукові гуртки.

Будинок Цибульських

Зараз ми знаходимось на вулиці Байди-Вишневецького, де на розі стоїть будинок №217. Колишній будинок Черкаських купців Цибульських, споруджений у 50-х роках ХІХ ст. У 50-х роках ХІХ ст. будинок мав дещо інший вигляд, внизу в напівпідвальних приміщеннях був винний магазин, великі погреби й льох для зберігання вина. Зверху жили брати Цибульські зі своїми родинами. Саме тут і проживав Т.Г. Шевченко. Будинок реконструйовано на початку ХХ ст.».

Меморіальна плита Шевченка

А тепер давайте звернемо увагу на меморіальну плиту на честь перебування Тараса Григоровича в Черкасах, що встановлена на фасаді цього будинку. Відкрито плиту в 1989 році на честь 175-річчя від дня народження Кобзаря. Під час будівництва музею утворилося культурологічне товариство «Заповіт», яке стало національно-патріотичним осередком у Черкасах.

На бронзовій плиті ми бачимо зображення Кобзаря і рельєфний напис: «В цьому будинку в 1859р. перебував Т. Г. Шевченко.

Тарас Григорович Шевченко – український народний поет, художник, революціонер-демократ, борець проти царизму й кріпатства, народився на Черкащині й за даними історичних джерел, відвідував місто Черкаси кілька разів.

19 травня 1989 року, коли Черкащина відзначала 175 років від дня народження Т. Г. Шевченка, в Черкасах відкрився музей Кобзаря. В музеї представлені великі колекції творів поета, в експозиції відтворена меморіальна кімната Т. Г. Шевченка, яку він займав під час перебування у Черкасах у сім’ї Цибульських. Музей «Кобзаря» єдиний у світі. У 3-х його залах виставлено 800 експонатів, серед яких є рідкісні видання творів поета.

З часу свого заснування і понині музей був і залишається осередком українства в Черкасах.

Вдруге, вважають дослідники, він відвідав наше місто в 1845-1846 роках, коли подорожував Україною. Це, ймовірно було влітку 1845 року, коли Тарас Григорович побував у Чигирині й Суботові й створив свої сепії і акварелі: «Чигиринський дівочий монастир», «Кам’яні хрести у Суботові» та ін.

Коротке за часом перебування поета в Черкасах, було насичене цікавими та щирими зустрічами і бесідами.

Уявимо вулиці міста, коли ними проходив Шевченко. Кругом буяло життя, йшла забудова, одна недалеко від другої зводились церкви: Соборно-Миколаївська та Троїцька, споруджувались будинки. І поет приїхав у свій рідний край з метою оселитись тут, купити ділянку, збудувати свою хату. Тарас Григорович любив слухати українські народні пісні, дуже цікавили його оповідання діда Н. Цехмистренка про гайдамаччину. Тоді ж він змалював кілька краєвидів, зокрема «В Черкасах» та, сидячи за «черкаськими ґратами», поет написав один із найкращих своїх віршів «До сестри».

Минаючи убогі села

Понаддніпрянські невеселі,

Подумав: - де ж я прихилюсь? Дивлюсь у темному садочку,

Де подінуся на світі? – Під вишнею у холодочку,

Сниться сон мені: дивлюсь, Моя єдиная сестра!

В садочку, квітами повита, Многостраданная святая!

На пагорбі собі стоїть, Неначе в раї спочиває

Неначе дівчина, хатина. Та з-за широкого Дніпра

Дніпро геть-геть собі розкинувсь! Мене, небога, виглядає…

Сяє батько та горить

На тому ж «маленькім клаптику синьої бумажки» розміщений другий вірш: «Колись дурною головою». «арестом своим Шевченко был обязан петербургскому начальству, которое при отъезде поэта на родину, послало тайное предписание полицейским властям: «Строго наблюдать за отставным солдатом Тар. Шевченком»», – пише в своїх спогадах про арешт Т. Г. Шевченка у Черкасах М. К. Чалий.

Зараз ми знаходимося біля Пагорба Слави.

В 15 ст. на Черкащині з’явилися перші поселення козаків, а Черкаси, засновані в кінці 13 ст., стали їх могутнім укріпленням в боротьбі проти польської шляхти, турків та кримських татар. Для захисту від ворогів було споруджено Черкаський замок, із дерева саме на цьому місці, де зараз знаходиться цей меморіальний комплекс. Потім замок було укріплено частоколом, а згодом було збудовано новий замок з міцнішими укріпленнями та набагато більший, так, що всі оборонні споруди попереднього замку, разом зі ровом та валом, опинились всередині та були зруйновані. До наших днів зберігся опис цього замку, де говориться, що Черкаський замок «рублен… из дерева соснового отесанного, не обмазан». Стіни замку були зведені з соснових та дубових колод. На стінах споруджено 29 городен – збруїв, засипаних землею. Над стінами височіли 4 вежі, а в них стояли гармати великого калібру, виготовлені в Черкасах ще в 1532 році. Тут же зберігалася ручна зброя – гаківниці, аркебузи, запаси гарматних ядер, пороху, каміння, бочки з водою, харчові припаси.

В замку розміщувалась церква, будинок для старости, конюшні та сараї, світлиці для приїзжих, хата для замкової челяді, тюрма, амбар, приміщення для боєприпасів, два погреба та криниця. Ззовні замок оточував глибокий рів. До замку вів міст на палях, який опускався та підіймався за допомогою ланцюгів. В замку розміщувався тільки воїнський гарнізон. Жителі міста мешкали в острозі, розташованому внизу біля замка та укріпленому.

Черкаський замок був більший за Канівський, а також являв собою більш надійний захист. Гарнізон його у 1552 році складався із роти жовнірів і 60 служників. В гарнізон також входили місцеві бояри, що несли кінну службу.

За даними одного опису замок був збудований за 3 роки (1549-1552). На його будівництві, крім мешканців Черкас та його околиць, працювала велика кількість будівельників з різних земель Білорусії, Волощини, Волині. Збудували його на найвищій Черкаській горі. Залишків замка і взагалі історичних пам’яток того часу в Черкасах не залишилось, так як на місці стародавнього міста тепер Пагорб Слави з монументом «Батьківщина-Матір». При будівництві пам’ятника Замкову гору просто спотворили строгими геометричними формами, знищивши залишки Черкаської фортеці 16 ст. та Свято-Троїцьку церкву. Залишився тільки мальовничий вид на Кременчуцьке водосховище та сквер Б. Хмельницького.

Після зруйнування замку, на цьому місці було встановлено пам’ятник полеглим черкасцям у ВВВ у боях за Черкаси. Пам’ятник споруджено в 1967 році, а реконструйовано в 1975. Висота цього земляного пагорбу становить 10 метрів.

Як ви бачите, праворуч від ритуальної площі встановлена братська могила, де поховано 3619 воїнів, а ліворуч розмішена могила героїв Радянського союзу, які загинули в боях за Черкаси. Щороку 9 травня сюди приходять ветерани ВВВ та люди, які бажають вшанувати пам'ять про героїв.

Обласний Краєзнавчий музей

Музей було відкрито в 1985 році в дні відзначення 40-річчя Великої Перемоги нашого народу у ВВв.

Зароджувався музей ще в роки громадянської війни, формувався в 1918 році із колекцій місцевих матеріалів, що збирались і досліджувались групою ініціаторів-краєзнавців. За документами музей мав назву «Черкаський історико-педагогічний ім. Т.Г. Шевченка». Заснований був у 1918 році Черкаським товариством «Просвіта».

Експозиція музею розміщена в 30-ти залах на площі 2800 кв. метрів і має відділи: природи, історії краю (ВВв), етнографії, меморіальний зал Т. Г. Шевченка, а також зали стаціонарних виставок.

Зараз ми перебуваємо на Площі Слави, де, можна сказати, відбулося зародження театральних традицій та цирку в Черкасах. Ці події відбулися на рубежі 19 поч. 20 ст. За будинками, де міститься казино, у середині кварталу, містився черкаський театр, споруджений в 1902 році, підприємцем Яровим. Ні місці сучасного кінопалацу «Салют», стояв будинок з невеликим концертним залом, а поруч з ним приміщення для циркових вистав. До війни тут працював Черкаський драматичний театр.

В 1979 – 1989рр. в бойових діях на території Афганістану брали участь 3453уродженці Черкаської області, 93 з них загинули.

В основі композиції пам’ятного знака – символічне зображення вибуху. Кожного року в лютому – день пам’яті загиблим.

Ми з вами оглядаємо бульвар Шевченка (раніше – Старочигиринська, а з 1911 року – Олександрівська). У період перебування тут Кобзаря, вулиця мало чим відрізнялася від інших. Лише в центрі вже були збудовані приміщення державних установ, будиночки заможних міщан, чиновників. Планування цієї частини Черкас почалася з кінця 18 ст. Передбачалася забудова міста рівними кварталами з прямими вулицями. Це був час панування класицизму в архітектурі і петербурзький архітектор Гесте запропонував саме таку забудову. У ІІ пол.. 18 ст. молодий англійський архітектор приїздить до Росії і вступає на службу до Катерини ІІ, приймає православ’я. на початку 19 ст. Гесте призначено головним архітектором Царського села – резиденції російських імператорів. План забудови сподобався Олександру І, і він доручає Гесте розгляд і виправлення міських планів у межах всієї імперії.

Обласний музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка

На поч. 60-х рр. у центрі міста споруджено музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка (архітектори Б. Ручер, М. Набережних, інженер О. Гришкова). Це був І в Україні театр, збудований в сучасних архітектурних формах, з використанням сценічного обладнання. На площі перед ним у 1964р. встановили пам’ятник Т. Шевченку (скульптори М. К. Вронський і О.П. Олійник, архітектор В.Г. Гнезділов). У 1971р. пам’ятник реставровано: до гранітного постаменту приєднана горельєфна композиція персонажів з творів Т. Г. Шевченка. Площа спочатку називалася Театральною, згодом Тараса Шевченка.

Подорож наша триває і ми з вами знаходимося на бульварі Шевченка 345 – де проживав поет Василь Симоненко. На стіні будівлі – меморіальна дошка, яка була відкрита у 1987р. Скульптор – Грабовський, архітектор – Кириленко. На бронзовій дошці – барельєфне зображення поета. Напис: «У цьому будинку в 1959 – 1963 роках жив поет Василь Симоненко».

По ліву руку – вулиця Симоненка.

Черкаська жіноча гімназія

(тепер черкаський центр дитячої і юнацької творчості)

У 1902 – 1906рр. відомий український архітектор В.В. Городецький спроектував і здійснював авторський нагляд за будівництвом цієї будівлі – однієї з найпривабливішої в архітектурному відношенні споруди по вулиці Смілянській… і всього міста. Не кожен навчальний заклад України може пишатися тим, що його історія місто пов’язана з ім’ям цієї незвичайної людини, професора архітектури, споруди якого прикрашають Київ (Миколаївський собор, будинок з «химерами»), Варшаву, курорти Криму та Кавказу, Тегеран. Залишив він свій слід і в нашому місті.

Усе, що передбачав Городецький, будівничі виконали з високою якістю, з великою ретельністю, втілюючи в життя задум архітектора затишного будинку в класичних традиціях.

До 1914р. в ньому знаходилась Жіноча гімназія. Під час Першої Світової війни тут розташувався госпіталь. А з 1919 року – міська середня школа.

В 1936 році відкрито Палац піонерів за ініціативою секретаря ЦККП(б)У Павла Петровича Постишева. Так повідомляла про цю подію газета «Пролетарська правда» від 24 березня 1936 року.

Змінювались назви у цього позашкільного дитячого закладу. Палац піонерів і жовтенят, Палац піонерів-школярів, Палац дитячої і юнацької творчості, а з 1 січня 1996 року – Черкаський центр дитячої і юнацької творчості.

В серпні 1943 року почались бойові дії по звільненню міста від німецько-фашистських загарбників. Палац піонерів фашисти перетворили на фортецю. Лобовим штурмом взяти будівлю було неможливо. Командування приймає рішення: послати саперів. Зняти вартових, закласти вибухівку і нехай палц разом з фашистами летить у повітря.

Але В. Чиковані, начальник хімічної служби 861 полку294 стрілецької дивізії звернувся до командування з проханням не підривати будинок дитячої радості. Йому потрібно було 20 добровольців, і він звільнить будівлю від фашистів. Добровольці знайшлись. Вони підповзли до будинку з тилової сторони. Безшумно зняли часових, увірвались в середину Палацу і нав’язали рукопашний бій гітлерівцям. Вчасно прийшла допомога – і будівля була очищена від ворогів.

На фасаді будинку встановлена меморіальна дошка з бронзовим барельєфом Героя Радянського Союзу В.В. Чиковані, яка засвідчує подвиг відважного воїна – сина грузинського народу у боях за визволення Черкас від фашистських загарбників. В січні 1985 року закінчилось будівництво триповерхової добудови, яка півкільцем оповила Палац. Ця будівля ХХ ст. – чи не єдина архітектурна споруда, яка залишилась від стародавніх Черкас у незмінному вигляді.

У школі №12 зараз є музей Чиковані.